Останні роки стали періодом помітного посилення української кіноіндустрії. Національні фільми дедалі частіше отримують відзнаки на міжнародних фестивалях, виходять у світовий прокат та з’являються на Netflix, а всередині країни стабільно зростає глядацький інтерес
Галузь рухається одразу у двох напрямах: формує лояльну українську аудиторію та водночас зміцнює свою присутність на глобальній мапі кіно. Успіхи Валентина Васяновича («Атлантида») у Венеції та Токіо, численні нагороди документалістки Аліни Горлової, міжнародний резонанс «Памфіра» Дмитра Сухолиткого-Собчука, перемога Ірини Цілик на американському «Санденсі», гарні збори «Ти – космос» – лише частина доказів того, як швидко зростає професійна спільнота. Разом ці режисери та десятки їхніх колег формують нову хвилю українського кіно.
Сьогодні їхні фільми не лише збирають повні зали українських кінотеатрів, а й дедалі частіше потрапляють до каталогів міжнародних стримінгових платформ, отримують високі рейтинги і відкривають світовій аудиторії сучасні українські фільми. Цей тренд робить найкращі українські стрічки доступними для глядачів і вдома. Як індустрія вибудовує стійкість, збільшує глядацькі збори та розвиває сучасну культуру перегляду у кінотеатрах і вдома?
Для Forbes BrandVoice розповіли Олег Кохан, продюсер театру та кіно і засновник ГК SOTA Cinema Group, та режисерка Христина Браславська. Матеріал підготовлений у партнерстві з Hisense.
Еволюція українського кіно: нові формати, тренди та ідеї
«Щороку український кінематограф поповнюється потужними фільмами на кшталт «2000 метрів до Андріївки» чи «Ти – космос». Одні підсилюють голос України на світовій культурній арені, інші збирають глядачів у національному прокаті. Зазвичай це різні фільми, але вони є, і це здобуток», – каже Олег Кохан.
Частка українських фільмів у національному бокс-офісі зростає. У 2020-му цей показник становив 6,4%, а за три роки – уже 23%. Глядачі усе частіше обирають українське кіно, і це не пошук альтернативи голлівудським фільмам, а щира зацікавленість у своїй культурі. Глядач прагне дивитися історії, розказані його мовою, породжені його досвідом і боротьбою.
Серед трендів української кіноіндустрії – якісна операторська робота, адаптація іноземних сюжетів до українських реалій і постійне навчання фахівців, кажуть представники галузі.
«Українські режисери вивчають кіномеханізми, які успішно спрацювали у США ще 20 років тому: якісну сценарну базу, майстерність побудови сюжету, операторські прийоми – та інтерпретують їх у нашу індустрію, – розповідає Христина Браславська. – Однак маємо не лише запозичення, а й увагу до автентичної української культури. Як Сергій Параджанов 60 років тому зняв «Тіні забутих предків», де є стиль, колорит, унікальні характери, драматургія, так і зараз режисери гідно показують нашу культуру».
Українське поетичне кіно, започатковане Довженком і розвинуте у 60-ті роки Сергієм Параджановим, Кірою Муратовою та Іваном Миколайчуком, було знаковим, впізнаваним, глибоко сутнісним, каже Олег Кохан, зазначаючи, що зараз такої впізнаваності українське кіно не має, але режисери її шукають, вибудовують, і це гарний знак.
«Для справжнього ренесансу нам не вистачає конкурентного середовища, конструктивної критики, державного фінансування, підтримки кіностудій, посилення якості кіноосвіти, – продовжує він. – При цьому запит на український контент – фільми, книги, вистави – в умовах війни, високий. Бо це терапія, що допомагає балансувати і виживати у штормі стресів і небезпек».
Олег Кохан,
український продюсер театру та кіно, засновник ГК SOTA Cinema Group
Сучасний глядач вимогливий, чутливий до фальші. А до кінотеатру він ходить за відповідями на власні запитання, за сенсами і новими емоціями. Так було завжди і є зараз.
Україна відчуває тренди, відстежує світові кіноновинки і роботи лауреатів міжнародних кінофестивалів та робить свій хід. Це шлях розвитку, вважає Христина Браславська, підкреслюючи, що українське кіно змінюється разом із країною – стає сміливішим, гострішим, дорослішим, вчиться говорити мовою, яку розуміє світ, та при цьому зберігає унікальність.
