Міністерство цифрової трансформації пропонує прояснити правила гри з мобілізацією IT-спеціалістів. Найперші зацікавлені – великі сервісні компанії, чиї розробники генерують левову частку з $6,8 млрд IT-експорту. За останніх 10 років гендерний баланс у індустрії значно покращився – у 2021-му частка жінок зросла до 22%, свідчить дослідження GlobalLogic. Проте серед розробників їх, як і у світі, лише 8%.
Як сприймає ініціативу бізнес? Про це Forbes поговорив з директором із галузевих питань компанії N-iX Святославом Кавецьким.
Інтерв’ю було скорочено та відредаговано для ясності.
Головні матеріали Forbes Ukraine у email-розсилці. Раз на тиждень на вашій пошті.
Як ви ставитеся до заяви-ініціативи Мінцифри?
Тут має бути баланс. Є завдання зберегти бізнес, забезпечити робочими місцями працівників, врахувати інтереси стейкхолдерів. І водночас треба залишатися добрим корпоративним громадянином – в цьому, як мені здається, наша індустрія суперактивна. Ми – одна з тих галузей, що активно жертвують на армію, допомагають експертизою.
Тому нам приємно, що Мінцифри, як державний орган, намагається відстоювати інтереси галузі. Це важливо, адже багато галузей різко впали. Ми – одні з небагатьох, якщо не єдині, хто зберіг майже повні обсяги роботи.
Наскільки зараз завантажені ваші інженери?
У нашої компанії рівень delivery – не менше 90%. Сьогодні клієнти абсолютно нас підтримують, відтоку немає.
За попередній рік ми маємо понад $6 млрд надходжень від IT-експорту. Сьогодні, думаю, IT має всі шанси стати першою галуззю за обсягами валютної виручки.
Ми попередньо оцінювали, до якої категорії військовозобов’язаних відносяться наші працівники. Близько 80% – це четверта категорія. Вони не мають досвіду військової служби та військової спеціальності, не проходили військову кафедру.
Ніхто не намагається уникнути служби. Навпаки, існуючі правила та вимоги доводимо до відома усіх. Але ми надалі хотіли б бачити дотримання чітких правил роботи військкоматів. Ми намагаємося забезпечити безперервне надання послуг клієнтам. Тому важливо розуміти, коли та чи інша людина може отримати повістку та піти захищати державу.
Не хочу вживати термін «зруйнувати», але буде дуже легко втратити цю галузь, не зберегти її у поточних обсягах. Саме технологічність країни приваблює інвесторів в інші галузі. Для України це історія успіху, яку дуже просто втратити.
Чи є нові замовлення?
Є. Хоча й не всі проєкти настільки великі, як зазвичай.
Ми активно працюємо на залучення нових клієнтів, навіть, якщо це важче, ніж раніше. А є клієнти, які, побачивши, що рівень надання послуг тримається на хорошому рівні, вирішили збільшити команди в Україні.
Інша справа – втратити якогось клієнта. Йому буде вкрай важко обґрунтувати потребу знов прийти у країну, де ведуться або нещодавно велися бойові дії. Кредитні рейтинги не відновлюються за один день. Після їх падіння отримувати нових хороших клієнтів буде дуже складно. Простіше їх утримувати.
Скільки людей зараз у команді?
Близько 1700. Другий за розмірами офіс у нас був у Києві, переважна більшість людей переїхала. Але навіть у Києві, у Дніпрі, інших містах, де відбуваються активні бойові дії, вони мають доступ до інтернету та продовжують роботу. Дехто – навіть із підвалів та сховищ.
Тут мають значення два аспекти. Перший – відповідальність і готовність працювати. По-друге, це, мабуть, дає змогу переключитися від «суворих буднів».
Як можна оцінити вклад одного IT-фахівця у економіку? Чи працює примітивна формула: розділити увесь IT-експорт на кількість людей в індустрії?
За останніми опитуваннями, в українській сфері IT-послуг близько 285 000 осіб. Просто взятий IT-експорт й поділити – це справа калькулятора. Я можу опиратися на щорічний аналіз ринку львівського IT-кластеру.
Їхня формула опирається не тільки на дохід та сплачені податки, а ще й на те, скільки люди витрачають грошей. І вони дійшли висновку, що один айтівець у Львові створює три робочих місця.
Методологія може бути різною. Але IT-галузь – одна з небагатьох, де середні зарплати значно вищі, ніж у будь-якій іншій сфері в Україні. Вона динамічно росте, запит на спеціалістів теж зростає, клієнти не зникають. Тому, безумовно, економічний ефект є.
Яка політика компанії щодо тих, хто вже пішов служити?
У нас вже понад 20 співробітників служать у лавах збройних сил або теробороні. На цей період ми виплачуємо їм дохід – його забезпечує спеціальний фонд компанії. За всіма, хто пішов служити, зберігається робоче місце. Після повернення вони продовжать роботу у команді.
Ми постійно моніторимо, де вони, що з ними. Намагаємося допомагати підрозділам, де вони захищають незалежність.
У Twitter шириться багато історій про інциденти айтівців з військоматами. Чи виникали вони у ваших співробітників?
Безумовно, виникали. Історично ми львівська компанія. Тому багато людей переїхали саме в наш найбільший офіс у Львові, інші – у невеликі містечка Івано-Франківської, Львівської, Закарпатської областей.
Є законодавчі норми, є воєнний стан. І це ми комунікували нашим колегам: у разі переїзду ти зобов’язаний повідомити про своє нове місце перебування. Навіть більше – ти маєш повідомити про переїзд військовий комісаріат, де ти стоїш на обліку.
Я не назвав би це інцидентами, але часом ситуації носять «цікавий» характер. Складається враження, що тимчасово переміщені особи отримують «особливу увагу» військових комісаріатів. У Львові можна прийти, зареєструватися і спокійно працювати, ніхто тебе не турбує. У всіх інших регіонах все дещо цікавіше. Особливо вирізняється одна область, зі зборами всіх людей у готелі та врученням повісток. Таке траплялося, хоча й не в нашій компанії.
Більшість наших контракторів не призвали. Їх просто поставили на облік, сказали: «Залиште контактні дані та працюйте далі». Але я знаю випадки у інших компаніях, коли топового спеціаліста призвали служити та відправили вкладати залізничні колії.
Я задаюся питанням, чи це дійсно ефективний спосіб використання цих людей. Всі рівні перед законом, не може бути обраною якась окрема галузь. Але є механізми бронювання відстрочки від призову певної кількості співробітників у критичних галузях. Якщо IT теж під них підпадатиме – це, безумовно, буде корисно для галузі, яка й так дає доволі великий економічний ефект. Але питання ефективності застосування людського ресурсу також має бути на порядку денному.
Ця ситуація вже не лише у юридичній площині, а й у дипломатичній. Економіка війни, забезпечення тилу – важливі потреби. Якщо всіх безсистемно викликати у армію, поламати галузь доволі легко.
Чи є простір для компромісу? Наприклад, IT-галузь платить підвищений воєнний збір в обмін на відстрочку мобілізації?
Це вже питання до тих, хто ухвалює рішення. Додатковий військовий збір 1,5% резидентів «Дія.City» не викликав опору.
Перш ніж робити якісь твердження, треба все добре проаналізувати. І компанії, і спеціалісти розуміють ситуацію, в якій опинилася держава, та готові їй всіляко допомагати. Тому, думаю, тут, можливо, є простір для дискусії.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
