BrandVoice
Категорія
Компании
Дата

Farmak, МХП, «Біосфера» та ще три компанії про розвиток експорту до ЄС попри війну. Як українським виробникам стати для Європи партнерами, а не постачальниками сировини

7 хв читання

Поширити
Колаж Олександра Карасьова

Колаж Олександра Карасьова

Пандемія COVID-19 показала Європі, наскільки вразливою її роблять залежності від зовнішніх постачальників. Відтоді ЄС розвиває концепцію відкритої стратегічної автономії: прагне самостійно ухвалювати стратегічні рішення, зміцнювати стійкість і конкурентоспроможність власної економіки та урізноманітнювати джерела постачання. Ця політика охоплює широке коло сфер – від сировини й технологій до економіки й довкілля. 

Фармацевтика – один із найпоказовіших прикладів: пандемія виявила, що Європа залежить від віддалених постачальників ліків і компонентів для них. Тож тепер ЄС прагне повернути стратегічне виробництво ближче до кінцевих споживачів. А просто біля його кордонів є країна, яка може взяти частину цього виробництва на себе.

Війна вдарила по українській промисловості, але водночас відчинила для неї нові двері: спеціальні програми фінансування, масштабний ринок відбудови, прискорену інтеграцію до єдиного ринку ЄС. Залишається питання, в якій ролі Україна до цього ринку увійде.

Україна може стати для Європи повноцінним виробничим партнером або й надалі залишатися постачальником сировини та ринком збуту для чужої продукції,

Євгенія Піддубна. директорка з корпоративних комунікацій Farmak

Як перетворити виклики воєнного часу на можливості? Які продукти й технології українські компанії можуть запропонувати Європі? Forbes BrandVoice поговорив із шістьма компаніями з різних галузей, щоб зʼясувати, які перспективи відкриваються перед українськими виробниками і що потрібно, аби ними скористатися.

Купуй українське, але не за будь-яку ціну

Шлях до Європи починається вдома. Сильний експортер виростає на сильному внутрішньому ринку, тож розмову варто почати з того, як держава витрачає гроші всередині країни, зокрема на закупівлі.

Один зі способів підтримати українських виробників – локалізація: за бюджетні кошти держава купує продукцію з певною часткою українського виробництва. Відповідний закон Верховна Рада ухвалила ще у грудні 2021-го. Українська складова має становити щонайменше 10% і щороку зростати на пʼять пунктів, доки не сягне 40%. У 2026 році поріг становить уже 30%.

Утім, поки що вимога стосується лише окремих товарів переробної промисловості, насамперед машинобудування: залізничного й міського транспорту, комунальної техніки, енергетичного обладнання. У 2025 році уряд вперше розширив перелік, додавши кабелі, освітлювальні прилади, металоконструкції та труби великого діаметра. На ліки локалізація не поширюється.

Чи варто розширювати її на інші галузі – питання дискусійне. Головне побоювання – що вимога купувати українське перетвориться на захист неконкурентних виробників. У Farmak вважають, що будь-яке рішення тут має ґрунтуватися на рівних правилах для всіх.

«Локалізація не повинна означати «купувати українське за будь-яку ціну і будь-якої якості». Вимоги до якості, безпеки та ефективності ліків мають бути однаковими для всіх, – каже Євгенія Піддубна. – Але якщо характеристики препаратів співставні, держава має враховувати й економічний ефект закупівлі: підтримку українського виробництва та зменшення залежності від імпорту».

Євгенія Піддубна, директорка з корпоративних комунікацій Farmak. Фото надано пресслужбою Farmak

В оборонній сфері в локалізації є ще одне завдання – розвивати саму галузь. Державне замовлення може стати для технологічних компаній містком між розробкою та серійним виробництвом. Ключова умова для цього, на думку DroneUA, – розуміння майбутнього попиту на їхні розробки.

Локалізація має бути способом залишити в Україні більшу частину доданої вартості, досліджень і розробок та інтелектуальної власності,

Валерій Яковенко. співзасновник DroneUA

«Коли виробник розуміє, що його технологія матиме попит, він може інвестувати у виробничі потужності й масштабувати виробництво».

Валерій Яковенко, співзасновник DroneUA. Фото надано пресслужбою DroneUA

Більше ніж зерно

Одна компанія – 9,1% усього товарного експорту країни. Стільки у 2025 році забезпечив Kernel. Зерно, олія, метал досі тримають на собі український експорт, і його сила в масштабі.

Але на сировині, ціна якої залежить від світових бірж, міцних позицій у Європі не збудуєш. Аби там закріпитися, Україні потрібні нові козирі: складніші товари, технології й компетенції, яких бракує самій Європі.

Почати можна з того ж агросектора. Тут важливо вже не лише те, скільки продукції Україна продає, а й у якому вигляді вона залишає країну: зерном, кормом чи готовою стравою.

