PIN-UP Ukraine /Артем Галкін
Категорія
InfoVoice
Дата

Легалізована, але не сформована. Ігор Зотько про гемблінгову індустрію України і роботу PIN-UP Ukraine під час війни

Ігор Зотько, власник та СОО PIN-UP Ukraine Фото Артем Галкін

Гемблінг в Україні став легальним порівняно нещодавно – у 2020-му було ухвалено відповідний закон. На початку 2021 року Комісія з регулювання азартних ігор і лотерей (КРАІЛ), що є держрегулятором грального ринку, видала перші ліцензії компаніям, які прагнули вести бізнес відкрито.

Виведення індустрії з тіні стало великим кроком уперед для ринку, але не розв’язало всіх проблем галузі.

Ігор Зотько – власник PIN-UP Ukraine (ТОВ «Укр Гейм Технолоджі»), компанії, що працює у сфері легального гемблінгу, розповів про особливості українського та світового ринку гемблінгу, його новації після законодавчих змін і про благодійні ініціативи компанії.

Про PIN-UP Ukraine

PIN-UP Ukraine – українське онлайн-казино, яке одним з перших в Україні отримало ліцензію на діяльність. Ліцензія на організацію та проведення азартних ігор казино в мережі «Інтернет» видана ТОВ «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ» Комісією з регулювання азартних ігор і лотерей у 2021 році. Власником та СОО PIN-UP Ukraine є Ігор Зотько.

Про проблеми індустрії після її легалізації

Розкажіть, як закон, що легалізував гральний ринок України, вплинув на галузь?

Закон від 14 липня 2020 року, який визначив умови функціонування ринку азартних ігор в Україні, розв’язав головну проблему – гемблінг вийшов з тіні у прозору площину. Це великий прорив після заборони 2009 року.

Однак ринок молодий і ще не сформований. Досі впроваджуються законодавчі ініціативи, з’являються і зростають нові гравці. Думаю, цей процес буде доволі тривалим.

Які проблеми ринок має зараз і що потрібно, аби він сформувався?

По-перше, треба поставити крапку у змінах законодавства та зробити правила однаковими для всіх гравців ринку. По-друге, потрібно знизити важелі оподаткування, які зараз є шаленими й гальмують розвиток ринку, найважча ситуація в офлайн-сегменті. По-третє, банки мають ставитися до грального бізнесу так само, як і до всіх інших бізнесів. Існує низка банків, які не готові працювати з гральним бізнесом у частині еквайрингу. Деякі банки заборонили виплачувати гравцям виграші частіше, ніж двічі на добу. Попри те, що виграші оподатковуються, це також заважає розвитку.

Що потрібно робити, аби розв’язати проблеми ринку?

Потрібно, по-перше, щоб усі некомпетентні люди та псевдоексперти припинили коментувати становище ринку в токсичній манері, єдиний регулятор галузі – КРАІЛ, який, зі свого боку, підпорядковується Мінцифри. По-друге, чітко відмежувати гральний бізнес від лотерейного. Наприклад, це досягається шляхом урівнювання вартості ліцензій та податків або через уточнення на законодавчому рівні. По-третє, потрібно закрити можливість оперування для сірого ринку, який наразі становить 40–45%, це має бути жорстко та безповоротно. Не може конкурувати жоден ліцензійний продукт, коли майже половина обсягу ринку в тіні й виплачує гравцям великі бонуси, виграші без оподаткування та інші «плюшки». Нагальна потреба ринку – рівностороння комунікація з регулятором. Він має висвітлювати проблематику ринку, напряму передавати вимоги держави й сприяти консенсусу. Головне у цьому процесі – бажання держави та регулятора. Впевнений, що ринок до цієї комунікації готовий і потребує її.

«У світовому розрізі український ринок демонструє неймовірну сміливість, активність і перспективи»

Наскільки становище української гемблінгової галузі співзвучне тенденціям світового ринку?

Легалізація ринку в Україні стосувалася одразу і беттінгу, і казино, і покеру, і лотерей, тож це впевнений крок уперед. У жодній іншій країні, а гемблінговий ринок існує майже в усіх цивілізованих країнах, такого сміливого кроку не було. США рухаються у легалізації від штату до штату, є просування у Європі, Бразилія п’ять років намагається, але там увесь цей час працюють тіньові схеми. Україна успішно подолала перший крок на шляху до здорового, конкурентного та прозорого ринку.

Про бізнес у гемблінговій галузі

Як ви почали працювати в індустрії?

У студентські роки я вперше зробив ставку на спортивну гру і програв гроші. Після цього зрозумів: потрібно або не грати, або самому щось схоже організовувати. Хто б міг подумати, що звичайна думка матеріалізується майже через 20 років. У 2008-му я почав працювати у е-commerce.

Заглибився у тематику грального бізнесу, який потребує процесування платежів, а також усвідомив філософію гравців, їхню мотивацію та мету в грі. Далі працював у гемблінговій компанії, де підкріпив свої знання практикою. Пізніше очолив FinTech-компанію. А коли ринок гемблінгу легалізувався, виявилося, що учасників мало і є місце для нових гравців за умови, якщо довго не думати. На той час я знав власницю бренду PIN-UP і порекомендував непрофільному інвестору обрати саме цей бренд для розвитку в Україні. А у 2022-му отримав пропозицію офіційно очолити проєкт, який згодом придбав.

Чим особисто для вас є азартні ігри?

Це спосіб розважитися. Хтось іде у спортзал, хтось – у кіно чи на риболовлю, а хтось грає в казино. Це вечори з друзями – легкі та невимушені, без нездорового прагнення виграти всі гроші світу. Той, хто думає, що це можливість легко заробити гроші або розбагатіти, помиляється. Я певен, що цей вид відпочинку потрібно презентувати суспільству саме у такому вигляді.

