Виклики та стійкість: як сьогодення трансформувало дорожнє будівництво в Україні. Юрій Шумахер, RDS про стратегії компанії та ключові проєкти

Юрію, як ви оцінюєте ринок дорожнього будівництва в Україні сьогодні? Що змінилося порівняно з довоєнним часом?

Ринок зазнав суттєвої трансформації. До 2022 року ми займалися переважно будівництвом доріг, їхнім капітальним ремонтом, спорудженням мостів. Сьогодні фокус змістився на інфраструктурні проєкти, відновлення енергетичної інфраструктури та, звісно, підтримання доріг у належному стані. Для порівняння, у 2021 році ми виробили близько 1,7 млн тонн асфальту, а цьогоріч – лише 150 000 тонн. Це показник змін. Наразі бюджетні кошти спрямовані переважно на військові потреби, а інфраструктурні дорожні проєкти національного масштабу будуть відновлені вже після війни. Раніше ми вигравали тендери на 40 млрд грн, зараз реальність зовсім інша.

Які проєкти, крім дорожніх, ви реалізуєте зараз?

Ми продовжуємо працювати в 12 регіонах України, підтримуючи експлуатацію доріг. Беремо участь у будівництві енергетичних обʼєктів, зміцнюємо електричні підстанції, будуємо водогони, зокрема в областях, що найбільше постраждали від підриву Каховської ГЕС, наприклад, у Нікополі та Марганці. Також відновлюємо мости й інші критично важливі обʼєкти інфраструктури.

Предыдущий слайд

Следующий слайд

Чому, на вашу думку, критично важливо продовжувати будівництво доріг і дорожньої інфраструктури навіть нині?

Підтримка транспортних шляхів надважлива для евакуації, доставки гуманітарних вантажів і товарів, які забезпечують економіку. Також дороги відіграють ключову роль у військовій логістиці, повʼязаній із лікарнями та стратегічними обʼєктами.

Дороги – одна з трьох найважливіших складових для економіки. Навіть у мирний час їхній розвиток безпосередньо впливає на економічну активність у регіонах і залучення інвестицій. А в воєнних реаліях, оскільки ми втратили авіасполучення, а залізничне – значною мірою переорієнтоване на потреби евакуації, дороги залишаються ледь не єдиною можливістю для транспортування необхідних товарів як для потреб армії, так і для експорту, який має критичне значення для виживання країни. Тож, без доріг економіка просто не зможе функціонувати.

Як змінилася стратегія вашої компанії за останні 2,5 роки?

Ми досить швидко адаптувалися до нових реалій. У перші місяці війни продовжували виплачувати зарплати співробітникам, допомагали сімʼям, підтримували військових. Ми зберегли нашу платоспроможність і оновили необхідне обладнання. Сьогодні у нас близько 3000 співробітників, і майже 100% нам вдалося забронювати для виконання критичних завдань. Ми беремо активну участь у фортифікаційних проєктах, зміцнюємо підстанції та будуємо цивільні обʼєкти.

Ви відчуваєте дефіцит кваліфікованих кадрів?

Так, дефіцит кадрів відчутний, особливо кваліфікованих фахівців, таких як механізатори. Багато з них було мобілізовано. Ми працюємо з навчальними закладами, щоб залучити і навчити нових спеціалістів. Але переконати людей працювати в регіонах, близьких до зони бойових дій, таких як Харків, Херсон чи Запоріжжя, непросто.

Які проєкти стали для вашої компанії знаковими з початку війни?

Серед наших ключових проєктів – зміцнення електричних підстанцій у трьох регіонах, будівництво магістрального водогону Марганець – Нікополь – Покров, а також спорудження та відновлення близько 10 мостів. Ці проєкти критично важливі для країни, й вони були виконані в найкоротші терміни.

Предыдущий слайд

Следующий слайд

Які особливості роботи на деокупованих територіях ви можете виділити?

Основним завданням там стало відновлення мостів і розчищення від руйнувань. Ми також зміцнюємо енергетичні та газові обʼєкти. Безпека співробітників – наш пріоритет. Усі працюють у бронежилетах, касках, іншому захисному спорядженні, а на місці ми встановлюємо бетонні сховища для їхнього захисту. Однак логістика та мобілізація тривалий час суттєво ускладнювали процес.

