Без грантів і попри війну. Як AHF забезпечує лікування ВІЛ для майже 90 000 людей в Україні

Міжнародний AIDS Healthcare Foundation (AHF) працює в Україні з 2009 року: сьогодні його програми охоплюють майже 90 000 людей (дані компанії). 16 липня фонд відкрив у Києві другу клініку формату Test & Treat, де безкоштовно доступні тестування, лікування та консультація сімейного лікаря – усе в одному місці.

Як побудувати таку систему допомоги – і що дозволяє AHF працювати без грантового фінансування? Про це – в експлейнері Forbes BrandVoice.  

Від хоспісів у Лос-Анджелесі до глобальної мережі лікування 

• У 1980-х, на початку епідемії ВІЛ, у Лос-Анджелесі виникла місцева громадська ініціатива, яка виступала за гідний і рівний доступ до медичної допомоги та захист прав людей із ВІЛ. Згодом із неї виріс AIDS Healthcare Foundation (AHF). Першим кроком від адвокації до конкретної допомоги стало відкриття у 1987 році хоспісів для людей із ВІЛ/СНІД. Ефективного лікування тоді не існувало, а через страх і брак інформації багато пацієнтів стикалися з ізоляцією та відмовою в підтримці.
• У 1990 році з появою перших схем антиретровірусної терапії змінилася і місія фонду – від паліативної допомоги він перейшов до лікування. Тоді ж організація отримала назву AIDS Healthcare Foundation.
• На початку 2000-х AHF побачила масштаб епідемії в Африці, де доступ до тестування та антиретровірусної терапії залишався вкрай обмеженим. У 2001 році Фонд розпочав роботу в Південній Африці, а у 2002-му відкрив першу клініку за межами США – Thembalabantu Clinic у Дурбані на 100 пацієнтів. Того ж року стартували програми в Уганді – і звідти почалося глобальне розширення AHF.

Сьогодні, за даними AHF, це найбільша у світі організація, яка забезпечує лікування ВІЛ і СНІД: понад 1000 клінік, десятки медичних центрів і аптек на чотирьох континентах. Під опікою фонду – близько 3 млн людей.

В Україні AHF працює з 2009 року. Спочатку фонд прийшов в Одесу, згодом – у Київ та Львів. Наразі мережа охоплює три центри та 32 партнерські заклади у 23 регіонах країни.

Україна стикається з однією з найбільших епідемій ВІЛ у Європейському регіоні.

Даніель Райєр керівник Європейського бюро AHF

На початок 2022 року з ВІЛ в Україні жили майже 250 000 людей. Такі дані наводять ВООЗ (Європейське регіональне бюро) та Європейський центр з контролю і профілактики захворювань (ECDC) у звіті від 12 квітня 2022 року.

Як AHF працює в різних країнах

Виконавча віцепрезидентка Глобального офісу AHF д-р Пенні Іутунг Амор пояснює: фонд працює через національні команди: посилює місцеві спроможності, співпрацює з організаціями громадянського суспільства та допомагає країнам будувати власну відповідь на епідемію ВІЛ.

• У США AHF безпосередньо управляє медичними центрами, аптеками та клініками з профілактики й лікування ІПСШ. В Африці фонд працює разом із урядами на основі меморандумів про взаєморозуміння: направляє фахівців у державні заклади, навчає й наставляє медичний персонал, інвестує в інфраструктуру, цифрові медичні записи та лабораторну діагностику. Паралельно займається адвокацією та змінами в політиці.
• У Європі AHF працює за двома моделями. У країнах із масштабною епідемією, як Україна, фонд безпосередньо надає медичні послуги. У Греції, Португалії, Румунії та Литві співпрацює з неурядовими організаціями-партнерами, щоб розширювати доступ до тестування та профілактики для ключових груп ризику. Європейське бюро також працює з політиками, донорами та міжнародними організаціями в регіоні, просуваючи пріоритети у сфері ВІЛ, ІПСШ та громадського здоров’я.
• У Західній Європі AHF здебільшого вдосконалює вже наявні послуги, тоді як в Україні пріоритетом є забезпечення їхньої безперервності – і команда AHF Україна справляється з обома завданнями одночасно, попри повномасштабне вторгнення. Фахівці Фонду продовжують надавати послуги попри повітряні тривоги, які змушують пацієнтів і медичних працівників переривати прийом і спускатися в укриття. 
• Досвід AHF Україна став орієнтиром і для решти Європейського бюро: як забезпечити безперебійне постачання ліків і тестів, підтримати лікування внутрішньо переміщених осіб, організувати роботу клінік під час відключень електроенергії. За словами Райєра, повномасштабне вторгнення саме посилило пріоритетність України для фонду. Через програми Food for Health і Girls Act AHF Europe відповідає і на ширші потреби громад – від харчової безпеки до підтримки дівчат і молодих жінок з груп підвищеного ризику.