Про бізнес у фінансовій галузі

Ви також є власником фінансової компанії «Єдиний простір». Розкажіть, як співпрацюють ваші бізнеси?

Якщо відповісти коротко – ніяк. Це окремі види діяльності, у яких єдине спільне – це я, як власник. «Єдиний простір» – мій перший самостійний проєкт, який я розпочав з нуля близько чотирьох років тому, якщо порівнювати з казино, яке я придбав на початку цього року.

З «Єдиним простором» був повʼязаний скандал щодо комісії в державному застосунку «Дія», одна з тез – чому ці функції не може виконувати державний банк?

Я б не назвав це скандалом, адже щоб не ставити таке запитання достатньо заглибитися в операційну діяльність. Перше – фінкомпанія гарантує безперебійність процесингу платежів, адже співпрацює з низкою банків, у тому числі державних. Це убезпечує систему від збоїв, що не зможе гарантувати один банк, навіть державний. Друге – ціна за послуги, «Єдиний простір» виграв тендер на ці послуги, наша пропозиція була найвигідніша для замовника. Також потрібно розуміти, що жоден з держорганів не платить фінкомпанії, весь заробіток – лише за комісійні з проведення адмінплатежів.

З приводу комісії також були питання, що компанія заробляє мільйони на комісії з благодійних проєктів

Це я можу точно назвати дезінформацією. Наразі ми маємо чотири види платежів у «Дії», які проводить «Єдиний простір». Це армія дронів, військові облігації, ініціатива президента United24 та адміністративні платежі державі. Жодної комісії з благодійних ініціатив «Єдиний простір» не бере, лише за адміністративні послуги існує комісія, проте, це мінімальні тарифи на ринку – 1,5%, з яких майже вся сума йде на погашення собівартості послуги. Наразі «Єдиний простір» на співпраці з «Дією» заробив близько 2 млн грн за минулий рік, а не десятки чи сотні мільйонів, які хтось вигадав. Цих коштів не вистачає на покриття операційних витрат компанії. 

Але ж з чого тоді заробляє компанія?

Ви повинні розуміти, що не існує безкоштовних послуг на фінансовому ринку – будь-який переказ фізичної особи без комісії бере на себе банк чи платіжна система, чи компанія, яку обслуговують. Для «Єдиного простору» співпраця з «Дією» ніколи не була про прибуток, це іміджевий проєкт, де компанія вкладає, а не заробляє. А щоб це все можна було робити, існують звичайні комерційні проєкти, на комісіях з яких компанія заробляє, фінансує у свій розвиток та покращення сервісу для держави. 

Я вже звик до інформаційних атак на мої бізнеси, де «Єдиний простір» наживається на благодійності чи я начебто «власник російського казино PIN-UP». Можливо хтось вважає, що таким чином зможе закрити якусь з цих компаній собі у вигоду, що дуже сумнівно для мене, адже жодних питань від контролюючих органів до моїх компаній немає. 

Про роботу PIN‐UP під час війни та благодійні ініціативи компанії

Як ваша компанія PIN‐UP Ukraine працювала на початку великої війни?

Ми, як і більшість українців, були шоковані початком війни. Завданням номер один тоді став захист співробітників – перш за все тих, хто знаходився у містах, звідки почався наступ. Ми евакуювали їх у центральні та західні регіони, гарантували стабільні зарплати, декому призначили одноразові виплати. Додатково розвезли працівникам павербанки та зарядні станції EcoFlow. Якщо ж говорити про бізнес, то, звісно, продажі колосально впали. Гра – це розвага, а про яку розвагу можна говорити під час війни? Лише наприкінці літа 2022 року показники почали зростати.

Як компанія працює зараз?

Якщо порівнювати з початком війни, то робота стабілізувалася. До того ж ми почали дуже активно допомагати армії. Декого з наших працівників забрали на фронт – компанія продовжує платити їм зарплату і надавати фінансову та моральну підтримку. Вони формують запити на підрозділи, в яких служать, і компанія повністю або частково закриває їх.

Розкажіть, будь ласка, про благодійні ініціативи PIN‐UP Ukraine

З перших тижнів наші працівники почали волонтерити – купували необхідні речі, відправляли гуманітарну допомогу в найбільш постраждалі від війни регіони, де не було ані продуктів, ані води. Крім того, до нас надходили запити від знайомих військовослужбовців і їхніх частин, і ми також закривали ці потреби. Спершу допомагали хаотично, потім власниця міжнародного бренду PIN‐UP Марина Ільїна створила благодійний фонд PIN‐UP Foundation, який допомагає соціально незахищеним українцям і тим, хто постраждав від війни, і ми почали з ним співпрацювати.

Фінансово допомагаємо Фонду реалізувати гуманітарний проєкт LINE‐UP, що надає швидку допомогу українцям у прифронтових населених пунктах. Волонтери їздять у деокуповані райони, де часто немає навіть магазинів, і допомагають місцевим усім необхідним. Крім цього, Фонд бере участь у відновленні пам’яток культури, закупив генератор у харківське метро для забезпечення його роботи. Загалом на благодійність PIN‐UP спрямував 134,8 млн грн. Також я особисто фінансую частину витрат Центру підготовки мобілізованих – ASKOLD, який займається навчанням і вишколом за методиками бойового досвіду української армії та натовських стандартів. Через центр уже пройшло понад 17 000 осіб. Центр існує завдяки донатам, потребує матеріальної бази, що вкрай важливо зараз.

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Виправити
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий номер Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні