Індустріальні парки як двигун українського виробництва. Інтерв’ю з Костянтином Колесником, директором керуючої компанії Industrial park Patchwork: Bila Tserkva

Україна тільки починає входити в цей тренд. Одним із гравців, хто створює інфраструктуру нового покоління, є Patchwork – індустріальний парк у Білій Церкві. Його запустили в 2020 році, і сьогодні резидентами парку є Usyk Sklo, Syndicate Doors, Viaplast, Uterm, Glaströsch, Polysteel та інші. Як виглядає українська версія виробничого стартапу? Про це в інтерв’ю Forbes BrandVoice розповів Костянтин Колесник, директор керуючої компанії Industrial park Patchwork: Bila Tserkva.

Скільки сьогодні індустріальних парків в Україні?

Зареєстровано понад 100, але реально працює близько 30. Решта існують лише на папері – без резидентів та економічного ефекту для країни. Це не свідчення відсутності попиту, радше помилкового підходу. Значну частину парків створюють «про запас», із розрахунком, що інвестор сам колись прийде. На мій погляд, це знецінює поняття індустріального парку як інструмента для вирішення проблем виробників. 

Представники яких галузей проявляють найбільший інтерес до індустріальних парків?

Насамперед це переробна промисловість. Зокрема, у нас представлені підприємства з обробки деревини, металу, скла та пластику. Цей перелік міг би бути значно ширшим, однак серед виробників поширена проблема – вони побоюються працювати в орендованому приміщенні: думають, що можуть втратити контроль над умовами. 

Яка частка українських виробників реально готова перейти до орендованої інфраструктури?

Це рішення для тих, хто масштабується або відкриває новий напрям. Серед наших резидентів є іноземна компанія, яка має кілька заводів в Україні. Частина з них працюють у власних приміщеннях компанії, інші – в оренді.

Порахувавши всі витрати, компанія зрозуміла: для них вигідніше орендувати, ніж будувати.

Сьогодні багато компаній перебувають у замкненому колі: власне будівництво – надто дороге, а оренда – психологічно неприйнятна. Ми хочемо зламати цей шаблон і показати, що виробництво в оренді – не ризик, а сервіс.

Що сьогодні найбільше стримує розвиток індустріальних парків?

Як я вже казав, на ринку профіцит. Замість того, щоб будувати нові парки, варто стимулювати виробників працювати в існуючих.

Закон визначає індустріальні парки як інструмент підтримки виробництва. Державне стимулювання (державні інвестиції) можуть отримати ініціатор побудови парку, керуюча компанія та виробники. Перші дві групи претендують на живі кошти – близько 1 млрд грн, які щороку виділяє держава на будівництво інженерно-транспортної інфраструктури для виробничих або складських приміщень у зареєстрованих парках. Та йдеться лише про будівництво, а не про людей, обладнання чи процес виробництва.

Для виробників передбачені податкові, митні пільги й кредитні програми, але лише за умови оренди або купівлі приміщення в новозбудованому парку. Знову ж, акцент – на приміщення, а не на запуск виробництва.

Фактично закон стимулює будівництво, а не розвиток виробництва.

У цьому виграють забудовники. А виробники? Схоже, їхню позицію не врахували.

Як оцінити ефективність державних інвестицій в індустріальні парки?

Насамперед за базовими показниками: скільки парк отримав від держави, який обсяг виробництва запрацював завдяки цьому та як швидко повертаються державні інвестиції, у тому числі через податки. Такі дані мали би бути публічними, але їх немає – і, схоже, ніхто їх не збирає. 

Нинішній підхід до розвитку промисловості виглядає малоефективним. В Україні вже є безліч виробничих приміщень із готовими мережами, дорогами та коліями. Так, технічний стан різний, але реновація все одно коштує менше, ніж зведення парку з нуля, а виробництво можна запустити майже одразу.

Логічніше використовувати цей дешевший ресурс, ніж будувати нові об’єкти. Варто дозволити реєстрацію індустріальних парків на існуючих промислових зонах без додаткових умов, залишивши стимулювання лише для виробника без власного приміщення – і тільки через пільги.

