Під час повномасштабного вторгнення в Україні стрімко розвиваються оборонні технології. Відомий ІТ-бізнесмен, автор новітніх miltech-розробок, засновник «Октава Дефенс» та голова наглядової ради «Октава Капітал» Олександр Кардаков – один із небагатьох українських підприємців, який має досвід роботи в галузі Defense Tech понад 20 років. В інтерв’ю Forbes BrandVoice він розповідає про свій шлях в оборонній сфері, попереджає про проблеми, з якими стикаються розробники сьогодні, і ділиться прогнозами відносно майбутнього галузі
Понад 20 років оборонних розробок
Компанія «Октава Дефенс» заснована в середині 2000-х, задовго до початку війни на Сході. Якою була початкова ідея та мета створення цього напряму бізнесу?
«Октава Дефенс» – холдингова компанія в структурі Групи компаній «Октава». Основні її функції – управління активами, надання сервісних послуг для всіх підприємств, що входять до її складу, а також розвиток R&D-напряму. Поява «Октава Дефенс» була логічним кроком, адже вже 22 роки існує компанія «АВТОР», де працюють майже 100 фахівців, які займаються системами криптографічного захисту. До того ж, скільки себе пам’ятаю, ми працювали над інформаційними системами та виробами для військових, побудовою для них дата-центрів, зокрема над виробництвом захищених комп’ютерів. Саме тому виникла потреба в єдиній компанії, яка б об’єднувала й управляла всіма процесами, пов’язаними з безпекою.
Як трансформувався цей напрям бізнесу у відповідь на агресію Росії?
24 лютого 2022 року я зустрівся у Львові разом із 25 технічними фахівцями. Завчасно орендували офіс, серверні шафи в дата-центрі та розгорнули комунікаційний сервіс для підтримки власних інформаційних систем, кіберзахисту та обслуговування клієнтів. Ми були готові до вторгнення.
За перші місяці війни ми допомогли організувати ще один дата-центр для Міноборони у Львові, розгорнули інформаційні системи й організували кіберзахист. Перевірили понад 15 000 облікових записів після втрати техніки – жоден не був скомпрометований, не сталося жодного витоку інформації. Згодом, коли ЗСУ сформували власну команду фахівців, передали їм систему, забезпечивши її безперервну роботу.
Повернувшись до Києва, ми з’ясували нагальні потреби військових і запустили два напрями: розробку ударних дронів та акустичної системи виявлення БпЛА. Це стало основою для створення R&D-компанії Venator Technologies, яка займається розробкою дронів-камікадзе і куди мене «прийняли на роботу» головним конструктором (сміється). Також, ми створили FENEK – стаціонарні та мобільні комплекси з акустичними датчиками для контрбатарейної боротьби та виявлення дронів.
Дивлячись на велику зацікавленість міжнародних партнерів під час участі у конференціях у різних країнах світу, можу зробити висновок, що наші розробки вдалі.
DefenceTech і бюрократія
ОПК в Україні залишається надмірно зарегульованою галуззю. Як це впливає на ваш бізнес?
Значно ускладнює роботу. Тому наша стратегія – мінімізувати прямі контракти з військовими замовниками. Адже встановлена норма прибутку у 25% автоматично привертає увагу перевіряючих.
Але варто зазначити, що в Україні є рух до покращення умов ведення бізнесу в галузі DefenсeTech. Однак поки лише завдяки окремим ініціативним людям. Наприклад, за підтримки Михайла Федорова вдалося створити ефективну систему постачання дронів для ЗСУ, щоправда згодом її, на жаль, ліквідували.
Чому деякі перспективні військові технології залишаються нереалізованими попри їхню очевидну користь?
Справа в тому, що єдиних центрів прийняття рішень немає, і довести щось технологічно складне практично неможливо. Наприклад, був запит зробити картку військовослужбовця, і компанія «АВТОР» її презентувала. Це електронне посвідчення, яке мало б замінити всі паперові документи, як-от: військовий квиток, посвідчення учасника бойових дій, посвідчення про відрядження, медичну карту, висновок ВЛК та ЕЦП (електронний цифровий підпис) для входу в інформаційні системи. Але вже два роки ніхто не може прийняти стосовно цієї розробки жодного рішення.
Український бізнес в останній рік багато скаржиться на свавілля силовиків, і ви також згадували про візити перевіряючих. Як це впливає на вашу роботу?
Ми більш-менш успішно боремося з цим. Ми займаємося складною спецтехнікою понад 20 років, маємо ідеальний документообіг і до нас неможливо причепитися. Коли ми викладаємо на стіл десятки кілограмів документації, у перевіряючих псується настрій.
Дрони, люди, гроші
Нацбанк у стратегії розвитку кредитування влітку 2024 року визначив підтримку ОПК однією з пріоритетних сфер. Чи відчули це оператори ринку DefenсeTech?
На зустрічі виробників озброєння я бачив лише одну компанію, якій вдалося отримати кілька мільйонів гривень кредиту. Це вважалося винятковим досягненням – усі аплодували, бо вони зробили майже диво.
Ми працюємо виключно на своїх фінансових ресурсах, як і більшість інших операторів ринку, які покладаються на власні заощадження або кошти приватних інвесторів.