Партнерство з державою: хто і за що платить у лікуванні ВІЛ 

Окрема тема – партнерство з державою. AHF визначає свою місію як допоміжну: фонд підтримує державну систему охорони здоровʼя там, де їй не вистачає ресурсів. У 2017 році в Одесі AHF відкрив першу клініку з тестування та лікування ВІЛ, а вже у Києві партнерство розвивається поступово – через більший масштаб системи і ширше коло сторін, залучених до рішень.  

AHF інвестує в конкурентні зарплати й розвиток фахівців, що допомагає утримувати кваліфіковані команди навіть у складних умовах війни. Принципова відмінність AHF – модель фінансування.

Фонд повністю самофінансується і не залежить від грантів: сам вирішує, яке обладнання купувати, на які напрями спрямовувати кошти і які ліки замовляти для пацієнтів.

Водночас AHF і сам видає гранти іншим – на підтримку ветеранських фондів і на відбудову бомбосховищ медичних закладів.

В Україні контроль над епідемією ВІЛ ще не досягнуто, і в AHF це визначає пріоритети на найближчі роки. Ключовими напрямами залишаться виявлення людей із ВІЛ та їх залучення до системи медичної допомоги, посилення профілактики, розширення доступу до антиретровірусної терапії й утримання пацієнтів у лікуванні, без чого перемогти епідемію неможливо, наголошує Іутунг Амор.

Як ця модель працюватиме далі, де проходить межа відповідальності держави й AHF та що змінює війна?

Чому співпраця з державною системою охорони здоровʼя особливо важлива саме зараз?

Сталий результат у відповіді на епідемію ВІЛ можливий лише тоді, коли громадські, міжнародні та урядові структури працюють як партнери. Завдання AHF – не замінити державну систему охорони здоровʼя, а посилити її там, де найбільше потрібно. Ми надаємо всі послуги безкоштовно, але тримаємо рівень якості й комфорту, який зазвичай асоціюється з приватною медициною. Доступна медицина не означає гіршу якість.

Через війну система працює під постійним навантаженням, з внутрішньою міграцією населення й кадровим дефіцитом. Тому наш внесок – не лише тестування, профілактика й супровід, а й інвестиції в довгострокову стійкість системи: сучасна інфраструктура, додаткові точки доступу, розвиток медичних команд.

Окрема увага – людям, які працюють в AHF. Конкурентна зарплата, соцпакет і професійний розвиток дозволяють утримувати кваліфікованих фахівців навіть у складних умовах повномасштабної війни. Ці інвестиції не менш важливі, ніж інвестиції в обладнання чи будівлі. 

Як розподіляється фінансування лікування одного пацієнта між державою і AHF?

В Україні основа лікування ВІЛ – державна програма: антиретровірусну терапію фінансують у межах національної відповіді на епідемію, а після початку повномасштабного вторгнення додалася підтримка міжнародних донорів. Наша клініка Test & Treat має договір із НСЗУ, тож частину послуг фінансує держава – так само, як і в інших закладах країни.

Але успішне лікування не обмежується препаратами. Щоб людина дізналася про свій статус, вчасно почала терапію і залишалася в ній роками, потрібні безбарʼєрне тестування, супровід, діагностика супутніх захворювань, психологічна підтримка, всеосяжне лікування ІПСШ. Саме в це інвестує AHF.

