У світі, де керівники щодня приймають рішення на межі емоцій, ментальне здоров’я стає не розкішшю, а опорою. Антон Куликович, лікар-психіатр та академік АППНУ, PhD (к.ю.н.), переконаний: сила без броні – це новий протокол лідерства у світі, що не пробачає слабкості. Як засновник практики «Душехранитель», він працює з тими, хто звик відповідати за інших – CEO, політиками, власниками компаній, допомагаючи їм знаходити баланс між контролем і довірою, владою і людяністю.
У своєму інтерв’ю Антон Куликович розповідає про п’ять головних викликів сучасного керівника – самотність на вершині, синдром надконтролю, хронічну тривогу, війну як тест на людяність і пошук внутрішньої опори. Він пояснює, чому емоційна зрілість стає новим KPI лідера, як особисті кризи можуть стати ресурсом розвитку і чому навіть найуспішніші керівники потребують «візира» – того, хто допоможе делегувати не лише завдання, а й тягар.
Які основні психологічні виклики сьогодні стоять перед CEO та топменеджерами?
Сучасне лідерство – це постійна напруга між зовнішнім контролем і внутрішньою вразливістю. Серед ключових викликів – самотність на вершині, як я це називаю, хронічна гіпервідповідальність, синдром надконтролю, а також відчуття тривоги, яке перетворилося на нову норму. Додаймо до цього баланс між людяністю та виживанням – і маємо реальність, у якій війна стала тестом на справжню людяність керівника.
Що зазвичай спонукає керівників звертати увагу на власне ментальне здоров’я – криза чи бажання розвитку?
На жаль, більшість починає замислюватися про психічне здоров’я лише після особистих катастроф. Люди звикли вірити, що існує лише матеріальний світ, а духовний відкривають тоді, коли ґрунт під ногами зникає.
Тому кризи – це ключовий ресурс розвитку, якщо вмієш ними керувати заради власних екстраординарних здобутків.
Чи існує «ментальний протокол» для керівника під час війни?
Так, сьогодні є багато формальних «протоколів» ментального здоров’я – вони красиво виглядають на корпоративних стінах, але рідко працюють.
Новий KPI сучасного керівника – це вміння делегувати не лише завдання, а й власний тягар.
Мати поруч ментора, радника, того, хто може підтримати у момент, коли рішення даються ціною сну і спокою.
Одного з моїх клієнтів саме криза змусила побачити врешті-решт болючу правду. Тому що більше в житті комфорту, то від більшого обсягу правди людина втікає. Перше, що ми зробили, – це чесний аудит життя. І вже після цього розробили дорожню карту перетворення його слабких сторін у сильні.
Хто може бути прикладом для лідера в турботі про ментальне здоров’я?
Найголовніше правило – не створюй собі кумира ззовні. Стань ним для себе. Історія знає постаті, які мали внутрішню опору: Король Чарльз, Джон Рокфеллер – люди, які були власним мірилом сили. Керівнику варто шукати не наслідування, а масштаб – внутрішній, глибинний.
В одному з моїх кейсів ми намагалися допомогти людині знайти любов до себе, щоб вона стала власним кумиром. Але ми зіткнулися з тим, що життя приносить численні невдачі та непорозуміння – явища цілком типові для кожної людини. І саме в стійкості кожного та в самому факті продовження життя народжується цей внутрішній кумир.
З вашого досвіду, скільки може коштувати одна емоційна помилка топлідера?
Рішення, ухвалене на емоціях, – завжди поразка.
Емоційна зрілість – це головна ознака справжнього керівника.
Вона полягає в здатності залишатися спокійним тоді, коли інші панікують. І найвища ціна помилки – не фінансова, а репутаційна. Передусім у власних очах, потім – у поглядах родини, партнерів і команди.