Україні потрібна політика більшої вартості з кожного гектара і кожної тонни,

Михайло Бно-Айріян. віцепрезидент з питань розвитку міжнародних відносин МХП

«Для нас це насамперед перероблена мʼясна продукція, готові страви та кулінарні рішення. У цих сегментах споживач обирає не лише за ціною, а й за якістю, смаком та зручністю».

Михайло Бно-Айріян, віцепрезидент з питань розвитку міжнародних відносин МХП. Фото надано пресслужбою МХП

Ще один козир – ліки, і саме тут пандемія показала слабке місце Європи. Україна може допомогти зменшити її залежність від далеких постачальників, виробляючи базові препарати – антибіотики, знеболювальні та інʼєкційні ліки для лікарень, а також складні генерики та активні фармацевтичні інгредієнти (АФІ).

«Україна може стати для ЄС близькою, технологічною та надійною виробничою базою, – переконана Євгенія Піддубна. – Європейські компанії могли б замовляти в Україні АФІ замість імпорту з Азії або створювати спільні виробництва генериків».

В енергетиці однаково важливими є обладнання, інженерна експертиза та системне управління. Конкурувати з китайськими виробниками фотомодулів, інверторів і акумуляторних комірок майже неможливо, визнає Андрій Хижняк, заступник генерального директора з напряму EPC у KNESS. 

Це ринок надвисоких швидкостей, який вимагає мільярдних інвестицій у постійне оновлення технологій, власні RnD-центри та гігаватні обсяги випуску для зниження собівартості одиниці продукції. Поточні безпекові ризики в Україні та висока вартість залучення капіталу створюють додаткові обмеження для розгортання капіталомістких високотехнологічних виробництв такого рівня, пояснює Андрій Хижняк. Натомість українська інженерна експертиза, програмні рішення, такі як SCADA, EMS, є конкуруючими і на ринку ЄС. «KNESS диспетчеризує 2 ГВт генерації та накопичувачів за допомогою власного програмного забезпечення, а у 2025 році збудувала установку зберігання енергії потужністю 10 МВт, так само власної розробки», – додає він.

Андрій Хижняк, заступник генерального директора з напряму EPC у KNESS. Фото надано пресслужбою KNESS

Купити Європу

Чому виробник із великими потужностями не може просто продавати за кордон більше курятини? Бо обсяги експорту мʼяса птиці визначають не лише заводи, а й торговельні та ветеринарні умови на міжнародних ринках. Навіть у зонах вільної торгівлі цю категорію часто обмежують квотами та іншими правилами. 

Тому для МХП експорт і розвиток виробництва в Європі доповнюють один одного. Експорт сприяє розвитку бізнесу в Україні, а придбання європейських компаній дозволяє розширювати міжнародну присутність, диверсифікувати виробництво та підвищувати стійкість групи. У 2019-му МХП придбав словенську Perutnina Ptuj, а у 2025-му – іспанську UVESA Group. Після приєднання до МХП Perutnina Ptuj майже подвоїла обсяги виробництва – до 163 000 т, а її прибуток до вирахування відсотків, податків і амортизації (EBITDA) зріс утричі, кажуть у компанії.

Інший шлях – купити вже відоме імʼя. У 2022 році корпорація «Біосфера» придбала австрійський Alufix, бренд із 63-річною історією та виробництвом у Румунії.

«Головна перевага – впізнаваність Alufix серед споживачів Центральної та Східної Європи. Після придбання продажі товарів для дому «Біосфери» в Європі зросли втричі», – розповідає Юрій Голянич, генеральний менеджер напрямів товарів для дому, переробки та міжнародного бізнесу корпорації «Біосфера».

Юрій Голянич, генеральний менеджер напрямів товарів для дому, переробки та міжнародного бізнесу корпорації «Біосфера».

Утім, завод у ЄС не означає, що компанія переїжджає туди цілком. Найцінніше – розробки, бренди, управління – українські виробники здебільшого лишають удома.

У Kormotech про виробництво в ЄС задумалися ще у 2009 році. Майданчик зрештою відкрили в Литві. «На литовському ринку нас сприймають як локального виробника, але дослідження споживачів, створення брендів і розробка рецептур залишаються в головному офісі в Україні», – зазначає Ігор Блистів, директор з маркетингу Kormotech.

Farmak поєднує кілька моделей одночасно. Частину ліків компанія постачає до 15 країн ЄС з українського заводу, який працює за стандартами EU GMP. Частину виготовляє на контрактних виробництвах у ЄС. А ще має власний майданчик в Іспанії.

«Європейська експансія – це не перевезення Farmak з України до ЄС. Навпаки, завдання в тому, щоб українські виробництво, R&D і компетенції отримали значно більший ринок збуту», – пояснює Євгенія Піддубна.