Христина Браславська,
режисерка, авторка документального фільму «Битва мемів», викладачка режисури монтажу в КНУКіМ
Український глядач хоче динамічних історій і сильного візуалу – і індустрія швидко підлаштовується під цей запит. Сценарну школу ми ще вибудовуємо, зате знімати вміємо давно. Попри те, що бюджети українських фільмів у десятки разів менші за голлівудські, співвідношення «ціна–якість» вражає: наші оператори здатні реалізувати майже будь-яке режисерське завдання.
Візуальна мова «Ти – космос» переконлива й ефектна навіть за бюджету €800 000, а внутрішньокадровий монтаж Микити Кузьменка у «Памфірі» – на рівні робіт, які ми звикли бачити у стрічках на кшталт «Бьордмена». Професійність наших кінематографістів вражає.
Кіно вдома: нова естетика перегляду
«Під час війни кіно стало терапевтичним, – каже Христина Браславська, – кіносвіт абстрагує, це космос емоцій, який дає катарсис, заради якого глядач і дивиться фільми, а режисери їх знімають. Якісне кіно привабить погляд, навіть якщо ви увімкнули його як фон. Ви залишите справи, сядете перед екраном і найближчі півтори години не відійдете».
Навіть дивлячись кіно вдома, українці платять за нього – в Україні зростає культура передплати стримінгових платформ. Сьогодні на Netflix доступно понад 250 одиниць україномовного контенту і майже 80 фільмів та серіалів українського виробництва. Міжнародна платформа почала активно купувати український контент з 2022 року, і відтоді частка українського контенту на Netflix постійно зростає. Зараз серед найпопулярніших у каталозі українських фільмів на Netflix: «Поводир», «Захар Беркут», «Мої думки тихі», «Сторожова застава» та інші.
Ірина Соломикіна,
маркетинг-директорка Hisense Gorenje Group в Україні, Польщі, країнах Балтії та Молдові
Як бренд побутової техніки ми одними з перших відчуваємо зростання попиту на кіно – це підтверджують глобальні продажі телевізорів Hisense, і Україна тут впевнено тримає темп світових ринків. Відповіддю на бажання глядача перенести магію кіно за межі кінозалу й отримати повноцінний досвід вдома є постійний прогрес у технологіях: екрани стають більшими, роздільна здатність – вищою, а звук – об’ємнішим. Наприклад, представлений цьогоріч флагманський телевізор Hisense UX RGB MiniLED має діагональ аж 116 дюймів, а акустичні рішення для нього розроблялись Devialet разом з Opéra de Paris.
Глядач прагне усувати і просторові бар’єри – набувають популярності портативні проєктори. Власний «кінозал» тепер можна організувати будь-де – на терасі, даху чи навіть на березі моря. Врешті, саме синергія зростаючого глядацького попиту і технологічного розвитку задає новий темп кіноіндустрії й формує її майбутнє.
Hisense 116 UXQ
Зростання стримінгових платформ розвиває і культуру перегляду кіно вдома. Люди уже не просто вмикають фільм на фоні, а прагнуть створити атмосферу. Виникає тренд на облаштування домашніх кінозалів – зі спеціальним освітленням та акустичною системою.
«Ми чекаємо на прем’єри на Netflix чи Megogo так само, як і у кінотеатрах, так само влаштовуємося перед екраном і поринаємо у магію. Формуємо підбірки, де у кожній стрічці є щось особливе саме для нас», – каже Христина Браславська.
Про преміальні телевізори Hisense з технологією RGB-MiniLED
Кіно для українців стає емоційним досвідом, який хочеться проживати вдома так само глибоко, як у кінотеатрі: осмислювати реальність, знаходити опору в історіях і відкривати красу навіть у складні часи. Глядач сьогодні обирає не просто фільм, а повне занурення – якісний звук і зображення, що створюють атмосферу. Телевізор Hisense RGB MiniLED з рекордною діагоналлю екрану (майже 3 м!) й унікальною технологією передачі звуку і кольору дає змогу отримати саме такий кінематографічний досвід удома.
Ця модель телевізора була представлена цьогоріч на європейських виставках і майже одразу – після премʼєри на Одеському міжнародному кінофестивалі – зʼявилася на українському ринку.
