Наш головний обов’язок – зробити все, аби кожен ветеран повернувся в команду й посів у ній своє гідне місце.
20 років ДТЕК — це історія сили, відповідальності й людей, які створюють нову енергетику країни. Серед них – ті, хто взяв до рук зброю, став на захист України, а сьогодні повертається в команду з глибшим розумінням життя і з новими сенсами.
І разом з ними змінюється сама компанія. Програма ДТЕК з підтримки ветеранів – основа трансформації корпоративної культури ДТЕК. Вона створена у партнерстві з самими ветеранами, з урахуванням їхніх бойових і життєвих досвідів, потреб, цінностей і очікувань. Механізм підтримки, що змінює середовище в компанії, зшиває команду. Ми підтримуємо та пишаємося кожним і кожною, хто захищав країну, а вони передають нам свою стійкість і бачення майбутнього.
Павло Билінкін,
начальник зміни з ДТЕК ШУ Тернівське
«На шахті я працюю вже 14 років. Свій шлях розпочав як гірник підземний, згодом вісім років був прохідником – готував нові гірничі виробки. З часом, набравшись досвіду, перейшов на посаду машиніста гірничих виїмкових машин.
До лав Збройних Сил України я приєднався в лютому 2023-го – через рік після початку повномасштабного вторгнення. Служив в Оперативно-тактичному угрупованні «Схід». Під час одного з бойових штурмів отримав важке комплексне поранення, внаслідок якого серйозно постраждали очі.
Наприкінці травня 2024 року мене демобілізували, і я отримав ІІ групу інвалідності по зору. Попри це прийняв рішення повернутися до роботи на шахті, на свою рідну дільницю. Звісно, я зараз не маю можливості працювати в підземних умовах, але підприємство підтримало мене, надало розширений пакет медичного страхування «Ветеран+» та запропонувало нову посаду – начальника зміни виробничої служби. Я з вдячністю погодився, адже ця робота дає мені змогу й надалі забезпечувати свою родину, залишатися активним і потрібним».
Особливо цінно для мене було відчути щиру підтримку колективу, у якому я виріс як фахівець і до якого завжди тягне серцем
Віталій Присяжнюк,
ДТЕК Одеські електромережі
«До повномасштабного вторгнення я працював у рейдовій бригаді – шукав порушення обліку електроенергії. Робота була непроста, але я знав її досконало. А потім почалася війна, і все змінилося. Я відразу приєднався до Сил оборони, став командиром механізованого взводу.
Служба була важкою. Було холодно, голосно, небезпечно. Двічі отримав поранення. А найважче почалося тоді, коли повернувся додому. Коли навколо вже ніби спокійніше, але всередині – порожнеча, тривога, виснаження.
Я не впізнавав себе. Тоді зрозумів: повернутись до роботи в колишньому форматі не зможу. Емоційно це було складно. І саме тоді мені запропонували нову роль – у команді операційного центру. Я пройшов перекваліфікацію, освоїв нову сферу, і зараз допомагаю клієнтам онлайн. Я також пройшов реабілітацію в одній із клінік на Волині, куди мене направили від компанії. Тоді я почав повертати себе — поступово, крок за кроком. І для мене було важливим відчувати підтримку не лише на словах, але й на ділі. Я її дійсно отримував.
Нова посада – це інший ритм. М’якіший. Спокійніший. Але не менш важливий. Я знову в команді. Це дає відчуття опори, впевненості, сенсу».
Коли тебе не просто чекають, а створюють для тебе умови, щоб ти міг бути в строю, хоч і по-новому, це дуже багато значить.
