Із початком повномасштабної війни медична система країни зіштовхнулася з безпрецедентними викликами, зокрема у сфері лікування й реабілітації поранених військових. Потреба в сучасній, масштабній і водночас сталій системі відновлення є наразі питанням не лише медицини, а й національної стійкості.
У червні 2022 року українські філантропи Віктор та Олена Пінчуки виставили на аукціоні Christie’s у Лондоні скульптуру Джеффа Кунса Balloon Monkey (Purple) і спрямували виручені кошти на запуск RECOVERY – національної мережі центрів реабілітації для поранених військових. Сьогодні засновники проєкту продовжують розвиток та масштабування ініціативи, відкриваючи нові центри по всій Україні.
Світлана Гриценко,
керівниця проєкту RECOVERY
RECOVERY сьогодні – це не лише мережа реабілітаційних центрів для поранених військових, а й приклад ефективного партнерства між приватним сектором та державою, яке працює на системний результат. Ми свідомо інвестуємо в сучасну та інклюзивну інфраструктуру, а також у розвиток команд – у навчання, обмін досвідом, формування сучасної й доказової реабілітації. Саме так з’являється стійка модель, яка підсилює всю систему охорони здоров’я.
Модель RECOVERY водночас проста й інноваційна: приватний донор інвестує у створення реабілітаційних центрів на базі державних лікарень, навчання персоналу, а держава забезпечує їхню сталість через інтеграцію в систему охорони здоров’я.
Інфографіка проєкту RECOVERY.
«Наш досвід показав: навіть найсучасніші центри не можуть працювати без сильних фахівців. Тому освіта в RECOVERY – це не додаток, а фундамент. Це вклад у розвиток сфери реабілітації – з доказовими підходами, мультидисциплінарною роботою і єдиними стандартами», – пояснює Світлана Гриценко.
Команда RECOVERY впевнена: реабілітаційна система буде ефективною лише тоді, коли зростатиме вся професійна спільнота. Саме тому освітні можливості створюються не лише для команд центрів RECOVERY, а й для всіх фахівців сфери реабілітації в Україні – від конференцій і поглиблених тренінгів до дистанційних курсів та онлайн-семінарів.
За два роки мережа зросла до 18 інноваційних центрів у 15 регіонах України – від Львова до Дніпра, від Одеси до Чернігова. У цих центрах поранені військові отримують безоплатну доказову допомогу з використанням VR-технологій та інклюзивної інфраструктури, спроєктованої за міжнародними стандартами. Загалом у центрах RECOVERY вже відновилися 40 000 захисників і захисниць України, свідчать дані проєкту.
Інфографіка проєкту RECOVERY.
«Коли вперше став на протези – подумав, що це кінець»
Ренат народився й виріс в одному із сіл Миколаївщини – регіону, що одним із перших у 2022 році пережив російську окупацію. Після деокупації він вирішив долучитися до Збройних сил і в лютому 2023-го розпочав службу. Спершу боронив Харківщину, а за рік його підрозділ перекинули на покровський напрямок.
Ренат, військовий.
Під час виконання бойового завдання екіпаж Рената наїхав на протитанкову міну. Внаслідок вибуху військовий частково втратив зір, отримав значні опіки та втратив обидві ноги. Три місяці Ренат провів у реанімації, де медики боролися за його життя. Далі розпочався тривалий шлях відновлення – у госпіталях Дніпра, Києва, Львова. Навесні 2025-го боєць потрапив до центру RECOVERY в Одесі. Саме там, каже, побачив зовсім інший підхід.
«У RECOVERY лікарі працюють командою. Немає радянського підходу, коли все зводиться до галочки в документах. Тут реально працюють із людиною – з поставою, ходою, рухом. Важливий не звіт, а результат», – говорить він.
Центр реабілітації для поранених військових RECOVERY.
Ключовим для Рената став не лише технічний бік медичних послуг, а й швидкість реагування і відчуття залученості команди: лікарів, медичних сестер та адміністративного персоналу. Перший контакт із протезами виявився складнішим, ніж чоловік очікував. Цей момент, зізнається, запамʼятає назавжди.
«Все болить, стояти не можеш. А думаєш: «Як інші ходять? Як бігають? А я навіть стояти не можу». Тож коли вперше став на протези – подумав, що це кінець», – пригадує Ренат.
Але за кілька тижнів він уже ходив на милицях. Дискомфорт не минав, тож довелося провести реампутацію та знову пройти шлях із крісла колісного до перших кроків. Але цього разу ветеран уже знав, що робити: тренуватися, зміцнювати м’язи, не здаватися. Його мотивація – дуже особиста й водночас спільна для багатьох військових.
Ті, хто загинув… ті хлопці — це і є моя мотивація. І діти. Перед дітьми треба стояти, а не сидіти, якщо ти можеш стояти,
Ренат військовий
Повернутися до війська він уже не зможе за станом здоровʼя, але чоловік має багато планів – мріє про невеликий бізнес та продовження освіти у сфері IT.