Технічні характеристики і можливості телевізорів Hisense 116 UXQ:
- Діагональ екрану: 116 дюймів (293 см)
- Технологія дисплея: RGB MiniLED
- Роздільна здатність: 4K Ultra HD (3840×2160)
- Аудіо: Dolby Atmos, DTS VirtualX
- Операційна система: VIDAA Smart OS
Пікова яскравість – до 8000 ніт. Кожен світлодіод MiniLED складається з трьох кольорів, і кожен з них можна налаштовувати окремо в тисячах зон локального затемнення RGB. Це гарантує максимально контрастне зображення з неймовірно чистими кольорами.
Процесор з глибинними нейронними мережами Hi-View AI Engine X. Вдосконалює зображення і звук у режимі реального часу. Алгоритми аналізують зміст і адаптують якість звуку і картинки під тип сцени – від спортивних трансляцій до анімації та кіно.
Антивідблискове покриття Anti-Reflection PRO. Зменшує вплив зовнішнього освітлення і дає стабільну якість картинки як вдень, так і під локальним штучним освітленням.
Багатоканальна аудіосистема 6.2.2 CineStage X Surround. Система, створена у партнерстві з Devialet та Opéra de Paris, пропонує кінематографічне багатовимірне звучання. Глядач отримує відчуття повного занурення у події на екрані.
Режим гри Ultra і FreeSync Premium Pro. Частота оновлення 165 Гц і технологія адаптивної синхронізації гарантують плавність і швидкий відгук під час ігрового процесу.
Hisense UX RGB MiniLED
Зміна форматів і жанрів: кіно як документ сучасності
Війна стала каталізатором змін: багато кінематографістів перейшли від вигаданих історій до реальних. Документалістика – жанр, який раніше не був масовим, тепер стає все помітнішим.
«Українське кіно, і передусім документалістика, допомагає зафіксувати сьогодення в усіх його проявах. Жахливих – повʼязаних з війною, і прекрасних, коли йдеться про кохання, людяність, звитягу. Щоб увесь світ назавжди запамʼятав, хто ми і чим відрізняємося від росіян. І щоб ми самі усвідомили свою історію, проживши її через кіно, театр і літературу, та зрозуміли, куди йдемо», – каже Олег Кохан.
Він певен, що Україна здатна відрефлексувати війну не лише у документальному, а й в ігровому форматі. «Історія Європи формується у нас на очах, тому українське кіно може розповідати про це від першої особи, бо є учасником подій. Під час криз завжди проростають справжні характери, риси – це закони драматургії і психології. Тому нам є про що розповісти як в сучасному контексті, так і в історичному, та і героїв вистачає. Головне, щоб це було талановито й актуально», – продовжує продюсер.
Знімати військову документалістику важливо, аби показати масштаб воєнних дій, закарбувати цю історичну віху для майбутніх поколінь, для світу, погоджується Христина Браславська. Це свідчення злочинів РФ, це документи, які ми веземо на міжнародну арену і показуємо світу. «20 днів у Маріуполі», «2000 метрів до Андріївки», «Донбас», «Маріуполь. Невтрачена надія» – ці фільми болісні, гострі, подекуди нещадні до глядача, але це їхня невід’ємна складова», – каже вона.
Олег Кохан,
продюсер театру та кіно і засновник ГК SOTA Cinema Group
Складно обрати п’ять чи сім фільмів, які я готовий порадити, їх набагато більше. Це і відновлені «Фільор» Романа Балаяна, і «Шкурник» Миколи Шпиковського, і «Колір граната» Сергія Параджанова, фільми Леоніда Осики, Олександра Довженка, Івана Миколайчука, Кіри Муратової.
Із сучасного кіно – «Племʼя» Мирослава Слабошпицького, документалістика війни Мстислава Чернова й Олега Сенцова, фільми «людського виміру» Сергія Буковського.
Христина Браславська,
режисерка, авторка документального фільму «Битва мемів», викладачка режисури монтажу в КНУКіМ
П’ять українських фільмів з якісною візуальною мовою і сильним сценарієм, які я готова переглядати і радити як українцям, так й іноземцям: «Памфір», «Будинок Слово», «Божевільні», «Ти – космос», «Довбуш».