Ваша компанія зазнала збитків через війну? Плануєте подавати позови до РФ для компенсації?

Ми втратили близько 80-90 одиниць техніки – близько 10-15% всього нашого парку. Два асфальтобетонні заводи залишилися на окупованих територіях: ми не знаємо, в якому вони зараз стані, можливо, їх вже розібрали або вони використовуються противником. При цьому ми продовжували виконувати всі наші лізингові та банківські зобовʼязання, оскільки вони не потрапляють під форс-мажор, навіть у воєнний час. На щастя, ми впоралися з цими викликами.

Звісно, після перемоги ми вимагатимемо від країни-агресора компенсації завданих збитків. Ми вже розпочали необхідні юридичні процеси, і після війни будемо домагатися репарацій.

Якби темпи дорожнього будівництва були такими самими, як 2021 року, як би це позначилося на вашій компанії?

Це було б складно. У нас значна частина укладальної техніки, бульдозерів і навантажувачів потребувала б оновлення або заміни, і в поточних умовах це спричинило б труднощі. Однак, оскільки характер робіт наразі змінився, нам не потрібна така велика кількість техніки просто зараз. Ми продовжуємо поступово закуповувати необхідне обладнання, готуючись до майбутніх проєктів.

Як ви бачите відновлення дорожньої інфраструктури після війни? Чи вистачить Україні власних ресурсів або доведеться залучати міжнародних партнерів?

Українські компанії мають достатні технічні можливості для відновлення інфраструктури. Упевнений, що за умови достатнього фінансування ми впораємося з завданнями відновлення. До того ж у нас давно працюють турецькі та азербайджанські компанії, за потреби можна залучити й інших міжнародних партнерів. Однак потрібно розуміти, що великі міжнародні компанії в будь-якому разі потребуватимуть місцевих партнерів, які знають специфіку ринку й можуть оперативно вирішувати багато питань. Тож локальні компанії в будь-якому разі відіграватимуть ключову роль у відновленні країни.

Що, на ваш погляд, потрібно зробити насамперед для відновлення дорожньої інфраструктури після війни?

Найважливішим елементом є плановість. У 2019 році, з початком президентства Володимира Зеленського, почалася масштабна реконструкція доріг, яка мала планомірний характер і дозволяла прогнозувати роботи наперед. Нам потрібна така можливість – передбачати на кілька років уперед, щоб ми могли працювати з упевненістю в майбутньому фінансуванні. Ми вже звикли знаходити ресурси для виконання проєктів, але для цього потрібні довгострокові плани.

Яку роль у вашій компанії відіграють соціальні проєкти? Чому, на вашу думку, важливо займатися цим, особливо зараз?

Турбота про співробітників, соціальні пакети – це фундамент розвитку компанії. Корпоративна соціальна відповідальність також відіграє важливу роль, вона допомагає не тільки людям, а й самій компанії в довгостроковій перспективі.

Один із наших проєктів, розпочатий до війни, – «Дороги гурманів». Ми створили путівник по невеликих господарствах і ресторанах у різних регіонах, допомагаючи розвивати місцевий туризм. Війна призупинила цей проєкт, але ми продовжуємо підтримувати невеликі господарства. Зараз друкуємо оновлений гід, де розповідатимемо про незламних українських крафтовиків. Ми змінили акцент соціального проєкту і зараз більше уваги приділяємо саме підтримці малого бізнесу.

Другий проєкт – «Наше місце», в рамках якого ми допомагаємо відновлювати психічне здоровʼя громадянам на деокупованих територіях. Ми розпочали його в селищі Макарів Київської області. Це унікальний проєкт, який фокусується на допомозі малим містам і селищам, які постраждали в результаті російсько-української війни. В основі – принцип «нічого для громади без громади». Зараз розпочинаємо будівництво пірсу-амфітеатру, який слугуватиме психологічному відновленню в масштабі всієї громади.

Предыдущий слайд

Следующий слайд

І уже готова концепція «Ветеранського куреня», яку також розробили спільно з громадою в рамках проєкту «Наше місце». Ініціатива масштабна. Тому наразі ми плануємо розвивати їх не лише на Київщині, а й, приміром, у Харківській та Запорізькій областях. До того ж продовжуємо активно підтримувати армію.