Інвестувати потрібно саме у виробництво, а не лише в будівництво як один із кроків на шляху виробника, тоді буде реальний економічний ефект.

Скільки зараз у вас резидентів? 

Наразі 15 резидентів – це 15 окремих заводів. Серед них немає афілійованих із нами компаній. Всі працюють на ринкових умовах оренди. Мінімальний термін оренди з новим резидентом – три роки.

Ми ретельно підходимо до вибору резидентів. Якщо виробництво вочевидь створюватиме дискомфорт для інших або ж порушуватиме санітарні, екологічні чи інші норми, відмовляємо. І навпаки, якщо бачимо в очах бажання працювати, то йдемо назустріч.

Одні хлопці добре продавали двері і вирішили почати їх виробляти. Ми погодилися їх прийняти до себе: надали орендні канікули до закінчення пусконалагоджувальних робіт, а також протягом тривалого часу надавали відстрочку з оплати оренди. На сьогодні ця компанія – повноцінний виробник міжкімнатних дверей, і ми раді, що в них все вийшло. 

У чому ключові переваги Patchwork? Чим він відрізняється від інших індустріальних парків?

Ми маємо приєднану потужність 60 МВт. Це реальна розетка, з якої можна заживити майже будь-яке обладнання. Крім того, забезпечуємо усім іншим – газом, водою, а для зручності логістики є навіть залізнична колія. Виробник може «завтра» привезти обладнання, а «післязавтра» вже запустити пусконалагоджувальні роботи. Чекати 1–2 роки не потрібно. 

Як це працює на практиці?

Ми пропонуємо два варіанти оренди: готові після реновації приміщення для швидкого запуску виробництва та ті, що потребують підготовки. Вони адаптуються під технічні вимоги клієнта без додаткової оплати: підлога під обладнання, зонування, технологічні виводи на дах тощо. Реалізувати складніші опції допомагає наша будівельна компанія Patch: Building.

Приміщення передається клієнту за техзавданням не пізніше 90 днів після узгодження. Доки йде підготовка, обладнання можна завозити та проводити монтажні роботи без орендної плати. Завдяки цьому запуск виробництва відбувається максимально швидко за моделлю build-to-suit.

Серед переваг Patchwork – розвинена соціальна інфраструктура. Розкажіть про неї детальніше

На території працюють понад 2000 людей, і ми прагнемо зробити їхнє перебування комфортним. Для тих, хто живе тут постійно, ми реконструювали адміністративно-побутовий корпус та облаштували одно- і двокімнатні номери з кухнею, туалетом і душем, холодильником, мікрохвильовкою, меблями, кондиціонером і навіть москітними сітками. Кухні виготовив і встановив наш резидент Kronas.

Зараз 55 із 67 номерів зайняті постійно. Це не комерційний проєкт, а, скоріше, соціальна ініціатива: орендна плата не перевищує середню ринкову – до 10 000 грн, адже швидке повернення інвестицій ми не ставили собі за мету. На території також є спортивний майданчик, а за пів року ми плануємо відкрити їдальню та згодом збудувати два тенісні корти й футбольне мініполе.

Чи бачите ви можливість масштабування Patchwork в інших регіонах України?

Ми придбали кілька об’єктів у Київській області, тож через деякий час буде анонс нових проєктів. Наші амбіції виходять далеко за рамки одного парку. У всіх наступних ми не будемо зраджувати принципу максимального комфорту для робітників та бізнесу.

Яку роль мають відіграти індустріальні парки в економічному відновленні України?

Якщо парки створюють виробнику реальні умови, а не залишаються просто рядками в реєстрі, їхня роль стає вирішальною. Державних інвестицій потребують насамперед ті виробники, які не мають власних приміщень і ресурсів для будівництва – це серйозна фінансова перепона, що заважає багатьом талановитим командам вийти на ринок.

Низька орендна ставка, можливість старту виробництва «післязавтра» та пільги – саме це держава має пропонувати на території, яку закон називає індустріальним парком.