Тому коректніше говорити не про відсотковий розподіл витрат, а про взаємодоповнювані ролі: держава й донори забезпечують основу лікування, AHF – його доступність, комфорт і безперервність.

Чим відрізняється досвід співпраці з місцевою владою в Одесі та Києві?

Одеса – приклад успішного партнерства між міжнародною організацією, місцевою владою і системою охорони здоровʼя. 

Ми працюємо там з 2009 року й вибудували довірливі стосунки з медичною спільнотою та місцевими НУО. У 2017-му AHF відкрив в Одесі першу приватну клініку з тестування й лікування ВІЛ. Сьогодні в місті працює кілька недержавних закладів, і пацієнти мають право вибору – де отримувати допомогу. Це стимулює всіх учасників системи підвищувати якість послуг.

У Києві масштаб системи більший, управлінські механізми складніші, до рішень залучено більше сторін – це природно уповільнює процеси порівняно з Одесою, де рівень відкритості до нових підходів вищий.

Але саме війна показала, наскільки важливо обʼєднувати зусилля держави, місцевої влади та міжнародних партнерів навколо спільної мети.

AHF повністю самофінансується і не залежить від грантів – що це дає фонду на практиці?

AHF – одна з небагатьох міжнародних неурядових організацій, яка фінансує значну частину діяльності за рахунок власних доходів: мережі аптек, магазинів та інших соціальних сервісів. Це дає незалежність і швидкість рішень – ми оперативно реагуємо на нові виклики, інвестуємо в інфраструктуру й запускаємо послуги без очікування грантових конкурсів чи погоджень з донорами.

В Україні наші заклади мають договори з НСЗУ й отримують оплату за послуги в межах Програми медичних гарантій – ці кошти йдуть на розвиток клінік і доступність послуг. В умовах війни, коли потреби пацієнтів змінюються швидше, ніж цикли грантового фінансування, це критично.

Ви ще і самі видаєте гранти. Кому і на що AHF спрямовує кошти в Україні?

Через AHF Supplementary Fund ми підтримуємо українські громадські організації. Минулого року серед профінансованих напрямів були проєкти сексуальної освіти для молоді, підтримка ветеранів і людей, які звертаються по допомогу з ментальним здоровʼям.

Війна посилила вразливість багатьох українців, тому ми підтримуємо проєкти, які поєднують медичну, гуманітарну та психологічну допомогу.

Окремий напрям – інноваційні підходи до профілактики й раннього виявлення ВІЛ.

Часто саме невеликі локальні організації першими знаходять рішення, які згодом можна масштабувати в інших регіонах.

Проблема ІПСШ в Україні залишається поза системним державним моніторингом. Як AHF допомагає закривати цю прогалину?

На відміну від ВІЛ, де є система епідеміологічного нагляду й регулярна звітність, щодо ІПСШ ми маємо обмежене розуміння реального масштабу проблеми – через низький рівень звернень і те, що частина послуг надається поза централізованим обліком.

Неліковані ІПСШ впливають на репродуктивну функцію, а Україна вже переживає демографічну кризу через війну, міграцію й падіння народжуваності. Тому AHF інтегрує безкоштовну діагностику й лікування ІПСШ у роботу медичних центрів і проводить просвітницькі кампанії, щоб людина могла отримати допомогу швидко, конфіденційно і без стигми. Ми також виступаємо за посилення епідеміологічного нагляду й покращення збору статистики. Без розуміння реальної ситуації неможлива ефективна державна політика.

Якими бачите плани AHF Ukraine на найближчий рік?

Головний пріоритет незмінний – забезпечити безперервний доступ до профілактики, тестування й лікування ВІЛ навіть в умовах війни. Плануємо розвивати модель Test & Treat, розширювати доступ до послуг у регіонах, інвестувати в профілактику ВІЛ та ІПСШ і посилювати партнерство з державними закладами.

Особлива увага – людям, які через війну опинилися у складних життєвих обставинах або втратили доступ до медичних послуг. Незалежно від місця проживання чи обставин кожна людина в Україні повинна мати змогу отримати своєчасну й людяну медичну допомогу.