Мріє зіграти на піаніно двома руками
Юрій родом із Луцька, до повномасштабного вторгнення працював менеджером у будівельному гіпермаркеті. Події 24 лютого 2022 року замотивували його приєднатися до війська. Військкомати були переповнені добровольцями, тож долучитися до Сил оборони вийшло не одразу.
Юрій, військовий.
На фронт Юрій потрапив улітку 2023-го – на лівобережжя Херсону. Він був бойовим медиком, і саме там уперше надав допомогу не на манекені. Під час виконання завдання на донецькому напрямку Юрій втратив руку. Реабілітація була тривалою і важкою, тож чоловік урешті-решт «попросився» ближче до дому – у волинську лікарню. А вже звідти потрапив у RECOVERY. Тут, каже він, почалося справжнє повернення:
Тут усе для людей та їхньої реабілітації. Всі працюють на один результат. Я навіть після тренувань і справ хотів ночувати саме тут. Бо це місце, де я відновлююсь,
Юрій військовий
Ще до поранення Юрій хотів купити піаніно «Україна». Проглядав оголошення, але покупку не оформив. Кілька тижнів тому ветеран сів за фортепіано в їдальні RECOVERY – і вирішив розпочати заняття з гри на музичному інструменті.
Юрій, військовий.
Грати однією рукою непросто. Але сьогодні Юрій уже може виконувати кілька композицій. Для нього це не хобі, а спосіб повернути собі відчуття розвитку, це справжня мотивація.
Коли ти бачиш прогрес, навіть маленький, з’являється бажання рухатися далі,
Юрій військовий
За кілька місяців Юрій матиме механічний протез. А в майбутньому, можливо, і біонічний – аби грати двома руками.
Інклюзивність, яка працює, і технології, що повертають азарт
Анна Анісовець,
керівниця центру RECOVERY в Чернігові
Центр реабілітації спроєктовано так, щоб пацієнт міг бути максимально самостійним: широкі двері, антиковзке покриття на підлозі, інклюзивні санвузли та душові, простір палат, розрахований на крісло колісне або фіксатори на кінцівках.
На думку керівниці центру RECOVERY, це і є фундамент психологічного відновлення.
«Коли людина може сама доїхати до душу, сама встати, сама пересуватися – це вже частина лікування», – зауважує Анна.
Центр реабілітації для поранених військових RECOVERY в Чернігові.
Комунікація – теж частина інклюзії: перед входом у палату співробітники завжди стукають. Лікарка наголошує: людина має відчувати приватність у лікарні.
«Військові, які перебувають у RECOVERY, підтримують один одного. Іноді я бачу, що хтось смурний. Тоді можу спеціально покласти його в палату, де вже сформувався свій дружній вайб. Це працює краще за медикаменти», – усміхається вона.
VR у центрі застосовують обережно – через наслідки ЧМТ (черепно-мозкових травм) у багатьох пацієнтів. Але гейміфікована реабілітація стала справжнім проривом. На екрані – ігрові завдання: зібрати яблука, утримати баланс, виконати рухи рукою.
Центр реабілітації для поранених військових RECOVERY в Чернігові.
«Людина грає, розслабляється і раптом починає рухати кінцівкою ширше, ніж дозволяє страх у класичній вправі. І техніка фіксує це в цифрах, а ми бачимо прогрес», – каже керівниця центру.
Також для пацієнтів центрів є адаптивний волейбол, плавання, тренування у ветеранському просторі «Серцевир».
Відновлення та пошук життєвої мотивації
Керівник луцького центру RECOVERY Тарас Ікало зізнається: за роки війни його професія змінилася до невпізнання. Адже до повномасштабного вторгнення ампутації та політравми майже не траплялися на практиці. Тепер більшість пацієнтів – військові, з абсолютно іншим досвідом, травмами, психологією.
«Людина вчора була на «нулі», бачила смерть, чула вибухи. А сьогодні – у цивільній палаті. І будь-який гучний звук може повернути її туди», – зауважує Тарас.
Тому фахівці сфери ментального здоров’я, зокрема психологи – така сама важлива частина команди, як і фізичні терапевти чи фахівці з фізичної реабілітації та медицини.
Тарас Ікало,
керівник луцького центру RECOVERY
Індивідуальний підхід – не теорія. Деколи поведінка може здатися дивною, різкою, але це наслідки того, що людина пережила. Ти не можеш працювати наосліп. Треба слухати.
Пацієнтам підбирають тих фахівців, з якими у них встановлюється контакт. Це важливо, бо людина може відкриватися або закриватися навіть через одну дрібну деталь.
Найважчі випадки – коли пацієнт втрачає мотивацію жити. Тут найважливіше не тільки поставити його на ноги фізично, а й знову знайти сенс життя. У центрі намагаються знімати на відео всі маленькі перемоги відвідувачів, аби потім вони могли побачити різницю між «до» й «після».
Центр реабілітації для поранених військових RECOVERY.
«Коли людина, яка не могла самостійно сидіти, заходить у кабінет своїми ногами – це мотивує всю команду», – усміхається керівник центру.
А від виснаження команду рятує спільність: пікніки біля озера, риболовля, виїзди за місто, традиції, дні народження – прості речі, які дають можливість відпочити.
