Яскраві стіни, стильні меблі, сучасні ноутбуки, конструктори та інтерактивна дошка – такий вигляд сьогодні має кабінет мехатроніки в ліцеї №3 міста Дніпро. Мехатроніка – це наука, що поєднує електроніку, механіку та інформатику. Тож під час уроку діти збирають роботи-конструктори і програмують їх на виконання певних функцій – зрушити з місця, доставити вантаж, розподілити деталі тощо. Такі лабораторії є іграшковою копією реального виробництва, де інженери управляють високоточними автоматизованими системами.
Ініціатором створення кабінетів мехатроніки у Дніпрі є компанія Interpipe, що протягом останніх восьми років відчуває гострий дефіцит працівників із технічною експертизою. «Ми виробляємо складний машинобудівний продукт, і без інженерів із відповідною освітою нам не обійтися, – розповідає директор з комунікацій компанії Людмила Новак. – Щоб забезпечити завод кадрами в майбутньому, вже сьогодні ми прагнемо пробудити у дітей інтерес до технічних професій. Показати їм, що виробництво може бути сучасним і високотехнологічним».
Школа на шляху до виробництва – тільки перша ланка. Разом з місцевою владою Interpipe побудувала цілу екосистему освітніх просторів з технічних спеціальностей, облаштувавши сучасні майстерні верстатників у ПТУ №2 та лабораторії мехатроніки в НТУ «Дніпровська політехніка». Forbes BrandVoice поспілкувався зі школярами та студентами і дізнався, як саме такі інновації вплинули на їхні плани щодо майбутньої карʼєри.
Про Interpipe
Interpipe – українська промислова компанія, виробник безшовних труб і залізничних коліс. 85% продукції вона постачає на експорт більш як до 80 країн Близького Сходу, Північної Америки та Європи. Основними замовниками компанії є залізниці Німеччини, Австрії, Польщі, машинобудівні компанії Siemens Bombardier, Alstom, метрополітени Лондона, США, Делі та інших міст, а також великі нафтовидобувні компанії світу.
У структурі Interpipe – п’ять промислових активів: «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», «Інтерпайп Новомосковський трубний завод», «Інтерпайп Ніко-Тьюб», «Дніпропетровський Втормет» і електросталеплавильний комплекс «Інтерпайп Сталь». В Interpipe працює майже 9000 співробітників. У 2023 році компанія переказала до бюджетів усіх рівнів податків на суму 4,4 млрд грн.
Дві освітні стратегії
Привертати увагу молоді до технічних спеціальностей в Interpipe почали у 2016 році. Протягом трьох років у рамках виставки Interpipe TechFest компанія проводила змагання з мехатроніки для студентів та школярів. «Саме тоді і зʼявилась ідея просувати, так би мовити, бренд мехатроніки, – розповідає Людмила Новак. – Адже слова «пневматика» та «гідравліка» не викликали у молоді особливого інтересу». Потужну підтримку Interpipe у просуванні мехатроніки надав технічний виш «Дніпровська політехніка». На його базі побудували дві лабораторії з німецькими роботизованими конструкторами для мехатроніки, а викладачі «Політехніки» написали курс навчання для шкільних учителів.
На базі «Дніпровської політехніки» побудували дві лабораторії з німецькими роботизованими конструкторами для мехатроніки.
На базі «Дніпровської політехніки» побудували дві лабораторії з німецькими роботизованими конструкторами для мехатроніки.
На базі «Дніпровської політехніки» побудували дві лабораторії з німецькими роботизованими конструкторами для мехатроніки.
«Власне, з цього й почалася розбудова екосистеми освітніх просторів. З 2020 року до сьогодні ми побудували сучасні лабораторії мехатроніки у чотирьох школах Дніпра, куди поставили зменшені копії реальних промислових ліній, – розповідає Людмила Новак. – А ще в пʼяти школах модернізували кабінети праці: зробили ремонт і закупили туди сучасне обладнання».
В Interpipe послідовно вибудовують ланцюжки між школярем і працівником заводу. Таких ланцюжків на сьогодні два. Перший має привести дітей з лабораторій мехатроніки в «Дніпровську політехніку», щоб згодом уже дорослі люди змогли обійняти посади інженерів на виробництві. А другий ланцюжок веде дитину з модернізованих кабінетів праці до сучасної майстерні ПТУ №2, після закінчення якого випускники зможуть працювати операторами верстата з програмним керуванням або налаштувачами устаткування. Попри те, що такі ланцюжки довгі і потребують майже 10 років очікування, в Interpipe готові чекати.