Мої рекомендації для уникнення емоційних помилок: прийміть, що емоції завжди брешуть; вони спокушають ілюзорною простотою рішень. Тому варто довіряти не емоціям, а фактам, а найголовніше – навчитися розпізнавати справжні наміри будь-якої дії. Саме тоді народжується конструктивне рішення.
Як керівникам вчасно розпізнати вигорання у себе?
Парадокс у тому, що більшість помічає вигорання в своїй команді, але не в собі. Перший симптом – відчуття, що ти став роботом. Коли емоції вже давно програли, а психіка вимкнулася. Щоб не дійти до цього стану, важливо навчитись разом зі своїм спеціалістом бути сильнішим за власні негативні емоції й не провалитися в самотність. Адже саме самотність часто видається безпечною, але насправді вона – головна пастка.
Як інтровертам серед лідерів вдається відповідати вимогам до харизми й публічності?
Сьогоднішній світ виносить особисте в публічний простір. Але саме інтроверти часто демонструють нову форму харизми – тиху, цілеспрямовану, засновану на глибині, а не на ефекті. Вони працюють із високою ефективністю, не потребуючи шоу. І це справжній капітал сучасного лідера.
Коли допомога ліками – необхідність, а коли втеча від відповідальності?
Тут є дві крайності. Перша – гординя, коли людина намагається прожити все самостійно, ігноруючи будь-які ресурси. Друга – самоприниження, коли вся сила перекладена на зовнішні засоби: антидепресанти, гормональну терапію чи «швидкі замінники щастя».
Мудрий підхід – це поєднання віри у власні ресурси й довіри до професійної підтримки.
Як особисті кризи впливають на керівницьку ефективність?
Кожна криза – це момент вибору: або падіння, або зростання. Якщо вміти трансформувати біль у досвід, криза стає головним джерелом розвитку. Саме в ній народжуються найсильніші рішення та нові рівні лідерства.
Один мій клієнт, керівник міжнародної компанії, після розлучення почав працювати по 14 годин на добу, втратив сон і аппетит. Замість антидепресантів ми почали з «плану пауз» – чітких інтервалів без рішень, зустрічей та новин. Тільки тиша, дихання та професійна підтримка.
За шість тижнів він зізнався, що вперше за кілька років «відчув себе живим». Потім він, за моєю рекомендацією, запровадив принцип «самоаудит у тиші» в команді як корпоративну практику – 15 хвилин на день для всіх менеджерів.
Якою є справжня ціна дитинства дітей лідерів, чиї батьки постійно онлайн?
Ціна дитинства вимірюється хвилиною справжньої присутності батьків. Перш ніж питати, скільки часу ви проводите з дітьми, запитайте себе: скільки коштує ваша дорослість? Бо істинна любов – це не лише бути поруч, а давати розвиток.
Штучний інтелект, що «вислуховує», – це формат нової сповіді чи небезпечна довіра?
ШІ створює ілюзію безпечного слухача – він не перебиває, не оцінює, не засуджує. Для втомленої свідомості це здається ідеальною сповіддю. Але це – пастка.
Штучний інтелект створений людьми, а отже, він щодня проводить ваш аудит. І кожен користувач платить за це залежністю – бажанням бути вислуханим роботом. Але справжня сила лідера полягає не в тому, щоб почути лестощі, а щоб навчитися проходити кризи самому. Нагадую, той, хто жадає лестощів, неминуче живе серед брехні. Бо саме в кризах загартовуються ті, хто здатен вести за собою.
Ви часто говорите про «візирів» – що маєте на увазі?
Поняття «візир» майже зникло, але його сенс сьогодні як ніколи актуальний. Це люди, які стоять поруч із лідером, допомагають нести тягар і залишатися в рівновазі. Бо справжні керівники – це ті, хто вміє делегувати не лише завдання, а й частину власного тягаря. Саме в цьому і полягає зрілість – довіряти, не втрачаючи сили.
Вы нашли ошибку или неточность?
Оставьте отзыв для редакции. Мы учтем ваши замечания как можно скорее.