Ціна входу

€2,05 млн – стільки Farmak уже витратив лише на 2D-кодування упаковок для українського ринку, кажуть у компанії. Цього вимагає новий закон «Про лікарські засоби», який наближує українські правила до європейських. Для поставок до ЄС Farmak запровадив таке кодування значно раніше, і це були окремі інвестиції. Вихід на європейський ринок і перехід на європейські правила вдома відкривають нові можливості, але не гарантують конкурентоспроможності. Відповідність європейським вимогам коштує дорого, і ці витрати лягають у собівартість продукції.

Реєстрація одного дозування генерика у Західній Європі коштує до €50 000–60 000. Окрема стаття витрат – дослідження біоеквівалентності. Для ринку ЄС Farmak проводить такі дослідження давно, тож багато препаратів компанії вже їх мають. Тепер, згідно із законом «Про лікарські засоби», дослідження біоеквівалентності стане обовʼязковим для кожного генерика і в Україні. Його вартість – від $100 000 до $600 000, за даними компанії.

«Найприкріше, що частину процедур український виробник проходить двічі. Його завод перевіряють на відповідність стандартам GMP в Україні, але для ринку ЄС цих результатів недостатньо, бо взаємного визнання GMP-інспекцій між Україною та Євросоюзом досі немає, – стверджує Євгенія Піддубна. – Це час і кошти, які впливають на цінову конкурентоспроможність наших продуктів у ЄС».

В агросекторі суперник ще серйозніший. Країни, на які припадає майже 75% світового аграрного виробництва, щороку спрямовують на підтримку сектора понад $800 млрд. «Український фермер чи виробник часто конкурує не лише з іншим фермером, а й із фінансовими можливостями держави, яка стоїть за ним», – пояснює Михайло Бно-Айріян з МХП.

Для «Біосфери» один із найвідчутніших барʼєрів – логістика. Перевезення більш як на 1000 км зменшує маржу, а перевізники ще й закладають у тарифи безпекові ризики.

У Kormotech до цього додають дорожчі кредити та витрати на дизельну генерацію під час відключень.

Якщо українська компанія намагається конкурувати з європейським виробником виключно ціною стандартного продукту, вона починає з менш вигідної позиції,

Ігор Блистів. директор з маркетингу Kormotech

Ігор Блистів, директор з маркетингу Kormotech. Фото надано пресслужбою Kormotech

А є барʼєр, який не купиш за жодні гроші, – довіра. KNESS збудувала понад 280 МВт сонячних електростанцій та 55 МВт·год установок зберігання енергії у Польщі та Латвії, але на кожному новому ринку довіру доводиться здобувати практично з нуля, кажуть у компанії. В цілому KNESS побудував 1,5 ГВт сонячних електростанцій та наразі в процесі встановлення понад 1 ГВт·год установок зберігання енергії.

Що бізнес просить у держави

У кожної галузі свої барʼєри, але запит до держави один: умови, за яких виробляти в Україні вигідніше, ніж переносити виробництво за кордон.

Farmak пропонує діяти у двох напрямах. Всередині країни запровадити податкові стимули для коштів, які компанії реінвестують у дослідження й розробки, модернізацію виробництва та створення нових препаратів і АФІ. Назовні – домовитися про «фармацевтичний безвіз»: взаємно визнавати GMP-інспекції та поступово усувати технічні барʼєри.

«Якщо український препарат уже має європейську реєстрацію, а виробничий майданчик – сертифікацію EU GMP, варто переглянути, чи потрібні додаткові процедури контролю кожної серії під час ввезення до ЄС», – пояснює Євгенія Піддубна.

На думку МХП, для розвитку переробки в Україні необхідно розширювати можливості пільгового кредитування та запроваджувати податкові стимули, які заохочуватимуть виробництво й експорт продукції з вищою доданою вартістю замість сировини.

«Біосфера» пропонує частково компенсувати витрати на експортну логістику – доставку продукції з України до європейського клієнта. На думку Юрія Голянича, державна підтримка, яка покривала б хоча б частину цих витрат, допомогла б українським товарам залишатися конкурентними за ціною на ринку ЄС.

DroneUA наголошує на потребі співфінансувати сертифікацію, розвивати експортне фінансування та страхування контрактів. А Kormotech пропонує створити державний інкубатор, який обʼєднає дослідження споживачів, розробку прототипів і тестування продуктів на експортних ринках.

Часу на все це небагато.

«Війна створила для України коротке й складне, але важливе вікно можливостей», – резюмує Євгенія Піддубна.

Ми маємо використати цей час, щоб зміцнити українських виробників, розвинути дослідження й розробки та виробничі компетенції,

Євгенія Піддубна

«Тоді до повної інтеграції в ЄС Україна прийде не з проханням захистити вітчизняну галузь від європейської конкуренції, а з потужною фармацевтичною індустрією, цінною для європейської економіки та системи охорони здоровʼя».