Під час повномасштабного вторгнення тільки в 2024 році Україна під час ворожих атак втратила близько 9 ГВт генеруючих потужностей. Яким чином ставка на вітрову енергетику допоможе якнайшвидше відновити знищений потенціал, розповідаємо в матеріалі Forbes BrandVoice та ДТЕК ВДЕ
Яка вага вітроелектростанцій в енергобалансі України
Станом на зараз в енергобалансі України на відновлювану енергію загалом припадає 10%. Розвивати цей напрям в Україні почали на 10-20 років пізніше, ніж у Європі – перші гравці на ринку з’явилися у 2012-му.
Подальший розвиток у 2014 році загальмувала окупація Криму та війна на Донбасі. Але після певної паузи у 2017-2019 роках відбулося швидке зростання переважно сегменту сонячної енергетики, за рахунок чого частка відновлюваних джерел досягла 10%. Під час повномасштабної війни частина цих потужностей була знищена або втрачена на тимчасово окупованій території.
За словами Андрія Конеченкова, голови правління Громадської спілки «Українська вітроенергетична асоціація», та згідно з його оглядом «Вітроенергетичний сектор України 2023», до повномасштабного вторгнення вітрова генерація становила близько 2,5% в енергобалансі України, а зараз цей показник знизився до 1,2% через окупацію вітрових електростанцій на півдні.
Станом на зараз загальна встановлена потужність ВЕС в Україні становить 1,9 ГВт. Андрій уточнює, що 1,3 ГВт перебувають під окупацією в Донецькій, Луганській, Херсонській та Запорізькій областях.
Є багато можливостей для будівництва нових ВЕС
Скільки потужностей вітрової енергетики потрібно Україні
13 серпня 2024 року Уряд затвердив Нацплан дій з відновлюваної енергетики до 2030-го, який передбачає досягнення 24 ГВт потужностей ВДЕ в Україні і 27% частки ВДЕ у валовому кінцевому споживанні енергії. Для його виконання треба побудувати:
- 6,1 ГВт наземної вітрової енергетики;
- 12,2 ГВт сонячної енергетики;
- 876 МВт біоенергетики;
- 40 МВт геотермальної енергетики;
- 4,7 ГВт гідроенергетики.
«В умовах очевидного дефіциту електроенергії, щоб забезпечити українців світлом, ми маємо сфокусуватися на тому, що можна швидко побудувати, – коментує Олександр Селищев, генеральний директор ДТЕК ВДЕ. – По-перше, варто відновити ТЕС і ГЕС, які підлягають ремонту. Але певні об’єкти пошкоджені настільки, що їх вже не повернеш. Тому потрібно будувати нові потужності, які можна ввести в експлуатацію швидше і дешевше. Передусім, це вітер».
Олександр Селищев, генеральний директор ДТЕК ВДЕ
Селищев додає, що станом на зараз в Україні підготовлено до будівництва 4 ГВт потужностей ВЕС, які можна ввести в експлуатацію за один-два роки.
У чому полягають переваги енергії вітру під час великої війни
«Збудувати газову станцію буде дешевше, порівняно з ВЕС. Але якщо враховувати ціни на газ і операційні витрати з точки зору довгострокової вартості електроенергії, сонце і вітер – найдешевші технології», – зазначає Олександр Селищев.
Андрій Конеченков, голова правління Громадської Спілки «Українська вітроенергетична асоціація», підтверджує, що наразі ВЕС демонструють один з найбільш конкурентоспроможних профілів нормованої вартості електроенергії (LCOE) серед усіх наявних енергетичних технологічних рішень. Він впевнений, що навіть у короткостроковій перспективі вітроенергетика – достатньо економічно вигідний варіант, незважаючи на початкові капітальні інвестиції.