«Сподіватися на те, що 100% дітей, які зараз навчаються мехатроніки, потім прийдуть до нас – безглуздо. Такі проєкти – частина нашої соціальної відповідальності, наші зусилля із розбудови інженерного потенціалу регіону», – ділиться директор з комунікацій.
Майбутні інженери
Девʼятикласниця дніпровського ліцею №3 Діана Греян із майбутньою професією вже визначилася. «Хочу бути інженеркою, бо люблю конструювати», – каже дівчина. А семикласнику того ж ліцею Владиславу Борисову більше до душі програмування. «Мене приваблює складність роботи. Спочатку вчитель показує прилад на великому екрані, розповідає, як його зробити і яка його функція, а потім ми сідаємо за роботу в парах: хтось збирає конструктор, наприклад сушилку або світлофор, а хтось пише програму, щоб цей предмет належно працював», – каже хлопець.
Учитель цих школярів Олександр Спичак є автором навчальної програми з мехатроніки для учнів 7–11 класів, яку затвердило Міністерство освіти України. Хоча за власним зізнанням Олександра, ще чотири роки тому він мало що тямив у цій науці. «Щоб здобути знання, я ходив на курси до «Політехніки», після завершення яких складав щось на кшталт іспиту, – пояснює викладач. – Мені потрібно було сконструювати та запрограмувати конвеєрну стрічку. З механічною частиною я впорався швидко, а ось над програмною довелося добряче подумати». Сьогодні Олександр Спичак – амбасадор мехатроніки серед школярів. Завдяки його заняттям учні почали по-новому ставитись і до інших дисциплін. «Розуміючи, що знання з фізики, інформатики та математики їм знадобляться на мехатроніці, у них зʼявився запит саме на знання, а не просто на гарну оцінку», – стверджує Олександр.
Навчальна програма з мехатроніки для учнів 7–11 класів.
Навчальна програма з мехатроніки для учнів 7–11 класів.
Думку про те, що мехатроніка тісно повʼязана з іншими предметами, поділяє і кандидат технічних наук, доцент кафедри електропривода НТУ «Дніпровська політехніка» Олександр Бешта. «Крім того, мехатроніка дає гарний візуальний приклад. Ми не просто пишемо формулу на дошці, а показуємо, як ця функція працює в реальності, – розповідає викладач. – Так у простий спосіб ми доносимо складні речі».
На запрошення Interpipe та Дніпровської міської ради Олександр Бешта проводить майстер-класи з мехатроніки для учнів 9-х класів різних шкіл Дніпра. Часто йому допомагають студенти факультету електричної інженерії «Дніпровської політехніки», які захоплюються мехатронікою. Одна зі студенток курсу, Карина Снігур, ділиться відчуттями, коли вона вперше побачила лабораторії Interpipe в університеті. «Мені розповіли, як ми будемо навчатися за допомогою всіх цих яскравих конструкторів. Як же це мене захопило! І досі не відпускає, – посміхається дівчина. – У дитинстві я мріяла стати лікарем, але сьогодні хочу зв'язати своє життя з електроенергетикою».
Хтось збирає конструктор, наприклад сушилку або світлофор, а хтось пише програму, щоб цей предмет належно працював.
Хтось збирає конструктор, наприклад сушилку або світлофор, а хтось пише програму, щоб цей предмет належно працював.
За словами ректора НТУ «Дніпровська політехніка» Олександра Азюковського, внесок Interpipe у популяризацію мехатроніки в регіоні – колосальний. «Створюючи лабораторії мехатроніки ще у школі, вони формують безперервну зацікавленість дітей у предметі, – пояснює ректор університету. – А постійно оновлюючи обладнання двох лабораторій у нашому виші, компанія робить неабиякий внесок у розвиток майбутніх кадрів. У результаті галузь отримує висококваліфікованих працівників».
