Супермаркет РОСТ
Категория
BrandVoice
Дата

Безнадійних справ не існує? Як в Україні порушуються права кредиторів та чи впливає це на інвестклімат держави

5 хв читання

Харківський супермаркет РОСТ «Палац спорту». Фото взято з відкритих джерел

Валютне кредитування українського бізнесу активізувалося майже двадцять років тому, коли в Україну зайшли іноземні банки, які надали позик бізнесам на десятки мільйонів доларів. Після кризи 2008 року кредитування послабло і знову активізувалося у 2012-му. Та під час банківської кризи 2014-2015 років зросла кількість кейсів, коли компанії-боржники шукають лазівки в законі, аби не повертати банкам кредити

Останнім часом одним з найбільших викликів для нашої судової системи стали випадки, коли такі сценарії реалізуються нібито за буквою закону, але насправді є ухиленням від зобов’язань щодо повернення позик. Відтак, права кредитора не дотримуються, і він втрачає змогу повернути позичені мільйони. Це шлях до погіршення інвестиційного клімату в державі й подорожчання кредитів в українських банках.

Втім, судова система України має що протиставити тенденції, яка донедавна була негативною. Практика останніх років показує: захистити кредитора від недобросовісного боржника реально в чинній правовій системі. Це забіг на довгі дистанції – іноді з моменту виведення активів до повернення боргу минає понад 10 років. Але завдяки ефективній стратегії, доведеним фактам, переконливим аргументам і терпінню фахівці з розробки та реалізації юридичних стратегій вирішення спорів можуть стягнути заборгованість. Ця формула ламає кригу, і кейсів, де кредиторам законно повертають гроші, більшає. Про такі справи розповів Андрій Селепей, партнер юридичної компанії «Селепей, Волковецький і Партнери». 

Селепей, Волковецький і Партнери

Андрій Селепей, партнер юридичної компанії «Селепей, Волковецький і Партнери»

Хитрощі під егідою закону

Коли у 2008-му світ і Україну накрила економічна криза, боржники почали думати, як не повертати валютні кредити. Регуляторна база тоді була «сирою» – суди практикували формальний підхід. Якщо перепродаж належного боржнику обʼєкта був законним, його мету ніхто не аналізував. 

Кейсів, коли боржники не повертають кредити, користуючись формально законними підставами, немало. Можна виокремити п’ять ключових інструментів, до яких вдаються неплатники та які заважають кредитору стягнути борг.

  1. Продаж боржником майна на повʼязану з ним компанію, яка не має боргів перед кредитором, або перепродаж майна по кілька разів.
  2. Виведення коштів під виглядом погашення боргів перед лояльним кредитором.
  3. Переоформлення боржником майна на когось з родини або друзів.
  4. Викуп власного майна за символічну ціну через формально коректні, але спотворені торги, де мала місце удавана конкуренція.
  5. Поділ заставленого обʼєкта, скажімо, земельної ділянки. Якщо її розділити, з точки зору закону отримуємо дві нові ділянки.

Ціль таких маніпуляцій – не віддати борг взагалі. Це можливо завдяки видимому дозволу з боку закону. Чи можна продавати майно, переоформлювати його, ділити? Можна. Але мета відрізняє реальний продаж від так званого фраудаторного, коли боржник використовує наявне у нього право продажу на шкоду кредитору, приховуючи майно від стягнення, пояснює Андрій Селепей.

Революційні кейси, які посилили захист прав кредиторів

Юрист розповідає про кілька показових випадків. Дельта-банк на відкритих торгах стягував іпотечне майно з боржника – ПрАТ «Сіріус-Буд». Через чиєсь втручання у систему торгів СЕТАМ актив продали особі, пов’язаній з бенефіціаром «Сіріуса», у 15 разів дешевше, ніж його ринкова вартість, та у 17 разів дешевше, ніж розмір кредиту. За законом актив, придбаний на публічних торгах, вилучити не можна. Однак суд відійшов від цього принципу, виявив звʼязок покупця та боржника, встановив їхню причетність до підготовки торгів і виведення активу, та враховуючи низку швидких відчужень майна за короткий період часу, визнав кінцевого набувача майна недобросовісним. Після чого об’єкт повернувся боржнику, який на той час перебував під контролем незалежного ліквідатора.

Схожа ситуація – боржник Universal Bank вивів мільйон доларів нібито як повернення позики за договором іншій лояльній компанії. Банк довів, що договір позики, скоріш за все, не укладався, а суд, поглянувши на мету правочину, зробив висновок, що таким чином боржник хотів убезпечитися від стягнення боргу. 

У 2013 році Андрій Селепей з колегами взялися за кейс харківського холдингу «Таргет», заснованого у 2000-ні Олександром, Андрієм і Владиславом Протасами. Група компаній закредитована на $40 млн у ВТБ-банку й Укрексімбанку. Власником її ключових активів – супермаркетів, логістичних і торговельних центрів – була компанія «Таміра».

