Синергія сонця та вітру. Як «Еко-Оптіма» розвиває нову генерацію та інвестує в енергетику. Інтерв’ю зі Степаном Козицьким

Проєкт реалізувала «Еко-Оптіма» – компанія, яка у 2012 році першою серед приватного бізнесу в Україні отримала кредит від Європейського банку реконструкції та розвитку і збудувала вітроелектростанцію на заході України (дані ЄБРР). Сьогодні її портфель охоплює вітрову та сонячну генерацію, газопоршневі електростанції та системи накопичення енергії.

Як компанія розвиває нову генерацію, чому робить ставку на поєднання різних джерел енергії та що потрібно для подальшого розвитку відновлюваної енергетики – розповідає Степан Козицький, співвласник «Еко-Оптіми».

«Еко-Оптіма» розвиває вітер, сонце, газопоршневу генерацію та системи накопичення. Як ця синергія виглядає у цифрах?

Дійсно, ми розвиваємо різні види генерації, що працюють як єдина система. Сонце й вітер доповнюють одне одного, а накопичення та газопоршнева генерація дають змогу балансувати виробництво, коли погодні умови змінюються. 

Наразі ми маємо 127 МВт сонячної та 134 МВт вітрової генерації. Паралельно розвиваємо системи накопичення, додаткові сонячні й вітрові потужності та гідрогенерацію. Тобто наша мета – не лише збільшувати кількість окремих станцій, а й створювати збалансовану енергосистему, в якій різні технології підсилюють одна одну.

Наскільки ефективно працює ця система і що стримує подальше зростання виробництва? 

Минулого року ми виробили 410 млн кВт·год електроенергії, це близько 10% від загального споживання Львівської області. Але наші станції могли б виробляти більше. За наявності достатніх систем накопичення обсяг виробництва міг би зрости приблизно до 500 млн кВт·год на рік.

Водночас нас обмежує вже не так потужність самих станцій, як можливості мережі. Коли сонячна чи вітрова генерація працює на повну, а мережа не може прийняти весь цей обсяг, частину електроенергії доводиться не використовувати. Такі ситуації виникають приблизно у 20% випадків протягом року.

Тому накопичення стає таким важливим воно дає змогу не втрачати вироблену енергію, а перенести її використання на той момент, коли мережа та споживачі готові її прийняти.

Будівництво Сокальської ВЕС стартувало в січні 2025-го, а вже за півтора року станція отримала ліцензію. Що дало змогу пройти цей шлях так швидко під час війни?

Я б не назвав цей термін швидким. Будівництво електростанції все одно залишається доволі тривалим процесом.

Але якщо порівнювати з іншими європейськими країнами, в Україні простіше реалізувати такий проєкт.

У Польщі будівництво подібної станції може тривати три–чотири роки, у Німеччині – п’ять–шість. Під час війни держава спростила частину процедур, оскільки є потреба якомога швидше відновлювати і нарощувати енергопостачання після обстрілів. Наприклад, спростили технічні умови для підключення до електричних і газових мереж. Причому сьогодні цей процес є простішим, ніж був навіть кілька років тому.

У 2024 році «Еко-Оптіма» відмовилася від зеленого тарифу для своїх вітроелектростанцій. Чому?

Продавати електроенергію за ринковою ціною для нас вигідніше, адже її вартість змінюється залежно від пори року та часу доби. Наприклад, ми продаємо електроенергію на ринку на добу наперед. За нашими розрахунками, у середньому за рік це приносить приблизно на 15% більше, ніж фіксована виплата за зеленим тарифом. Хоча це й орієнтовна різниця, оскільки ринкова ціна постійно коливається.

Який етап будівництво вітроелектростанції найскладніший?

Найбільше роботи припадає на етап ще до початку будівництва. Спочатку потрібно знайти місце зі стабільним і достатньо сильним вітром. Не кожна територія підходить для встановлення турбін. У нас було два проєкти, від яких ми відмовилися після вимірювань: вітер виявився недостатнім.