Команди як основа стійкої системи медичних послуг
В основі роботи центрів RECOVERY – мультидисциплінарний підхід. До команд центрів входять, зокрема, лікарі фізичної та реабілітаційної медицини, фізичні терапевти, ерготерапевти, психологи, терапевти мови й мовлення. Такий підхід дозволяє не лише ефективніше працювати з наслідками бойових травм, а й формувати нову культуру реабілітації – пацієнтоцентричну, доказову та орієнтовану на повернення до активного життя.
«У нас мультидисциплінарність не на папері, вона в роботі. Пацієнта оглядаємо всі: лікар, психолог, фізичний терапевт, ерготерапевт, асистенти. Це такий живий організм, де кожен постійно взаємодіє з іншими», – наголошує Анна Анісовець, керівниця центру RECOVERY в Чернігові.
Центр реабілітації для поранених військових RECOVERY.
Ерготерапевти допомагають пацієнтам відновити повсякденну активність, побутову незалежність і участь у соціальному житті, тоді як фізичні терапевти за допомогою лікувальних вправ сприяють відновленню мʼязової сили та витривалості, а також навчають технік користування допоміжними засобами реабілітації, як-то милиці, крісла колісні чи ролатори.
Керівниця відділення зізнається: найскладніше – організувати людей і процеси так, щоб ніхто не «горів», не втрачав фокус.
«Одна справа – робити свою роботу добре, інша – робити свою роботу добре у співпраці з іншими. Це найважче і найцінніше», – пояснює вона.
Центр реабілітації для поранених військових RECOVERY.
Щоб уникати вигорання, команда долучається до арттерапії, творчих занять, виїздів, підтримує святкові традиції. Але найкраще підтримують самі пацієнти.
Їхні очі, коли в них з’являється прогрес, – оце найбільша профілактика вигорання. Ми бачимо реальні зміни, і це дуже заряджає,
Анна Анісовець керівниця центру RECOVERY в Чернігові
Керівниця з теплом у голосі розповідає, що багато пацієнтів повертаються після виписки – з питаннями про працевлаштування, документи, житло.
«Деякі пацієнти одружуються просто під час госпіталізації. Іноді приходять уже з фотографіями дітей. Коли вони повертаються з новинами про життя, це найкращий доказ, що ми працюємо правильно», – переконана Анна.
Освіта як довгострокова інвестиція
Окремий фокус RECOVERY – освіта й розвиток фахівців. Проєкт системно формує нову професійну школу реабілітаційної медицини в Україні. Уже понад 6300 медиків пройшли навчальні програми, стажування та тренінги в межах проєкту (дані компанії). За 2025 рік проєкт RECOVERY провів понад пів сотні освітніх заходів – від науково-практичних конференцій і поглиблених тренінгів до дистанційних курсів та онлайн-семінарів.
Світлана Гриценко,
керівниця проєкту RECOVERY
В основі освітнього напряму RECOVERY – співпраця із провідними українськими та міжнародними фахівцями з реабілітації, що ґрунтується на засадах доказових практик та їх безпосередньому впровадженні в клінічну роботу, а також на супервізіях із розбором найскладніших випадків. Це дає змогу створювати практичні навчальні програми для всіх учасників мультидисциплінарних команд – лікарів ФРМ (фахівці з фізичної реабілітації та медицини), фізичних терапевтів, ерготерапевтів, психологів. Курси вибудувані за рівнями складності: від базових програм для молодих фахівців до поглиблених модулів зі специфічних клінічних втручань, менеджменту болю, використання VR-тренажерів та інших сучасних технологій.
Одним із ключових елементів моделі став внутрішній обмін досвідом. RECOVERY стимулює реабілітаційні команди працювати горизонтально: аналізувати клінічні випадки колег з інших регіонів, розробляти спільні протоколи, налагоджувати міждисциплінарний діалог. Часто професійні знайомства перетворюються на довгострокове партнерство – важливий чинник для побудови сильної національної спільноти.
Другий стратегічний напрям – міжнародні стажування. Команди RECOVERY проходили навчання та брали участь у конференціях у низці країн світу: Австрія, Бельгія, Данія, Естонія, Латвія, Литва, Норвегія, Сполучені Штати Америки, Фінляндія, Швейцарія, Швеція.
Інфографіка проєкту RECOVERY.
«Найбільша цінність будь-якого центру – не обладнання, а знання і вміння людей. Результат залежить не від того, скільки коштує тренажер, а від того, як із ним працюють. Треба вміти бути поряд із пацієнтом та не губити фокус. Тож технології допомагають рухатися, а відновлюватися допомагають люди», – наголошує керівник центру RECOVERY в Луцьку Тарас Ікало.
У планах засновників проєкту – розширення мережі щонайменше до 20 центрів. Утім, реальний вплив RECOVERY вимірюється не кількістю локацій чи пацієнтів, а результатами відновлення захисників та захисниць, резюмують у компанії.
У статті увага привертається до мережі реабілітаційних центрів. Інформація, викладена у статті, не є рекламою медичних виробів, методів профілактики, діагностики, лікування та реабілітації.
