Етика діалогу з військовими. Про що не варто говорити та яких питань слід уникати

До Збройних сил України мобілізовано понад 700 000 осіб – саме таку цифру в липні озвучив міністр оборони Олексій Резніков. Тож фактично кожен з нас має близьку людину, друга чи знайомого, що повернувся з фронту. Разом з тим цивільним буває складно підібрати правильні слова підтримки. Ми не завжди можемо зрозуміти, як обійти гострі та тригерні теми, розпочати розмову тощо.

Достатньо дотримуватися нескладних етичних норм комунікації, які допоможуть уникнути незручних та конфліктних ситуацій.

1. Уникайте тригерних тем. Не варто розпитувати людину про війну, звірства російських солдатів, ставити запитання на кшталт «Чи ти вбивав?», «Чи було тобі страшно?», «Чи не жалкуєш ти, що пішов на фронт?». Війна – це не те, що хочеться пригадувати в деталях. Я не закликаю ігнорувати цю тему, якщо людина сама про неї почала говорити, але самостійно починати її не варто.
2. Не знецінюйте. Поважайте подвиги військових. У вас може бути власний погляд на ситуацію, але не варто навʼязувати свою точку зору. Тим паче порівнювати, хто з військових більше ризикував та у кого була складніша ситуація.
3. Більше тактовності. Я вже наводив приклади запитань, які будуть недоречними. Натомість цілком можна поставити закриті питання типу «Чи все в тебе гаразд?», «Чи можу я тебе підтримати?», «Що я можу зробити, щоб ти почував(ла) себе краще?».
4. Поважайте особистий простір. Це дієва порада у спілкуванні з будь-якою людиною. Не варто торкатися, брати за руку чи обіймати людину. Насправді це делікатний момент, що дуже залежить від обставин, тож особисто я раджу питати дозволу та бути етичним у фізичних контактах. 
5. Не драматизуйте. Ви можете висловити військовим повагу та подяку, але не варто впадати у розпач та жаль. Такі фрази, як «Бідні, як же ви витримали?», «Як же мені вас шкода», «Як це взагалі можна пережити?» тощо – не найкраща стратегія підтримки.
6. Будьте щирими. Люди дуже різні, хтось потребує виговоритися, комусь потрібен спокій. Тож якщо ваша близька людина повернулася з війни і ви не знаєте, як почати розмову, так і скажіть: «Я дуже хочу підтримати тебе, та не знаю як».   

Різниця сприйняття війни 

Я неодноразово читав у коментарях та чув від знайомих думку, що цивільні можуть чудово зрозуміти військових, якщо будуть достатньо емпатичними. А найкращою підтримкою будуть питання про війну та висловлення свого жалю. Але це дуже помилкові рішення. 

По-перше, далеко не всі розуміють, про що говорить людина, яка повернулася з війни. Оскільки не були в такій ситуації та в такому контексті. Відповідно, не завжди зможуть правильно відреагувати на ту тезу, яку почують від військового. Або навпаки – ненароком зачепити тригерну тему та спровокувати конфлікт.  

Участь у бойових діях – це знання, яке можна набути виключно на досвіді. І тому нам ніколи не вдасться повністю усвідомити всі проблеми, з якими повернулася людина з війни. Саме тому є спеціалісти з психічного здоровʼя, які спеціалізуються на роботі саме з військовими. 

По-друге, після повернення до мирного життя у бійців відбувається різка зміна контексту: з воєнного на цивільний, і нервова система не встигає швидко перелаштуватися. Оскільки специфіка мозку така, що він більше фокусується саме на негативних факторах, ніж на позитивних, він продовжує шукати можливі подразники та загрози. 

З одного боку, це робить військових більш стійкими до стресу, пильними та витривалими. А з іншого – більш вразливими та чутливими до побутових моментів. Тобто ми по-різному бачимо світ. І речі, які не помітні цивільним, на кшталт музики, голосного сміху, розмов на буденні теми, можуть сприйматися військовими зовсім по-іншому. 

А якщо я не хочу говорити про війну?

Насправді поширена ситуація. Я знаю чимало історій, коли військові поверталися додому та розповідали про війну досить активно і детально. Але близьким було складно про це чути, оскільки вони психологічно не витримували такого емоційного навантаження.

Якщо вам складно слухати – не варто змушувати себе. Краще відверто проговорити цей момент, наприклад: «Для мене така інформація травматична, але я хочу допомогти тобі. Як ти ставишся до того, щоб ми разом звернулися по допомогу до людей, які на цьому розуміються?»

Перш за все важливо розуміти, що військові теж люди, яким притаманні емоції. Не існує унікальної схеми, яка б ідеально підходила кожному. Головне – памʼятайте про такт, повагу та етику спілкування і ніколи не залишайтеся байдужими, якщо помічаєте, що людина потребує допомоги спеціаліста. Підтримайте її та допоможіть подбати про своє здоровʼя.  

Telegram-канал Forbes, ультимативний гід у світі українського бізнесу. Приєднатись