Після вибору потенційної ділянки встановлюємо вимірювальну вежу заввишки до 100 м із відповідними датчиками та щонайменше півтора-два роки збираємо дані. Це потрібно, щоб точно оцінити майбутній обсяг виробництва. На ці вимірювання також спираються виробники турбін, коли розраховують очікувану генерацію та гарантують її рівень.

Які регіони України мають найкращі умови для розвитку вітрової та сонячної генерації?

Традиційно це південні та приморські регіони, але Карпатський регіон також серед лідерів, саме тут ми й працюємо.

Для нас це важлива перевага: можна поєднати хороші вітрові умови з прийнятним рівнем безпеки.

Схожа ситуація і з сонячною генерацією. Наша перша сонячна станція на Львівщині виробляє більше електроенергії, ніж аналогічна станція, яку ми свого часу будували в Криму. На це впливають місцеві умови, зокрема, висота над рівнем моря, температура й опади. Нижча температура сприятливіша для роботи сонячних панелей, а дощі природним чином змивають із них пил.

Наступний проєкт «Еко-Оптіми» – вітропарк поблизу Белза. Коли плануєте запуск?

На квітень–травень 2027 року. Ми вже сплатили аванс виробнику турбін, і приблизно за вісім місяців обладнання буде готове до транспортування. Після монтажу кожної турбіни потрібно ще близько одного-двох тижнів на пусконалагодження та синхронізацію з мережею. Загальна вартість проєкту – €156 млн. 

Проєкт такого масштабу неможливий без банківського фінансування. Чи змінилася логіка банків щодо надання кредитів після 2022-го?

Майже не змінилася: переговори щодо фінансування великого енергетичного проєкту все одно тривають близько року. Міжнародні банки ретельно оцінюють кожну складову проєкту: перевіряють дозвільну документацію, вимагають сертифікованих компаній для вимірювання вітру, сервісного контракту з виробником турбін, а також екологічної та орнітологічної експертизи. Остання, наприклад, триває близько року: фахівці щомісяця фіксують і аналізують, які види птахів є в зоні майбутньої станції.

Українські банки в цьому плані лояльніші. Вони краще розуміють український контекст і готові швидше ухвалювати рішення щодо фінансування таких проєктів.

«Еко-Оптіма» раніше розглядала малу гідроенергетику та генерацію з біопалива. Наскільки ці напрями перспективні сьогодні?

Мала гідроенергетика – перспективний напрям, ми вже реалізуємо такий проєкт на річці Західний Буг у Львівській області (плануємо запустити його цього року). 

Гідроенергетика дорожча за вітер і сонце: будівництво 1 МВт гідрогенерації може коштувати €6–7 млн. Для порівняння: будівництво 1 МВт вітрової генерації коштує близько €1,5 млн, а сонячної – €1 млн. Але водночас гідростанція має вищий коефіцієнт використання потужності, на повноводній річці він може сягати 80–90%. 

Ще одна перевага – тривалий термін експлуатації. Європейські гідростанції можуть працювати понад 80 років, тоді як ресурс вітрової турбіни становить близько 20 років. Тому, попри вищу вартість будівництва, гідроенергетика може бути дуже ефективною в довгостроковій перспективі.

Щодо біопалива у нас є котельні на деревній трісці потужністю до 3 МВт, але цей напрям не дає такої прибутковості. Біогаз ми також розглядали, однак його доцільність значною мірою залежить від наявності стабільного джерела органічної сировини. Поруч із нашими об’єктами такої сировини немає, тому наразі цей напрям не є для нас пріоритетним.

Яким бачите енергетичний баланс регіону через п’ять років?

Цілком реалістично, що за п’ять років Львівська область зможе забезпечувати близько 90% свого споживання електроенергії з відновлюваних джерел. Необов’язково, що це зробить одна компанія. Якщо кілька великих гравців регіону одночасно розвиватимуть вітрову, сонячну, гідроенергетику та системи накопичення, такого показника можна досягти. Ми, зі свого боку, рухаємося саме в цьому напрямі й вважаємо цей результат досяжним.