Сталевий фронт. Штаб

«Типовий солдат армії Росії має два тюремних строки, типовий солдат ЗСУ – дві вищі освіти», – цей вислів популярний в українському війську. І бійці і волонтери, які допомагають армії часто дійсно є високоосвіченими людьми. Наприклад – працівники інвестиційної групи SCM Ріната Ахметова. Із всієї цієї величезної компанії понад 13 тисяч захищають зараз країну в силах оборони – ЗСУ, Нацгвардії, Прикордонній службі. Керівник проєктного офісу Метінвесту Олександр Водовіз на початку збройної агресії служив у силах ТРО. Ще кілька років тому він отримував другу вищу освіту в одному з філіалів Чиказького університету – Booth School of Business. Це одна з найстаріших бізнес-шкіл США, лідер у країні за кількістю Нобелівських лауреатів з економіки серед випускників. Подібне поєднання і в багатьох інших працівників холдингу SCM, про які медіа вже розповідали. 

Навички управління великими бізнес-процесами тепер допомагають Водовозу в проєкті «Сталевий фронт» Ріната Ахметова. Випускник Booth School of Business відповідає за напрямок – закупівлі всього необхідного для сил оборони. Це і прилади нічного бачення, і пікапи, і БПЛА, і десятки інших позицій, необхідних для боротьби з ворогом. Інший топменеджер – Олександр Мироненко, операційний директор Групи Метінвест курує виробництво власних розробок інженерів Метінвесту на потреби українського війська. Але, крім топів, для перемоги працюють сотні інженерів і працівників на виробництві компаній Метінвесту.

Проєкт «Сталевий фронт» на постійному зв’язку з Міноборони та ЗСУ. Як це виглядає? Ось один із прикладів. Олександр Мироненко кожні два тижні їздить по фронту, відвідує бойові позиції, зустрічається з військовими, аби краще зрозуміти їхні поточні потреби й отримати зворотній звʼязок щодо попередніх поставок.

«Ми спілкуємося там із командирами та вирішуємо, що саме треба виробити чи поставити для кожного конкретного підрозділу», – розповідає топменеджер.

Інший приклад спільної діяльності SCM і сил оборони – перешкоджання просуванню ворога на Півдні та Сході. «Тоді, в березні 2022 року, всі працівники були долучені до захисту міста, – пригадує Мироненко, – хтось змінював виробництво на потреби ЗСУ, хтось купував мішки, заповнював їх піском і доставляв на позиції, хтось організовував техніку для риття окопів по периметру захисту міст, де присутній бізнес групи».

З перших днів повномасштабної війни багато працівників холдингу вирішили захищати країну зі зброєю в руках. Але крім бійця, який стріляє у ворога, потрібен хтось, хто подаватиме набої. «Я тоді стояв на блокпосту і водночас телефоном намагався вирішувати питання поставок та оплати автомобілів, дронів, тепловізорів, – пригадує Водовіз, – все було доволі хаотично». Тому з часом всю співпрацю з військом було систематизовано.

Усе це стало можливим завдяки тому, що один із перших українських бізнесменів Рінат Ахметов дав вказівку всім своїм топменеджерам:

«Знаходити способи виконувати всі запити військових, ніяких обмежень по бюджетах. На нас напали загарбники, ми зробимо все для того, щоб у них це не вийшло, ми захищатимемо нашу країну».