Водночас доступ до фінансування найбільш критичний для малих компаній, які не можуть отримати банківський кредит через відсутність ліквідної застави.
Майже всі бізнеси говорять про кадрову кризу. Як це відчуває DefenсeTech?
Нам дещо легше, адже в нас історично сформовані сильні команди R&D-софту й електроніки. Ми зберігаємо ключових фахівців і поступово додаємо нових. Однак у сфері механіки, де довелося створювати новий напрям і наймати конструкторів, ми навчилися знаходити кадри. Цікаво, що в команді конструкторів склалися дві крайні вікові групи: 55–60 років і молодь до 24. Вони навчилися ефективно співпрацювати, тож зараз ми цілеспрямовано шукаємо людей саме в цих категоріях.
Чи вдається бронювати персонал з урахуванням останніх змін?
З бронюванням персоналу поки що складно. Компанія «АВТОР», яка працює в DefenсeTech та реалізує проєкти щодо захисту критичних ресурсів, має статус члена «Клубу білого бізнесу» за бездоганну сплату податків і є резидентом «Дія.City», не змогла отримати 100% бронювання. Декілька разів подавали документи, проте дозволили лише 50%.
Вочевидь, дефіцит кадрів бере початок із ситуації з інженерною освітою. Чи є тут цікаві ініціативи?
Спочатку я планував створити інженерний центр у своїй Альма-матер – КПІ. Однак тодішнє керівництво гальмувало процес, тож проєкт реалізували в НАУ, який тепер став Київським авіаційним інститутом (КАІ). Саме там я профінансував створення освітнього простору DHUB. Ксенія Семенова ще до призначення на посаду ректорки КАІ відповідала за цей проєкт. Ми швидко розпочали роботу і за кілька місяців розгорнули простір: відремонтували 180 кв. м, обладнали лабораторію. Сьогодні тут проходять заходи 3–4 рази на тиждень, сформувалося середовище. Окрім DHUB, у КАІ вже відкрито ще 4–5 лабораторій.
Від інновації до реалізації
Чи є в Україні перешкоди на шляху між розробниками оборонних технологій та армією? Як швидко нові розробки потрапляють на озброєння?
Тут є дві крайності. З одного боку, в армії є сильні фахівці, які ставлять грамотні технічні завдання. Ми вже реалізували кілька розробок під їхні запити. Але ці рішення так і не просунулися далі, оскільки посадовці, які ухвалюють рішення у ЗСУ, просто не розуміють їхньої цінності. Це класичний приклад «системного спротиву».
При цьому є окремі ентузіасти, які намагаються впроваджувати інновації, і подекуди їм це вдається. Ситуацію частково рятують приватні фонди, які напряму співпрацюють із виробниками. Проте їхній вплив і фінансування зараз скоротилися. Тому сподіваємося, що цю естафету підхоплять інші держави, які можуть купувати в українських виробників з тим, щоб передавати нашому війську.
Наскільки прозорими та ефективними є оборонні закупівлі?
Судячи з того, що чую на зустрічах виробників, процес іде, але далеко не так, як хотілося б. Я порівнюю це з продуктом із негативною харчовою цінністю: на його «перетравлення» витрачається більше енергії, ніж він приносить користі. Для бізнесу участь у державних оборонних закупівлях виглядає приблизно так само.
Чи можуть українські виробники DefenсeTech експортувати свою продукцію?
Ні, оскільки існує пряма заборона, за винятком окремих випадків. Через це на міжнародних виставках українські виробники дронів та інших оборонних виробів стоять під іншими прапорами – чеськими, польськими, словацькими.
Чи є спроби змінити цю ситуацію з експортом?
Саме для цього, зокрема за моєї участі, створено організацію «Оборонний альянс». До неї приєднуються асоціації, які просувають ідею відкриття експорту, але поки що посадовці не вважають це доцільним. Асоціація ТСУ (Технологічних сил України) зібрала цікаві дані: у сегменті дронів, РЕБ і високотехнологічної продукції продано лише 37% від можливого обсягу. Проблема не в потужностях: наприклад, виробництво артилерійських снарядів потребує верстатів і значного часу, а технологічні розробки можна масштабувати швидко. Але немає каналів збуту. Через це під загрозою опиняються багато DefenсeTech-компаній.
Яке майбутнє в українського DefenсeTech?
У разі завершення активної фази війни 80% DefenсeTech-компаній припинять існування. Вони не мають глибокого R&D і працюють виключно під поточний попит.
10% сильних гравців вийдуть на міжнародний ринок, ще 10% стануть частиною великих корпорацій. Але це також результат!
Чи можуть оборонні розробки вплинути на стартап-індустрію?
Безумовно. Ми вже обговорюємо, як DefenсeTech може інтегруватися в інші сфери. Наприклад, технології самохідних установок можуть бути адаптовані для автоматизації сільського господарства. Ті, хто сьогодні розробляє системи для війни, можуть створювати автономні комбайни. Це перспективний напрям, і я буду радий такому розвитку.
Вы нашли ошибку или неточность?
Оставьте отзыв для редакции. Мы учтем ваши замечания как можно скорее.
