В умовах великої війни оборонно-промисловий комплекс України зазнав чи не найбільшої трансформації порівняно з іншими галузями. Українські підприємства, як приватні, так і державні, прагнучи зменшити залежність від іноземних партнерів, активно розвивають власне виробництво військової техніки та озброєння. За останні три роки в Україні виросло виробництво не тільки дронів, РЕБ, комплектуючих, а й важкої техніки, з’явилися приватні виробники ракет і броньованих машин
Торік український оборонно-промисловий комплекс (ОПК) демонстрував стрімке зростання, збільшившись утричі – до $3 млрд. За прогнозами на 2024-й, сектор очікує на подальший кратний приріст. Загальний обсяг ресурсів, передбачених для безпекового й оборонного сектору на 2025 рік, становитиме 2,23 трлн грн, що підкреслює пріоритетність його розвитку для країни.
Водночас недержавні підприємства, що працюють у галузі, стикаються з низкою викликів: обмежений доступ до фінансування, засилля бюрократії, заборона на експорт тощо. Про ключові проблеми та шляхи допомоги приватним підприємствам оборонної промисловості в інтервʼю Forbes BrandVoice розповів Сергій Гончаров, виконавчий директор Національної асоціації підприємств оборонної промисловості України.
Про Національну асоціацію підприємств оборонної промисловості України
Національна асоціація підприємств оборонної промисловості України (NAUDI) заснована в 2020 році. Вона обʼєднує приватних українських виробників техніки військового та подвійного призначення, озброєння та боєприпасів. Підприємства, що входять до складу NAUDI, постачають Міністерству оборони України та іншим державним замовникам сучасне військове обладнання та боєприпаси, що відповідають стандартам НАТО. Учасниками асоціації є понад 80 підприємств, що спеціалізуються на розробці та виробництві броньованих автомобілів, самохідних гаубиць, безпілотних літальних апаратів, радарів, комплексів радіоелектронної боротьби, боєприпасів, а також систем спостереження, розвідки і першого українського комплексу ППО.
Про завдання асоціації
Як ви оцінюєте поточний стан ОПК України сьогодні? Та яких змін він зазнав за останні роки?
Ринок вітчизняного ОПК із 2022 року змінився кардинально. Якщо до повномасштабного вторгнення переважну роль на ньому займали державні підприємства, що випускали радянську продукцію та орієнтувалися на експорт до африканських чи арабських країн, то зараз приватні підприємства вже суттєво випереджають державні за обсягами поставленої продукції. Безумовно, великі державні заводи нікуди не зникли, але вони не є такими гнучкими, мобільними та ініціативними, як приватні виробники.
Зростання активності приватних виробників відбулося радше як відповідь на потреби суспільства, ніж як результат спрямованої державної політики. За останні кілька років мільярди гривень бюджетних коштів були спрямовані на фінансування державного сектора ОПК, але не було жодного випадку, щоб державні програми фінансової підтримки були орієнтовані на приватний бізнес. Лише наприкінці цього року нарешті з’явилася можливість реалізації державної програми пільгового кредитування ОПК. До цього підтримка з боку держави мала переважно «вербальний» характер – на рівні добрих слів.
Діяльність нашої Асоціації спрямована на розвиток спроможностей приватних виробників, зокрема, шляхом кооперації між нашими учасниками, державними підприємствами та навіть міжнародними лідерами оборонної сфери.
Серед найбільш знакових результатів – унікальний проєкт FrankenSAM (інтеграція американських ракет ППО на радянські пускові установки) і ліцензійна угода між «Українською бронетехнікою» та Czechoslovak Group щодо виробництва 155-мм снарядів. Це дасть змогу виробляти в Україні понад 400 000 таких снарядів.
Який потенціал українського ОПК? Що заважає його реалізувати?
Зараз багато міністрів і експертів говорять про потенціал українського ОПК, прогнозуючи мільярди доларів доходів і його роль як драйвера української економіки. Звучать прогнози на 20, 30 та може і на 50 мільярдів виручки від реалізації, проте це все лишиться нездійсненими мріями та цифрами на папері без вирішення фундаментальних проблем, а вони однакові для усіх гравців ринку. По-перше, це відсутність багаторічного планування закупівель озброєння. В ОПК неможливо працювати за однорічними контрактами, оскільки це блокує розвиток, призводить до здорожчання продукції та зменшення обсягів її виробництва.
По-друге, обмежений фінансовий ресурс держави на закупівлю вітчизняного озброєння та військової техніки. Наші можливості виробляти значно перевищують державні можливості купувати. Без залучення іноземних партнерів для прямих закупівель це питання вирішити неможливо. Ми пишаємося, що наші учасники стали одними з перших, хто успішно реалізував такі проєкти. Данська ініціатива та поставка «Богдан» відкрили шлях для інших.