Від кабінету праці до оператора сучасного верстата
Урок праці у девʼятому класі Дніпровської гімназії №69. Учень Олексій Фількін працює з електролобзиком, старанно розпилюючи деревину для годівниці. Олексій – новачок у цій школі, але вже має улюблені предмети. «У колишній школі не було такої майстерні і на уроках праці було геть нецікаво. Натомість тут буквально за кілька місяців я зробив підсвічник і ключницю. А від роботи на фрезерному станку взагалі в захваті», – ділиться хлопець. І попри те, що з майбутньою професією Олексій ще остаточно не визначився, він усвідомлює, що робота на електричних верстатах приносить йому задоволення.
Сучасна майстерня від Interpipe у Дніпровській гімназії №69.
Сучасна майстерня від Interpipe у Дніпровській гімназії №69.
Урок праці у Дніпровській гімназії №69.
Урок праці у Дніпровській гімназії №69.
Урок праці у Дніпровській гімназії №69.
«Щойно у нас зʼявилася сучасна майстерня, діти не можуть дочекатися уроку. Загалом на моїх уроках навчається 170 хлопчиків з пʼятого по девʼятий клас, але є і 25 дівчат, які попросилися до чоловічої групи, – розповідає вчитель праці Ірина Кочаткова. – У шостому класі ми з дітьми вчимося працювати з ручним знаряддям праці – пилкою, молотком, у сьомому – з електроінструментами, а у восьмому та девʼятому класах опановуємо електролобзики, токарні та фрезерні верстати».
У такому ж захваті від сучасного ремонту та високоточних верстатів перебувають і вчорашні девʼятикласники, а сьогодні – студенти першого курсу професійно-технічного училища №2 у Дніпрі. Ще кілька років тому у приміщенні протікав дах, стіни були в тріщинах, а верстати для навчання нагадували металобрухт. Нову майстерню фактично з нуля створили завдяки спільним зусиллям міськради та компанії Interpipe, яка закупила три сучасні верстати: токарний, фрезерувальний та стрічкопильний. «У практичну частину навчання ми заклали виробництво тих деталей, які виробляють на заводах Interpipe. Тобто якщо в програмі є обробка конічних поверхонь, то це саме ті поверхні, які потрібні Interpipe», – розповідає в.о. директора ПТУ №2 Інеса Мазур.
Нову майстерню створили завдяки спільним зусиллям міськради та компанії Interpipe.
Нову майстерню створили завдяки спільним зусиллям міськради та компанії Interpipe.
Нову майстерню створили завдяки спільним зусиллям міськради та компанії Interpipe.
Сьогодні на першому курсі спеціальності оператора верстатів з програмним керуванням навчається 26 студентів. «Одразу після закінчення училища я піду працювати на завод Interpipe, аби швидше почати заробляти. Знаю, що зарплати у цій сфері стартують від 30 000 грн на місяць для новачків, але згодом можна буде заробити і 50 000, і більше, – ділиться першокурсник Руслан Якуб. – У цій професії мене приваблює і те, що це інтелектуальна праця, яка потребує знань з інформатики, щоб писати програми».
За словами майстра виробничого навчання Антона Амєліна, на уроках вони зокрема вчаться писати програми для верстатів, яка потім залишається в памʼяті пристрою. «Це високоточні верстати, які можуть виконувати безліч функцій: фрезерувати площини і пази різних форм, свердлити матеріал за вказаними координатами тощо, тому під кожну потрібно написати програму, – розповідає викладач. – На виробництві головним завданням оператора буде обрати правильну програму, але він будь-якої миті має вміти і підкоригувати її».
Компанія Interpipe закупила три сучасні верстати: токарний, фрезерувальний та стрічкопильний.
Компанія Interpipe закупила три сучасні верстати: токарний, фрезерувальний та стрічкопильний.
Компанія Interpipe закупила три сучасні верстати: токарний, фрезерувальний та стрічкопильний.
Компанія Interpipe закупила три сучасні верстати: токарний, фрезерувальний та стрічкопильний.
Те, що молодь працює із сучасними технологіями у новому гарному приміщенні, – надзвичайно важливо, кажуть викладачі. «Часто під час вибору професії діти йдуть «на картинку», обираючи професію бармена, наприклад, а не токаря. Але, стоячи цілий день на ногах, бармен отримує втричі менше, ніж кваліфікований токар, – стверджує в.о. директора училища. – Саме тому ми маємо запалити у молодих людей вогники в очах, показавши, що виробництво може бути сучасним, а працювати на ньому – престижно».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