Ця справа цікава й показова. У 2009 році, напередодні подання заяви про банкрутство, «Таміра» перепродала за $2 млн будівлю одного зі своїх супермаркетів (сьогодні в ній розташований харківський супермаркет РОСТ «Палац спорту») площею 20 000 кв. м іншій компанії Протасів – фірмі «Ідалія», щоб не дозволити банкам стягнути цей актив. Бенефіціари проводили купівлю протягом доби 76-ма платежами. «Ідалія» платила «Тамірі», яка платила компанії «Аврора», котра повертала гроші «Ідалії». Кожен такий платіж мав свою формально правильну юридичну підставу, а насправді ж приховував виведення з власності «Таміри» коштів, отриманих внаслідок відчуження нерухомості. Пізніше «Таміру» оголосили банкрутом, будівлю супермаркету двічі перепродали, при цьому юридично поділивши її на кілька частин.

Складність справи полягала у тому, що власники бізнесу подбали, щоб процесом їхнього банкрутства керував лояльний арбітражний керуючий, і суд не визнав кредиторських вимог банку.

«Суд дійсно відмовив ВТБ-банку у визнанні його кредитором, – розказує Андрій Селепей. – Але ми відновили права кредиторів – це зайняло пʼть років. Чому так довго? Бо працював лояльний до боржника ліквідатор, якого ми зрештою усунули. Також провели колосальну роботу, дізнаючись, хто стоїть за «Авророю». Зʼясували, що її акціонер – белізька компанія. Реєстр цієї юрисдикції закритий, тож розкривати бенефіціара довелося у белізькому суді. Ним виявився Владислав Протас».

В українському суді юристи довели, що три компанії Протаса «прокрутили» гроші між собою, і це було не розрахунком за придбаний актив, а його видимістю.

Зусилля не були марними: усіх набувачів обʼєкта визнали недобросовісними. Власником обʼєкта суд визнав компанію «Таміра», пізніше на аукціоні її продали за 120 млн грн, а гроші віддали кредиторам, розмір вимог яких на момент торгів становив понад 270 млн грн.

Супермаркет РОСТ

Супермаркет РОСТ «Палац Спорту». Фото з офіційного сайту супермаркету

Як пов’язані неповернення кредитів та інвестклімат України

Ухилення бізнесу від повернення кредитів може впливати на економічну ситуацію в країні, кажуть фахівці.

Андрій Селепей, партнер юридичної компанії «Селепей, Волковецький і Партнери»

«Важлива реакція держави як регулятора. Якщо вона належно реагує на недобросовісні дії бізнесмена, інвестклімат України не страждає. Якщо ж реакція відсутня чи недостатня, то на Україну чекає погіршення інвестиційного та фінансово-кредитного клімату й підвищення відсоткових ставок у банках».

У 2004 році після Помаранчевої революції з’явилися банки з іноземним капіталом, інвестклімат України покращився, почала формуватися історія кредитування, каже директор фінансової компанії Activitis Павло Матіяш. Однак ще не сформувався бізнес західного стандарту, тож виникла проблема. Коли у 2008-му настала світова криза, обслуговувати позики стало важко. Тоді й з’явилися історії про неповернення, зокрема, й через недосконалість судової системи України, пояснює експерт.

«Ситуації, коли юристи в рамках законодавства відстоюють права кредиторів, позитивно впливають на інвестклімат країни. Натомість марність цих спроб стає негативним сигналом для інвесторів. Вони ж, заходячи у бізнес, детально перевіряють ситуацію у країні. В очах інвестора неповернення кредитів – це синонім слабкості держави та корупційної складової», – резюмує Матіяш.

Наявність великої кількості безнадійної кредитної заборгованості з боку бізнесу негативно впливає на інвестиційний клімат України, підтверджує Ольга Білай, заступниця директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Потенційні інвестори завжди беруть до уваги захищеність прав кредиторів, практику застосування законодавства в рамках цих спорів і тривалість їхнього розгляду у судах, каже Ольга Білай. 

«Попри те, що ці процеси в українських реаліях тривають роками, стягнення заборгованості зараз нерідко закінчується на користь кредитора. Однак не завжди майно боржника покриває заборгованість перед банками, адже більша частина його активів може бути до цього часу виведена, зокрема, переоформлена на інших осіб. Сьогодні самі боржники все частіше намагаються знайти компроміс із кредитором і домовляються про зручний графік обслуговування боргу замість того, щоб ухилятися від повернення коштів і приховувати свої активи. Це позитивна тенденція, яка йде на користь інвестклімату країни», – резюмує Ольга Білай.

Ситуація сьогодні відрізняється від реалій десятирічної давнини. Все частіше суди ефективно захищають кредиторів, кваліфікуючи формально правильну угоду як незаконну, залежно від її мети, каже Селепей. Тож недобросовісні боржники мають мало шансів на непогашення кредитів. Щоб цих ситуацій меншало й надалі, кредиторам потрібно вчасно залучати юристів до захисту своїх прав, будувати багатогранну стратегію, представляти докази й належно доводити свою позицію перед судом. Тоді успіх буде, адже будь-який незаконно виведений актив можна повернути, переконаний Андрій Селепей.

Вы нашли ошибку или неточность?

Оставьте отзыв для редакции. Мы учтем ваши замечания как можно скорее.

Исправить
Передзамовлення нового номеру Forbes Ukraine. Купуйте зараз за 209 грн замість 279 грн

Заказывайте с бесплатной курьерской доставкой по Украине