Андрій Конеченков
голова правління Громадської Спілки «Українська вітроенергетична асоціація»
В цілому, Андрій Конеченков називає наступні стратегічні переваги вітрової енергетики, які особливо актуальні під час великої війни:
- децентралізована природа вітрової електростанції, яка складається з певної кількості вітрових турбін, розосереджених по території на відстані у 600-700 метрів одна від одної. Тому вдарити по вітровій станції так, щоб пошкодити чи знищити її повністю неможливо;
- швидший термін будівництва, оскільки період від вибору майданчика до встановлення першої вітрової турбіни, займає 2,5-3 роки, де безпосередньо на будівництво відводиться один рік;
- не потребує залучення коштів з бюджету або державного субсидування, як у випадку з традиційними видами генерації, працюючими на викопному паливі;
- значний внесок у роботу енергосистеми в осінньо-зимовий період, коли через сильний вітер ВЕС працюють на максимумі своєї потужності;
- фінансова підтримка громад, на території яких проєкт реалізовується.
Олександр Подпругін, регіональний директор в українському підрозділі міжнародної компанії Notus Energy впевнений, що ставка на вітрову енергетику дасть змогу Україні через два роки позбутися графіків відключення світла. Він попереджає, якщо орієнтуватися на інші види генерації – позитивних змін доведеться чекати не менш ніж пʼять років.
Де в Україні найкращі перспективи для будівництва ВЕС
Анастасія Верещинська
CEO Європейсько-Українського Енергетичного Агентства (ЄУЕА)
«Україна має значний потенціал для розвитку вітрових проєктів. Майже вся територія країни підходить для вітроенергетики, адже середньорічна швидкість вітру на більшості території сягає 7-8 м/с, що є дуже сприятливим показником. Окрім того, Україна має перспективи для розвитку офшорної вітрової енергетики, зокрема у водах Чорного та Азовського морів, коли це стане можливим з безпекової точки зору».
За словами Верещинської з початку повномасштабної війни українські вітроенергетики активізували дослідження потенціалу західних і центральних областей країни, а саме таких перспективних регіонів з точки зору вітрового ресурсу, як Житомирська, Вінницька, Волинська, Рівненська та Львівська області, де середня швидкість вітру може сягати 6,5-7,0 м/с.
За словами Олександра Селищева, найбільш перспективними для будівництва нових ВЕС є територія Карпат, Прикарпаття, Закарпаття, Львівщини, Волині, Одещини, Миколаївщини. Крім того, Селищев каже про певні коридори вітру вздовж Дніпра, на Полтавщині та Вінниччині. Тобто, є багато можливостей для будівництва нових ВЕС.
Хто працює на ринку вітроенергетики України
В Україні на ринку ВЕС до повномасштабної війни були присутні такі найактивніші учасники:
ДТЕК ВДЕ;
Вітряні парки України;
Віндкрафт Україна;
Emergy;
EuroCape;
Elementum Energy;
Eco Optima;
Южне Енерджі;
Guris та ін.
Як вже йшла мова вище, на стадії реалізації перебувають десятки проєктів вітроенергетики сукупно на 4 ГВт. Деякі ВЕС побудували під час війни. Зокрема, ДТЕК ВДЕ ввела в експлуатацію І чергу Тилігульської ВЕС на Миколаївщині і готується до будівництва ІІ черги.
Тилігульська ВЕС
Андрій Конеченков уточнює, що у 2023 році в Україні ввели в експлуатацію три нові ВЕС загальною потужністю 238 МВт в Одеській, Миколаївській та Львівській областях. Зокрема, в гірській місцевості Львівської області компанія Eco Optima в грудні 2023-го ввела в експлуатацію Сколівську ВЕС.
Водночас, у ДТЕК ВДЕ розробляють проєкти перспективних ВЕС в різних регіонах – це Полтавська ВЕС потужністю 650 МВт і найсвіжіший проєкт компанії, який знаходиться в девелопменті, – Подільська ВЕС на Вінничині очікуваною потужністю 500 МВт.
