«Медіа – це якісний сторітелінг». Як розвивати медіамайданчики, зберігаючи інформаційну гігієну. Інтерв’ю з Єгором Гордєєвим

Сенс не у грошах. Проблеми сучасних медіамайданчиків України

Які ключові проблеми сьогодні виникають в українців на шляху до якісної та правдивої інформації?

Свого часу я проводив антифейк-лекції для підлітків. Під час розмови ми сформулювали аксіому: проблема не у майданчику, а у глядачах або читачах. Прийоми, що використовуються у медіа, вічні: клікабельні чи оманливі заголовки, непрофесійна соціологія, неперевірені джерела, що створюють ілюзію об’єктивності, принцип «5С» і на телебаченні, і у пресі, і у мережі. Змінилися лише майданчики й швидкість проникнення неправдивих даних у наші голови. Тож треба навчитися правильно працювати з собою при споживанні інформації. З найпростішого – варто перевіряти фотофейки прямо у пошуковому рядку Google. Варто зачитувати сумнівні або надто інтригуючі заголовки вголос – тоді вони сприймаються об’єктивніше і скептичніше.

Яким український ринок медіапродуктів був до початку повномасштабної війни?

Можу схарактеризувати його за показниками «Сніданку» та проєкту «Твій день» на 1+1. Лише за кілька місяців до початку великої війни ці телепроєкти змогли вийти на відчутну маржинальність і тільки-но почали виправдовувати фінансові очікування. Ми навчилися заробляти гроші великими проєктами на великому каналі, занурюючись у гострі теми так глибоко, що наближалися за стандартами до стилю роботи американських колег на каналі ABC. До цих показників ми йшли з 2014-го і щойно вийшли на оптимістичні рейки, як почалося повномасштабне вторгнення.

Що змінилося зараз, яким медіаринок постає у 2024-му?

Сьогодні розповідати людям історії можна на різних майданчиках. І шлях до цього відкритий не лише для великих грошовитих інвесторів, а для будь-кого натхненного, зацікавленого та серйозно налаштованого. Потрібні професіоналізм, етика і ціль. У США, приміром, сторітелінг вибудовується на основі математики й творчості, і це неймовірно ефективна річ. Так само ми прагнули робити й у «Сніданку з 1+1» і у «Твоєму дні». Але у США достатньо ресурсів, щоб наповнити, скажімо, The Morning Show потужним терапевтичним ефектом і досконало пропрацювати соціальні наративи.

В Україні не було і немає таких ресурсів, щоб робити проєкти за розмахом, як у Штатах, і підштовхувати суспільство до розв’язування старих вузлів. Однак ми все ж можемо створювати якісні речі. Просто це будуть не телесеріали, а продукти на медіамайданчиках.

Що найголовніше в екосистемі під назвою «медіа»: як зробити медіапроєкт успішним?

Виключимо продуману фінансову модель. Що потрібно, крім грошей? Успішна медійна історія – це два ключових інгредієнти: «Людині потрібна людина» і «Людині потрібна історія». Фактично це якісний сторітелінг. Ця формула працювала до повномасштабної війни, зараз же її фактично немає. Зʼявилися певні симулякри, спотворені наративи, натяки, але це не повноцінні діалоги людей з людьми.

Найважливіше пам’ятати, що медіа будь-якого формату та масштабу – це передусім діалог. Проте це правило працює лише у здоровому соціумі. Ми ж зараз перебуваємо не у тому соціальному, політичному і воєнному стані, щоб казати про соціальне здоров’я.

У важкі часи діалогу у медіа немає, бо першочергово треба перелаштувати фінансову модель, комунікації, інфраструктуру видання чи телеканалу. У цих умовах бездоганне виконання медіаресурсами своїх головних функцій відходить на задній план.

Які перспективи має український медіаринок у післявоєнний період?

Це залежить від того, як і коли закінчиться війна, хто житиме в Україні й споживатиме інформацію, який контент буде потрібним, чи залишаться контентмейкери, які зрозуміють і вдовольнять інфопотреби. Фінанси тут грають не першу роль. Ту саму потребу можна запакувати у різні формати на різних майданчиках, тож і фінансування виробництва буде різним – не завжди колосально великим. Поки у нас є люди та історії, ми можемо робити гарні медіа.

