Будувати те, чого бракує людям. Девелопер Дмитро Паращишен – про бізнес, подорожі та дисципліну

Найповніше він втілився в А10, який Паращишен називає найамбітнішим проєктом у своєму портфелі. Багато рішень для майбутнього міського курорту в Одесі народилися саме під час поїздок світом та спостережень за тим, як люди користуються міським простором.

В інтервʼю Forbes BrandVoice Дмитро Паращишен розповідає, як особистий досвід впливає на його підхід до девелопменту, чому середовище не менш важливе за саму нерухомість і які принципи визначають його рішення в бізнесі, благодійності та повсякденному житті.

Чому «Акварель» не зупинилася під час війни

У спільному рейтингу Forbes Ukraine та ЛУН за січень 2023-го – вересень 2024-го «Акварель» посіла дев’яте місце в Україні, ввівши в експлуатацію 1521 квартиру у чотирьох житлових комплексах. Які управлінські та фінансові рішення допомогли компанії зберегти будівництво, контролювати витрати й виконувати зобов’язання перед інвесторами після початку повномасштабної війни?

Головним для нас було завершити розпочаті об’єкти й виконати зобов’язання перед людьми. Ми не виводили кошти з проєктів, не спрямовували їх на нові закордонні активи чи особисті покупки та контролювали заборгованість покупців. 

На момент вторгнення підрядники мали перед нами зобов’язання на понад $1 млн за матеріали й роботи. Ми зібрали ці ресурси й спрямували весь доступний фінансовий запас на будівництво. 

Скільки обʼєктів «Акварель» ввела в експлуатацію від початку повномасштабної війни? 

З 2022 року ми завершили роботи у п’яти комплексах, де вже передали ключі мешканцям. Не всі початкові строки вдалося втримати – в умовах війни частину з них довелося продовжити. Водночас ми не зупинили будівництво й виконали близько 70% того обсягу, який планували.

За підсумками 2025 року, компанія також увійшла до переліку найбільших девелоперів Одеси за кількістю введених квартир. Як ви оцінюєте цю позицію?

Для нас важливе не саме місце в рейтингу, а те, що ринок бачить: компанія пройшла через воєнний період, не зупинилася, завершила розпочате й запустила нові проєкти. Все це працює на довіру клієнтів і партнерів значно сильніше за будь-яку цифру. 

Спочатку середовище, потім квадратні метри

Розкажіть про ваші нові проєкти А10 і «Клен». Які рішення в них найкраще ілюструють ваш підхід до бізнесу?

В обох проєктах ми виходили насамперед із того, чого сьогодні бракує людям, а вже потім проєктували квадратні метри. Ми відмовляємося від невеликих об’єктів, де неможливо створити повноцінне середовище. Так, в А10 буде великий двір, басейн, воркаут-зона, веломаршрути й місця для спілкування. 

У «Клені» передбачена малоповерхова забудова, автономне опалення, резервна електрика, вода зі свердловин і зелений простір. 

Для мене бізнес – це побачити запит раніше за інших і реалізувати його в конкретних рішеннях.

Ви назвали А10 своїм «проєктом року». Що робить його особливим? 

Масштаб і можливість переосмислити спосіб життя в житловому комплексі. На 16 га ми створюємо простір, куди людина не просто повертатиметеся додому після роботи, а проводитиме вільний час. Це формат міського курорту, де є можливість відпочити з родиною, зустріти друзів чи провести вихідний без поїздок за місто й прив’язки до морського сезону.

Чому для реалізації цієї концепції обрали саме Пересипський район? Який потенціал ви бачите в цій частині Одеси?

У центральних районах Одеси майже не залишилося ділянок, де можна реалізувати великий проєкт із невисокою щільністю забудови та значною часткою відкритого простору. 

Пересипський район має територію для розвитку й уже сформовану аудиторію – це близько 150 000 мешканців, які живуть, працюють і створюють сім’ї саме тут. Ми бачимо потенціал перетворити цю частину міста на самодостатній район із сучасною інфраструктурою, який буде цікавим і покупцям з інших міст.

Які конкретні рішення в А10 зʼявилися завдяки вашим подорожам, спілкуванню з партнерами та друзями?

У подорожах я побачив, як працюють скандинавські двори: багато зелені, природні маршрути, мінімум асфальту й бетону. Саме тому в А10 ми передбачили проникні покриття, великі зелені зони та дерева, які висаджуємо ще під час будівництва.

Ідею гриль-зон із газовими барбекю ми запозичили з американського досвіду. Нам важливо було перенести в Одесу рішення, які дійсно роблять щоденне життя зручнішим.