«Разом це будуть додаткові майже 1,5 ГВт потужностей тільки від нашої компанії в найближчі декілька років. Ці проєкти, що розташовані в різних областях, підтримуватимуть стабільність енергопостачання України в умовах серйозного знищення генеруючих потужностей ворогом», – кажуть у ДТЕК ВДЕ.
Олександр Селищев підсумовує, що попри всі обумовлені великою війною труднощі, досить багато гравців ринку зараз або вже будують ВЕС, або завершують підготовку до будівництва.
Що заважає вітровій енергетиці розвиватися
Серед найбільших проблем галузі Селищев називає неможливість укласти довгострокові контракти на продаж будь-якої електроенергії та відсутність інституту страхування інвестицій, що ускладнює залучення фінансування.
Олександр Селищев
генеральний директор ДТЕК ВДЕ
«За участю міжнародних фінансових інституцій і державних установ уже створені фінансові умови для страхувальників, що дозволило запустити морські перевезення зерна. На жаль, цей механізм працює лише для корабля, який рухається, але якщо ми кажемо про ВЕС, тобто – стаціонарний обʼєкт, де ризики менші, ніж у конвенційної генерації, аналогічного фонду поки немає. Якщо міжнародні фінансові інституції разом з державою залучаться до реалізації такої ідеї у цьому секторі, проблему зі страхуванням інвестицій у ВЕС можна буде вирішити».
Для розв’язання задачі Селищев закликає створити робочі групи на рівні зацікавлених гравців ринку, галузевих органів управління і учасників ринку страхування.
Досить багато гравців ринку зараз або вже будують ВЕС, або завершують підготовку до будівництва
За словами Олександра Подпругіна, будівництво нових ВЕС затримується через те, що для отримання кредиту операторам ринку необхідно надати банкам гарантії щодо джерела погашення позики, якими є довгострокові контракти на постачання електроенергії з великими споживачами. Однак великі українські споживачі, такі як металургійна, цементна галузь, рітейл та агропереробка, поки не готові брати на себе довгострокові зобовʼязання щодо купівлі зеленої електроенергії.
Олександр Подпругін
регіональний директор в українському підрозділі міжнародної компанії Notus Energy
«Прорив у швидкому будівництві нових генеруючих потужностей відбудеться тоді, коли великий бізнес зрозуміє необхідність залучення приватного сектору до укладання довгострокових договорів на постачання електроенергії з вітрових електростанцій».
Додамо, що ситуацію ускладнює ще й така застаріла проблема енергоринку, як взаємна заборгованість його учасників.
Підсумовуючи, Анастасія Верещинська для стимулювання розвитку вітрової енергетики рекомендує державі забезпечити виконання наступних важливих умов:
- погашення боргів на ринку електроенергії та запобігання їхньому накопиченню, що мотивує існуючих інвесторів і створить довіру серед нових гравців;
- створення страхового фонду для покриття військових і політичних ризиків, що забезпечить стабільність і захист інвестицій в умовах нестабільної ситуації в країні;
- створення фонду гарантування ринкових ризиків, у який інвестор у ВДЕ та споживач зможуть звернутися і домовитись, що фонд гарантуватиме мінімальну ціну викупу електроенергії в електростанції інвестору у випадку дефолту споживача;
- гарантування повернення інвестицій, через механізми «зелених» аукціонів, запуску корпоративних договорів купівлі-продажу електроенергії (CPPA), налагодження системи Feed-In-Premium;
- спрощення процедури приєднання до мережі та дозвільних процедур, що включає полегшення оцінки впливу на довкілля, приєднання до мережі й оформлення землі;
- приведення регуляторних норм до європейської практики, що передбачає лібералізацію ринку, зняття обмежень на ціни (прайскепи) та інші реформи, які сприятимуть інтеграції українського енергоринку з європейським.
Вы нашли ошибку или неточность?
Оставьте отзыв для редакции. Мы учтем ваши замечания как можно скорее.