По-третє, надмірний тиск із боку держави. Це включає кабальні умови для українських виробників у держконтрактах та надмірну «любов та увагу» з боку перевіряючих органів. Штрафні санкції для українських виробників у держаних контрактах просто направлені на знищення підприємств за будь-яке прострочення, і насправді жодного разу не захистили державу від звичайних шахраїв, які отримали гроші і просто пропали. А так пропав не один мільярд.
І, нарешті, кадровий голод у галузі. Це обмежує можливості зростання та реалізації високотехнологічних проєктів.
Про фінансову підтримку
Ви зазначили, що раніше програми державної підтримки не були орієнтовані на приватний бізнес. Чи спостерігаються зараз зміни у фінансовій підтримці приватних підприємств ОПК із боку держави?
Так, у цьому році з’явилася можливість реалізувати таку ініціативу. В межах державної програми підприємства ОПК можуть отримати пільгові кредити за двома напрямками: на капітальні інвестиції (до 500 млн грн на пʼять років під 5% річних) та на фінансування поточної діяльності (до 100 млн грн на три роки під 5% річних).
Різницю між ринковою ставкою та пільговою компенсує Мінстратегпром. Проте перелік банків, які можуть надавати такі кредити, суттєво обмежений. Вимога щодо дозволу працювати із секретною інформацією зменшує їх кількість до 4–5 потенційних кредиторів. Попри це попит на такі кредити дуже високий. Наприклад, учасники нашої Асоціації оцінюють потребу у фінансуванні в понад 16 млрд грн. Ми сподіваємося, що в 2025 році програма почне повноцінно діяти. За це треба подякувати депутатам із Комітету з питань економічного розвитку, які наполегливо просували цю ініціативу протягом року.
Сергій Гончаров, виконавчий директор NAUDI Фото Артем Галкин
Що нині заважає приватним підприємствам ОПК розширювати експортні можливості?
На сьогодні експорт де-факто заблокований. Влада лише розглядає можливість обмеженого відкриття експорту, вивчаючи потенційні реакції як українського суспільства, так і іноземних партнерів. Наразі держава більше зосереджена на репутаційних ризиках, ніж на економічному впливі. Це створює нерівні умови для українських виробників у порівнянні з іноземними компаніями. Якщо іноземні підприємства можуть реалізовувати продукцію у різних країнах світу, українські виробники змушені обмежуватись державним бюджетом.
Відсутність чітких правил гри в питанні експорту залишається проблемою. Ми активно лобіюємо це питання, наголошуючи, що експорт військової продукції має бути обмежений певним колом країн і не шкодити забезпеченню потреб Збройних сил України.
Експорт зброї — це завжди політичне рішення, яке залежить не лише від економічних інтересів, а й від міжурядової взаємодії. Наприклад, вже зараз є інтерес до української продукції з боку країн НАТО. Естонія, наприклад, готова придбати українські дрони та крилаті ракети, які дешевші за західні аналоги, але довели свою ефективність.
Одне з ключових завдань NAUDI — презентувати світові можливості українських підприємств.
Наші учасники активно беруть участь у міжнародних виставках, і 2025 рік не стане винятком. Це важливо, адже втрата часу зараз може негативно вплинути на майбутнє. Я переконаний, що рішення щодо дозволу експорту буде ухвалено, питання лише в часі.
Про забезпечення кадрами
NAUDI підписала меморандум із Київським політехнічним інститутом. Що він передбачає?
Меморандум із КПІ спрямований на вирішення двох ключових проблем оборонно-промислового комплексу: оновлення кадрового потенціалу та усунення розриву між теоретичною освітою і практичними потребами виробництва.
По-перше, наша мета – залучити молодих спеціалістів на всі рівні виробничого процесу: від інженерних до робітничих професій. По-друге, існує проблема застарілої матеріально-технічної бази в навчальних закладах, яка не відповідає сучасним вимогам ринку. Підприємства з новітнім обладнанням потребують кваліфікованих фахівців, а університети поки що не завжди можуть їх підготувати.
Меморандум спрямований на подолання цього розриву: студенти зможуть застосовувати теоретичні знання на практиці вже з другого курсу, проходячи стажування безпосередньо на виробництвах. Це вигідно як для підприємств, що отримують підготовлені кадри, так і для студентів, які здобувають реальний виробничий досвід із перших років навчання.
Чи плануються меморандуми з іншими університетами?
КПІ став першим вищим навчальним закладом, з яким підписано меморандум. Університет здатний забезпечити фахівців широкого спектру спеціальностей: від хімічної галузі до інженерно-технічних дисциплін. Проте ми зацікавлені в співпраці з іншими навчальними закладами, зокрема регіональними та тими, що займаються підготовкою фахівців робітничих професій.
Вы нашли ошибку или неточность?
Оставьте отзыв для редакции. Мы учтем ваши замечания как можно скорее.