Водночас подорожі й екстремальні виклики сформували не лише окремі рішення для проєктів, а й в цілому мій підхід до роботи. У складних завданнях немає магії – результат складається з малих щоденних кроків. Як у підготовці до експедицій чи заняттях кайтсерфінгом, так і в девелопменті: щоб звести будівлю, потрібно послідовно покласти сотні цеглин. Дисципліна допомагає тримати фокус на цілі, розкладати її на конкретні дії та контролювати їхнє виконання.

Як інфраструктура А10 має змінити взаємодію між мешканцями та сформувати нову спільноту?

У висотному будинку сотні людей можуть жити роками й залишатися чужими. В А10 ми прагнемо зменшити щільність і створити місця, де сусіди природно перетинатимуться. Спортсмени знайомитимуться у воркаут-зоні, батьки – у дитячому садку, а кафе й спортзал стануть «якорями» для всіх. 

Коли все необхідне для повсякденного життя є поруч, район поступово стає спільнотою.

«Клен» ви називаєте найперспективнішим проєктом. У чому його потенціал?

Коли ми обрали ділянку за три кілометри від Києва, у напрямку Борисполя, колеги переконували, що локація неперспективна й покупці сюди не поїдуть. 

Ми побачили інше: поруч зі столицею бракує малоповерхового житла із зеленим простором, індивідуальним опаленням, резервною електрикою та власним водопостачанням. Продажі підтверджують, що ми мали рацію. Ми з партнером також залишили собі квартири в «Клені» – це найкраще свідчення того, що віримо у проєкт і готові тут жити.

Уроки Батумі 

Ви одним з перших серед українських девелоперів почали працювати в Батумі. Чому обрали саме грузинський ринок і що цей досвід змінив у вашому підході до девелопменту?

Ми вийшли в Батумі, коли український ринок здавався перегрітим, а інвестиційні тури до Грузії набирали популярності. Побудували там 15-поверховий комплекс на першій лінії від моря. Проєкт був успішним, але разом з тим грузинський ринок показав, наскільки важливим є управління будинком після введення в експлуатацію. 

У багатьох комплексах міста не було повноцінних керуючих компаній, мешканці встановлювали кондиціонери хаотично, конденсат стікав просто з фасадів, а за користування ліфтом потрібно було платити монетами. Саме після цього досвіду ми створили власну керуючу компанію й почали жорсткіше контролювати інженерні рішення та зовнішній вигляд будинків.

Батумі й Одеса – чорноморські міста з курортною економікою. Які відмінності між грузинським та українським ринками нерухомості вразили вас найбільше? 

Швидкість і сміливість забудови Батумі дійсно здивувала. Місто зробило ставку на висотні будинки, виразну архітектуру й високу щільність, а девелоперам створили умови для реалізації великих проєктів. Цей досвід показав, як місто може швидко сформувати новий образ. 

Втім, Одесі не варто повторювати хаотичну забудову й недооцінювати подальше управління будинками. Гарний фасад має залишатися таким і після заселення, а інженерні системи та спільне майно потребують професійного обслуговування.

Відповідальність поза бізнесом

Ви приділяєте багато уваги благодійності. Розкажіть, будь ласка, про співпрацю з благодійним фондом «Добрий Самарянин»

Співпраця почалася з розуміння, що благодійність потребує не меншої системності, ніж бізнес. Недостатньо просто переказати гроші: треба перевірити потребу, обрати формат допомоги, вести облік і оцінювати результат.

У «Доброму Самарянині» вже була досвідчена команда, близько 25 напрямів роботи й прозора фінансова модель. Я довіряю фонду також через його багаторічну співпрацю з церквою, яку відвідую.

Що особисто для вас означає підтримка одиноких матерів дітей з інвалідністю та організація для них відпочинку?

Коли бачиш життя матері, яка цілодобово піклується про дитину з інвалідністю й часто не має навіть години для себе, розумієш, наскільки важливо дати їй можливість перепочити. Такі заходи – не лише відпочинок. Жінки зустрічаються з тими, хто живе в подібних обставинах, діляться досвідом і рішеннями, підтримують одна одну.

Для мене важливо хоча б на кілька днів зменшити їхнє щоденне навантаження й повернути відчуття, що вони не залишилися зі своїми труднощами наодинці.

Яку роль відіграє віра у вашому особистому кредо? Як вона визначає рішення, які ви ухвалюєте?

Віра нагадує мені про відповідальність за людей, для яких ми будуємо, і за рішення, які ухвалюємо. Вона не замінює професійної роботи, але задає орієнтири, яких я намагаюся дотримуватися.

На початку кожного будівництва ми запрошуємо священнослужителів різних конфесій, молимося й закладаємо капсулу з побажаннями майбутніх мешканців. Для мене це нагадування, що будинок починається не з бетону. Він починається з розуміння людей: їхніх потреб, цінностей і способу життя. І лише тоді народжується простір, у якому хочеться жити. Саме в цьому я сьогодні бачу справжню місію сучасного девелопера.