Приміром, контент у Telegram-каналах?

Так. Не бачу причин виключити цей майданчик з переліку перспективних медіаресурсів.

Власна екосистема. Свобода думок у Telegram-каналі

У чому відмінність Telegram від інших інформаційних майданчиків?

Це специфічна «медіакухня»: вона швидка, вимагає уваги тут і зараз, грає на гарячих темах і здебільшого є інформаційною ін’єкцією для аудиторії.

Є класна аналогія з цього приводу: ви приходите до ресторану, обираєте страву і пів години чекаєте, доки її готують. Це механізм преси, інтернет-видань і частково телебачення. А ось ви приїжджаєте на McDrive і, не виходячи з машини, отримуєте замовлення й за кілька хвилин уже ситі. Це про спосіб отримання інформації з Telegram-каналів.

Немає сенсу чекати програму вечірніх новин, якщо моментально можна усе дізнатися у Telegram.

Які ризики криються у Telegram-каналах? Є щось виключно небезпечне для українців?

Спершу люди демонізували телебачення, потім інтернет, зараз – Telegram. Перебільшувати негативний вплив нових явищ звикли люди у несистемних суспільствах, яким, власне, і є наше. Вони часто демонізують щось нове. Буває, у цьому є зерно істини. Приміром, найкмітливіші дійсно нечесно нарощують аудиторію у Telegram-каналах, відверто брешуть. А якщо це анонімні канали, то не виключено, що вони маніпулятивні. Однак усе це не означає, що Telegram є чимось ворожим.

У чому сенс Telegram-каналу GORDEEV, який ви ведете з 2019 року? Навіщо він вам?

Я хочу протестувати Telegram на універсальність: як тут можна спілкуватися з людьми? Чи може Telegram-канал робити моментальну інформаційну ін’єкцію, на що він здатен у контексті просвіти, інформування, розважання, чи може допомагати людям аналізувати дані та формувати власні висновки? Чи може Telegram стати взірцевим медіа у чистому розумінні цього слова – чи здатен він бути людяним для людини й розповідати історії. І я впевнено скажу, що може.

Які цілі ставите перед собою, розвиваючи Telegram-канал?

Можу виділити два ключових моменти. Перше – я експериментую з обсягами тексту, темами, форматом діалогу, формою подачі. Друге – я намагаюся відшукати тут персональні сенси, говорячи з підписниками ніби віч-на-віч, і не планую робити масовий майданчик у Telegram.

Зрештою, зараз не маємо де і з ким говорити. Свого часу телебачення було таким собі колективним психологом, та через війну воно розгубило цей вайб. А люди прагнуть персональних історій ще більше, ніж до війни, і треба дати їм цю віддушину.

Хто ваша аудиторія у Telegram-каналі?

Перш за все, це глядачі програм, які я веду. Це дуже різні люди різного віку й професій: і жителі невеликих сіл, і люди зі столиці. Мій канал – майданчик для тих, хто любить обговорити те, що відбувається з ними, у країні та світі. Для тих, кому небайдужа lifestyle-естетика і пошук сенсів.

Є теми, про які ви не говоритимете у Telegram-каналі?

Ніколи не маніпулюватиму фактами й даними. Приміром, на історії з буцімто відставкою Валерія Залужного низка Telegram-каналів наростили аудиторію – хто на 500, а хто на 2000 підписників. Вони просто перекрутили факти та подали новину у «жовтому» світлі без посилань на адекватні джерела. Мені це абсолютно нецікаво.

Хто і чому відписується?

Ті, кому якась тема чи історія видалася занадто складною. Ті, хто звик сприймати Telegram як надшвидке джерело інформації й не має часу або бажання думати над тими чи іншими темами.

Чим Telegram-канал GORDEEV вирізняється з-поміж інших каналів цього майданчика?

Більшість людей, які запускають Telegram-канали, прагнуть заробити. Це здорова логічна історія. Однак у такому випадку вони змушені грати за правилами великих каналів: десь маніпулювати заголовками, десь зробити їх клікабельними, десь перебільшити, десь недоговорити. А у мене комфортна екосистема з безмежним простором для обговорення, експерименти з різними темами, стилями та галузями і, зрештою, непідробна щирість.