У 2021 році команда Dreamers вивела на ринок новий продукт – заміську локацію для відпочинку на природі, побудовану за моделлю дохідної нерухомості.
Гіпотезу перевіряли мінімальним обсягом: чотири модульні будинки в Дудках на Київщині, які профінансували четверо приватних інвесторів.
Сьогодні, пʼять років по тому, це мережа діючих локацій у трьох областях України та портфель активів під управлінням команди Dreamers із ринковою вартістю понад $20 млн. До УЛІС засновники Ігор Фарберов та Євген Лавренюк збудували одну з найбільших у Східній Європі мереж Dream Hostels, а у 2019 році продали її європейську частину британській компанії Safestay. Тож в «УЛІС.Інвестиції» будувалися не з нуля, а стали новим бізнес-циклом команди, котра вже знає, якою має бути капіталізація на виході.
Ігор Фарберов,
співзасновник Dreamers
Ми не починали з нуля. За плечима був досвід мережевого бізнесу, який можна масштабувати і в який готові інвестувати. На ринку заміського відпочинку такої моделі ще не існувало – і ми вирішили її побудувати.
Як команда перетворила заміський відпочинок на інвестиційний продукт та скільки така модель приносить інвесторам – далі у партнерському матеріалі.
Від локації до мережі: підтвердження гіпотези
Ескапізм – окремий світовий тренд, що зростав задовго до 2021 року: дедалі більше мешканців великих міст шукали спосіб відновитися завдяки тиші, природі та дистанції від міського ритму. В Україні цей запит уже існував, але не мав системної відповіді: заміські будинки шукали в Instagram, бронювали через директ, а якість залежала від того, наскільки дбайливо власник керував ним вручну. Продукту з єдиним стандартом просто не було.
Євген Лавренюк,
співзасновник Dreamers
Ми побачили можливість перетворити окремі будинки для відпочинку на повноцінний готельний продукт – із професійним управлінням, стандартами сервісу та видатним клієнтським досвідом. А в основі цього продукту зробили те, за що, як ми вірили, люди будуть готові платити дедалі більше, – тишу, приватність і відновлення.
Чотири будинки в Дудках були MVP у чистому вигляді.
Ігор Фарберов,
співзасновник Dreamers
Перші четверо інвесторів увійшли в проєкт ще до появи готового продукту – фактично вони інвестували в команду та її бачення, адже саму модель ще належало довести. Але вже у перший рік роботи кількість будинків сягнула 12, середня завантаженість – 90%, а дохідність – 18% річних у доларах.
Наступним кроком став новий формат – компактні кебіни в сосновому лісі з іншого боку села. Так виникли дві окремі локації: «УЛІС.Дудки.Котеджі» та «УЛІС.Дудки.Кебіни». Сьогодні вони сумарно налічують 74 інвесторські обʼєкти (29 котеджів і 45 кебінів) та 58 інвесторів (за даними компанії).
З осені 2024 року гостей приймає «УЛІС.Ворохта» в Івано-Франківській області, а з червня 2026-го – «УЛІС.Віняви» у Львівській області. Уже цієї осені мережа анонсує свою пʼяту локацію.
«За пʼять років гості забронювали УЛІС понад 50 000 разів, а інвестори сумарно отримали понад $2 825 000 дивідендів», – стверджують засновники проєкту.
Ринок, який ще не має назви
Те, що починалося як інтуїція, згодом виявилося влучанням у глобальний тренд. Втома стала важливим викликом сучасного світу: що більше пришвидшується життя, то дорожче люди готові платити за можливість зупинитися. У світі виріс окремий ринок відновлення. З 2013 року ринок оздоровчих послуг подвоївся, а з 2023 по 2024 рік зріс на 7,9%, досягнувши нового піку в $6,8 трлн – більше за світові ринки ІТ ($5,27 трлн) чи зеленої економіки ($5,1 трлн).
УЛІС стоїть на перетині двох найшвидших його течій – рекреаційної нерухомості, створеної для відпочинку, і попиту на ментальне відновлення. В Україні цей ринок має додатковий і трагічний драйвер: за оцінками МОЗ і ВООЗ, психологічної підтримки потребують майже 15 млн людей, і потреба ця не зникне із завершенням війни.
На цей попит УЛІС відповідає не лише кількістю локацій, а й їхньою глибиною. Найбільша локація мережі, «УЛІС.Ворохта» в Карпатах, будується саме так: до 36 котеджів додаються готель на 33 номери з рестораном та спа-комплекс із басейном. Масштаб такий, що до реалізації долучилася інвестиційна група ICU, частково фінансуючи будівництво готелю. Інституційний капітал такого рівня заходить у проєкт під час війни лише тоді, коли бачить у ньому актив із міжнародною перспективою – курорт, здатний приймати гостей і з України, і з-за кордону, кажуть засновники УЛІС.
Місце для такого курорту обрали невипадково. Ще 80 років тому Ворохта була найдорожчим гірськолижним курортом Карпат, який порівнювали зі Швейцарськими Альпами. Сьогодні село за 30 км від Буковелю збирає у 18 разів менший туристичний збір за того самого природного потенціалу. Курорт повертає цьому місцю те, чого не дає жоден грант, – сталий бізнес, робочі місця й потік гостей, тобто економіку, здатну втримати регіон самотужки.
Ігор Фарберов,
співзасновник Dreamers
Це не разова благодійність, а вбудований у модель ефект. За нашими оцінками, кожна локація за 10 років залишає в громаді приблизно 100 млн грн зарплат, податків і прямих інвестицій, а 10% прибутку локації спрямовується у фонд розвитку громади. Загалом мережа вже принесла українським громадам понад 50 млн грн.
Чому ця модель вигідна інвесторам
Інвестор УЛІС купує не нерухомість, а готовий бізнес, який працює без нього. У класичній моделі власник обʼєкта сам стає готельєром – шукає гостей, тримає персонал, рахує завантаження. УЛІС бере це на себе: інвестор володіє будинком і землею, а сервіс, маркетинг, завантаження й нарахування доходу лишаються за командою.
«Середня дохідність мережі за 2025 рік становила 10,9% річних у доларах – рівень, який для активу, забезпеченого реальною нерухомістю, складно знайти на традиційному ринку, – говорить Ігор Фарберов. – Тому інвестиції – це інструмент збереження капіталу: дохід тримається не на спекуляції, а на реальному потоці гостей, які бронюють будинки».
Замість підсумку
За пʼять років УЛІС пройшов шлях від чотирьох будинків до мережі, в яку заходить інституційний капітал. Український приватний інвестор змінює саме уявлення про надійне вкладення: замість квадратних метрів, що потребують уваги власника, – актив, який генерує дохід уже сьогодні. Замість експериментальних форматів – готовий бізнес під управлінням команди. І замість вибору між «прибутково» та «осмислено» – модель, де капітал зберігається там, де водночас відновлюються люди.