Співпраця з ЗСУ – що стоїть за цією фразою? Один із прикладів – виробництво бронепластин для бронежилетів. Це був один із перших проєктів «Сталевого фронту». На початку війни українське військо складалося приблизно з 250 000 бійців, з початком мобілізації кількість особового складу зростала дуже швидко і вже влітку країну захищало близько 1 млн людей. Усім їм потрібні були засоби захисту. Спочатку «Сталевий фронт» імпортував бронежилети та бронеплити, згодом вирішили виробляти ці засоби захисту самостійно, на потужностях Метінвесту. Перший зразок плити був надійним, випробування показали, що броня витримує постріли з різних калібрів. Але вона важила 8 кг – занадто важко для піхотинця, який має ще носити кілька магазинів до автомату та саму зброю. Інженери Метінвесту знайшли інше рішення й нова плита вже важила 4-4,5 кг та зберігала всі свої захисні якості, пригадує Мироненко. Станом на вересень 2023 року загальна кількість бронежилетів у ЗСУ, вироблених і закуплених за проєктом «Сталевий фронт» – понад 200 000.

Саме на проєкті виробництва бронепластин сформований один із головних принципів «Сталевого фронту» – будь-яка ідея спочатку має пройти випробування від сил оборони. 

Саме так трапилося влітку 2023 року, коли для потреб українського війська вирішено було виробляти макети техніки – аби вводити в оману ворога, провокуючи його витрачати вартісні боєприпаси. Матеріал – метал і фанера. Загальна кількість станом на вересень 2023-го – 250 штук. «Перші макети були як камені, з дрону було легко побачити, що це не справжня техніка, – пригадує Мироненко, – ми перевіряли все разом із нашими артилеристами». Згодом макети було вдосконалено і деталізовано, тепер їх уже важко відрізнити від справжньої бойової техніки. Яка ефективність? «Станом на вересень 2023 року ці макети вже піймали кілька ракет і бойових дронів ворога», – відповідає Мироненко.

Такий самий принцип – спочатку випробування, а потім – виробництво і поставка, – з інших напрямків співпраці ЗСУ та «Сталевого фронту».

«Ми спочатку купуємо тестову партію – їх випробовують бійці, потім дають нам зворотній зв’язок – що треба покращити чи докупити», – розповідає Водовіз.

Так, наприклад, були поставлені розвідувальні дрони для потреб Прикордонної служби.

Так само, у постійному спілкуванні з фахівцями Міноборони та ЗСУ створені кілька інших важливих проєктів, про які писали багато медіа. Зокрема це відомі Сталеві криївки, які зараз замінюють бліндажі.

Нові проєкти Метінвесту для фронту – завжди відповідь на поточні виклики на полі бою. Якщо в 2022 році ЗСУ успішно використовувала БПЛА для знищення ворога, з часом росіяни почали теж масово використовувати різні типи дронів. Як захистити бойову техніку від атак ворога з повітря? У співпраці з інженерами ЗСУ Метінвест розробив і налагодив виробництво «ловців ланцетів» – металевих сіток, які вловлюють бойові БПЛА ворога та рятують артилерію чи іншу бойову техніку сил оборони.

З початком поставок броньованих автомобілів від союзників постало питання покращення цих машин. Один із явних недоліків – місце для вартового на даху залишалося незахищеним. Саме завдяки «Сталевому фронту» розроблений та втілений новий проєкт – броньований захист для вартового. 

Метінвест на постійному звʼязку з силами оборони. І ця єдність – на різних рівнях. Топменеджери, такі як Олександр Мироненко, постійно відвідують фронт і спілкуються з військовими, тисячі інших працівників – постійно працюють на перемогу, розробляють й вдосконалюють нові ідеї. Ще кілька тисяч працівників групи служать у силах оборони та постійно підтримують зв’язок із колегами в тилу, розповідаючи про поточні потреби своїх підрозділів. Або буває й так – під час розробки бронепластин ветерани російсько-української війни, яких багато серед працівників Метінвесту, підказали інженерам-розробникам – сама бронепластина має бути обклеєна резиною – для уникнення рикошету.

Що далі? Після чергової поїздки Південним фронтом Олександр Мироненко готує у співпраці з ЗСУ новий проєкт. Усе, що зараз можна про нього сказати – він допоможе українському війську звільняти окуповані території. Що це буде – «Сталевий фронт» скоро повідомить.