Володимир Борисов,
помічник з питань супроводу мобілізованих та реінтеграції ветеранів ДТЕК Енерго
«Енергетичній галузі я присвятив понад 30 років, із 2002 року працював на «ДТЕК Бурштинська ТЕС» майстром цеху централізованого ремонту. Захищати країну пішов добровольцем у березні 2022 року. Служив у 10-й Окремій гірсько-штурмовій бригаді старшим солдатом, але через різке погіршення стану здоров’я був змушений демобілізуватись, переніс ряд складних операцій та тривалу реабілітацію, набув інвалідність. Після стабілізації фізичного стану повернувся до роботи на станцію. Але й у цивільному житті не залишався осторонь – чим міг допомагав колегам-захисникам, ветеранам та їхнім родинам. У той час на підприємствах «ДТЕК Енерго» почала активно розвиватись мережа підтримки ветеранів, і мені запропонували обійняти посаду помічника захисників. Я погодився».
Довелось вивчити та дослідити чимало інформації про юридичну та психологічну підтримку, налагодити зв’язки з соціальними службами та громадськими організаціями. Але тепер це допомагає мені гуртувати людей на добрі справи, разом із колегами по підприємству підтримувати захисників.
Дмитро Ільющенко,
ДТЕК Донецькі електромережі
«Я приєднався до сил тероборони у березні 2022 року. Тоді не було часу на роздуми – просто знав, що маю бути там. Служив у мінометній батареї. Потім – важке поранення, лікарня, реанімація, довга реабілітація. Це був період, коли не знаєш, чи зможеш знову ходити, працювати, жити звичним життям.
Саме під час відновлення я вперше серйозно задумався: а що далі? Як працювати з такими травмами? Як повернутися до команди? Відповіді зʼявлялися поступово – по мірі мого відновлення та повернення на роботу. Мені запропонували пройти перекваліфікацію. Спробував новий для себе напрям – аналітичну роботу. Це зовсім інший ритм, інше навантаження, але це теж про користь. Я знаю, що роблю важливу справу й потрібен команді. Дуже хочу повернутися до викладання – до Інституту внутрішніх тренерів. До повномасштабного вторгнення я навчав колег роботам без відключення клієнтів. І щиро сподіваюся, що скоро зможу знову передавати знання. Мати змогу ділитися досвідом – це надихає й додає сил. Усвідомлюю, що попереду ще багато роботи. Як у кожного, хто повертається після служби, так і в компанії, яка приймає своїх ветеранів. Але я бачу, як змінюється підхід. Я і сам брав участь у зустрічах, де ветерани з різних бізнесів компанії спілкувалися з HR, психологами, керівниками. Ми говорили відверто: про труднощі, про потреби, про те, як разом будувати систему підтримки під час мобілізації, служби й повернення».
Ми, ветерани, сьогодні маємо колосальний досвід, який варто інтегрувати в цивільну роботу. І я бачу, що в компанії відбуваються ці зміни. Я є їхньою частиною і хочу залишатися дотичним.
Олена Семич,
HRD ДТЕК, директорка Академії ДТЕК
«Ми пишаємося кожним і кожною, хто став на захист України. Більшість досі продовжують службу, хтось уже повернувся до цивільного життя та на своє робоче місце. Але всі вони – наша сила й наша гордість. Ми підтримуємо кожного нашого захисника і захисницю з моменту мобілізації і під час повернення зі служби. Усі ініціативи в межах програми підтримки ми створюємо разом із тими, хто пройшов цей шлях: слухаємо, радимося, втілюємо. Їхній досвід, бачення та цінності – це фундамент нової культури взаємоповаги, стійкості й підтримки.
Із поверненням ветеранів змінюється не лише середовище в компанії – змінюється її корпоративна культура.
Ми створюємо простір, де важлива кожна історія, кожна людина. Це глибока трансформація – і компанії, і суспільства загалом. Ми усвідомлюємо, що попереду ще довгий шлях. Але ми готові йти ним, бо поруч із нами ті, хто надихає, – наші ветерани. Разом ми сильніші. Разом ми будуємо майбутнє, яке неодмінно буде світлим».
Вы нашли ошибку или неточность?
Оставьте отзыв для редакции. Мы учтем ваши замечания как можно скорее.
