Після початку повномасштабної війни Польща запровадила для українців механізм тимчасового захисту, який мав унеможливити депортацію до країни, де тривають бойові дії
Однак на практиці примусове повернення громадян України все ж відбувається, за словами юристів польської юридичної компанії Sheviakov Consult. Це пов’язано не зі скасуванням захисту, а з винятками, закладеними в самій правовій конструкції. Коли держава може визнати особу загрозою громадському порядку? Як працює процедура видворення? Де виникає точка неповернення та чому діяти потрібно ще до моменту виконання рішення? Розповідають юристи Sheviakov Consult.
Очікування та реальність: чому депортації відбуваються навіть під час війни
Після початку повномасштабної війни багато українців були переконані, що депортація з Польщі для них фактично неможлива. Польська держава відкрила кордони, створила спеціальні механізми легалізації перебування та запровадила тимчасові гарантії, які мали убезпечити людей від примусового повернення до країни, де тривають бойові дії.
Водночас у правовій реальності депортації громадян України відбуваються і під час війни. Причина полягає не в «скасуванні» захисту, а в тому, що цей захист із самого початку був сформульований як правило з важливим винятком.
Юристи пояснюють, що у польській системі видворення іноземця є адміністративною процедурою, яку ведуть компетентні органи – Straż Graniczna. У таких справах вирішальним є не лише факт перебування особи в Польщі та наявність війни в країні походження, а й адміністративна оцінка ризику з погляду безпеки та громадського порядку. Саме тому навіть у період тимчасового захисту можливі ситуації, коли держава застосовує інструмент примусового повернення.
Володимир Василишин, юрист, керівник Варшавської філії адвокатського обʼєднання «Шевяков Консалт»
Наприклад, з початку 2026 року Надоджанський прикордонний підрозділ затримав 52 іноземців, серед яких є громадяни України. Усі вони отримали рішення про примусове повернення до країн походження.
Серед основних правопорушень – скоєння злочинів або створення серйозної загрози громадському порядку, повторні правопорушення, використання підроблених документів, а також втрата підстав для легального проживання чи міжнародного захисту.
Нормативною основою захисту є спеціальний закон про допомогу громадянам України, відомий як specustawa. У ньому передбачено, що до 4 березня 2026 року органи можуть утримуватися від депортації українця або навіть припинити вже розпочате провадження, якщо існує важливий інтерес цієї особи. У практичному вимірі це означає: сам факт війни і ризики, пов’язані з поверненням, можуть бути визнані достатньою підставою для того, щоб не застосовувати процедуру видворення навіть у ситуаціях, коли є формальні проблеми зі статусом перебування.
Однак поряд із цим правилом закон передбачає виняток. Якщо, на думку органів, цього вимагають інтереси безпеки або охорони громадського порядку, механізм захисту від депортації не застосовується. Саме цей виняток пояснює, чому депортації не зникли повністю навіть під час війни: у певних категоріях справ держава обирає пріоритет безпеки над гуманітарними міркуваннями і запускає стандартну адміністративну процедуру зобов’язання до повернення.
Критерії оцінки ризику та «загрози громадському порядку»
На практиці логіка органів виглядає так: якщо поведінка іноземця оцінюється як створення реального ризику, наприклад, унаслідок кримінальних правопорушень або повторюваних порушень правил співжиття, виняток може бути застосований навіть до громадянина України.
Водночас проблема для багатьох полягає в оціночності критерію «загроза громадському порядку». Це поняття не зводиться до вузького розуміння державної безпеки і в адміністративній практиці охоплює ширший спектр ситуацій.
Саме тому, залежно від конкретних обставин, органи можуть трактувати деякі інциденти суворо і вважати їх достатньою підставою для застосування процедури видворення.
Депортація в юридичній практиці
З юридичного погляду депортація громадянина України в період війни оформлюється так само, як і щодо інших іноземців. Виноситься рішення про зобов’язання до повернення із забороною в’їзду до Шенгенської зони на визначений строк, а дані особи вносяться до системи SIS.
Специфіка полягає не у формі рішення, а у підставі оцінки: перед його ухваленням органи повинні розглянути, чи не перекриває важливий інтерес особи мотиви депортації. У справах громадян України саме це стає центральною віссю спору: захист інтересу людини, пов’язаного з війною, протиставляється аргументам держави про необхідність забезпечення порядку і безпеки.
Конфлікт підходів: гуманітарні аргументи проти безпеки
Оскарження в таких справах – це завжди конфлікт двох підходів. З одного боку, захист підкреслює гуманітарні наслідки повернення: ризик для життя, безпекову ситуацію в регіоні, наявність дітей, сімейні зв’язки, роботу і житло в Польщі.
З іншого боку, органи роблять акцент на поведінці особи та на тому, що виняток із гарантії застосовується саме тоді, коли держава вважає ризик неприпустимим. Для іноземця це означає, що сам факт війни не «відмикає» депортаційний механізм автоматично. Захист у таких справах є результатом процесуальної роботи, а не формального посилання на загальну норму.
Важливим фактором є також час. У частині справ органи можуть надавати строк для добровільного виїзду, однак у певних категоріях рішення може містити ознаки негайного виконання. Саме в цей момент виникає точка неповернення: коли адміністративна процедура переходить від стадії розгляду до стадії виконання. Після фактичного видворення оскарження залишається можливим, але стає значно складнішим організаційно та процесуально, оскільки особа перебуває за межами Польщі й має обмежений доступ до інструментів захисту.
Комплексний підхід юристів у складних справах
Sheviakov Consult – обʼєднання адвокатів і юристів у Польщі, яке спеціалізується на кримінальних та міграційних справах іноземців, зокрема громадян України. У подібних ситуаціях ключовим стає комплексний підхід: кримінальна площина (якщо є інцидент або провадження) і міграційна площина мають бути контрольовані паралельно. Це означає роботу не лише з апеляцією, а й з доказами, що підтверджують важливий інтерес особи та непропорційність примусового повернення, а також із процесуальними інструментами, спрямованими на недопущення негайного виконання.
Публічну правову просвіту у цій темі доповнює експертна діяльність. Офіційний Instagram-профіль Sheviakov Consult підтверджений верифікацією та об’єднує понад 90 000 читачів. Платформа використовується для пояснення польського права та практики органів у ситуаціях, де питання депортації може виникнути навіть під час війни, а помилка у розумінні механізму призводить до незворотних наслідків.
Практика примусового повернення громадян України під час війни не є правовим парадоксом – це результат конструкції норми, у якій гуманітарний захист поєднаний із чітко визначеними винятками, пов’язаними з оцінкою безпеки та громадського порядку. У такій системі вирішальним стає не загальне уявлення про «захист», а розуміння процедури: на якому етапі органи можуть застосувати виняток, де виникає точка неповернення і в який момент адміністративне рішення ще можна зупинити процесуальними інструментами. Саме в цих питаннях ключовою є фахова юридична оцінка – вона дає змогу зорієнтуватися в реальній практиці органів і вибудувати захист до того, як рішення перейде в стадію виконання.
