Для повоєнного успіху є лише одна, але ключова умова. Олексій Чернишов, голова правління НАК «Нафтогаз України» про реформи.
Заперечення, гнів, торг, сприйняття – здається, так змінюється російська суспільна думка щодо України. Від заперечення нашого права на існування до сприйняття неминучості нашої перемоги.
Кінцевою метою війни, навіть нав’язаної ззовні, є формування світоустрою, кращого за попередній. Несправедливість цієї агресії робить запит на повоєнну справедливість ще більш вагомим.
За словами Валерія Пекаря, Україні потрібно не лише виграти війну, а й також не програти мир. Україна переможе лише тоді, коли вийде з цього випробування сильнішою, ніж була.
Сила держави є похідною від її економіки. Від виплати зарплат і пенсій до фінансування оборони чи енергетики – це все є питанням грошей. Масштаб втрат і руйнувань, з якими зіткнулася Україна, унеможливлює відновлення лише за рахунок допомоги від наших партнерів. Кошти нового «Плану Маршалла» можуть стати необхідним імпульсом – основну ж частину роботи нам доведеться робити самим. Самим залучати іноземний приватний капітал під потенційно прибуткові проєкти. Самим переконувати інвесторів у тому, що з новою Україною можна і потрібно мати справу.
Олексій Чернишов, голова правління НАК «Нафтогаз України». Фото: Артем Галкін
Будемо відверті: до війни великий іноземний капітал не розглядав Україну як цікаве для себе місце. По-перше, він про неї мало знав. По-друге, те, що він знав, не вселяло довіри. Йшлося переважно про корупцію, хабарі й олігархів.
Війна стала для нас трагедією, але також цивілізаційним шансом. Майже немає дня, щоб наша країна не з’являлася у випусках CNN, BBC, Reuters; майже немає випуску Financial Times чи Washington Post без статті про Україну.
За понад рік боротьби світ відкрив українців для себе як переможців. Від нас чекають, що ми переможемо не тільки на полі бою, а й на полі права і закону, що реформи нарешті перестануть мати фіктивно-демонстраційний характер і стануть тим, чим вони мають бути, – зміною правил і практик функціонування держави на цивілізовані.
Партнери сигналізують нам: реформи є необхідною умовою допомоги та економічного зростання. Немає сенсу відбудовувати Україну «як було», щоб потім знову розбиратися з її внутрішніми проблемами. Зрештою, ми самі не маємо права повернутися в «Україну 1.0» – надто висока ціна сплачена українцями за краще майбутнє.
Минулого тижня в Лондоні відбулася друга Ukraine Recovery Conference, сповнена амбітних візій повоєнного відновлення, яке вимагає не менш амбітного фінансування.
Але Україна потребує реформ не менше, ніж грошей. Саме реформи є умовою системного відновлення. Без дієвих судів, верховенства права, антикорупційної інфраструктури, захисту інвесторів, децентралізації, впровадження корпоративного управління та ринку енергії буде неможливо залучити достатньо коштів для того, щоб перетворити руїни на інноваційні хаби.
It simply doesnʼt work in this way.
Тому в нашій комунікації з партнерами поруч зі словом recovery має завжди невід’ємною складовою стояти і слово reforms.
Україна потребує реформ не менше, ніж грошей. Партнери сигналізують нам: реформи є необхідною умовою допомоги та економічного зростання.
Так, справжні реформи часто будуть непопулярними. Однак сутність реформи, як і хірургічної операції, не в популярності, а в результативності. Операцію не роблять від хорошого здоров’я, її роблять тому, що інакше організм розпадається.
Декілька урядів будуть змушені покласти свої політичні життя на те, щоб зробити необхідні зміни. Але щодня українці віддають свої не політичні, а реальні єдині життя за те, щоб Україна перемогла – не лише у війні, а й у мирі.
Олексій Чернишов, голова правління НАК «Нафтогаз України». Фото: Артем Галкін
На своїй особистій «ділянці фронту» в «Нафтогазі» я відповідаю за те, щоб українці були з газом і теплом. Якщо ж збільшити рамку, то я відповідаю за те, щоб «Нафтогаз» став ефективною компанією, яка перетворить вуглеводневий потенціал країни на енергетичну незалежність. Не лише для себе, а й також для Євросоюзу, членом якого ми плануємо стати.
Такої ефективності неможливо досягнути без сучасних управлінських практик. Вага і системна важливість «Нафтогазу» робить його так чи інакше орієнтиром для інших державних компаній. Наш успіх буде «масштабований» іншими, а неуспіх підірве довіру до реформи всередині країни і до самої країни – за її межами.
Саме тому незворотність реформи корпоративного врядування в Компанії стала одним із моїх ключових завдань. Це не про посаду, скоріше про особисті переконання. Для держпідприємств упровадження принципів ОЕСР так само важливо, як децентралізація для місцевого самоврядування і реформа містобудування – для будівництва. Знаю про це зсередини, оскільки опікувався цими двома реформами донедавна.
Утім «Нафтогаз», власником якого є держава, не існує у відриві від неї. Одна компанія, навіть найбільша, не може жити за цивілізованими правилами сама по собі. Немає сенсу вкладати зусилля у підтримання здоров’я лише печінки, якщо організм хворіє на рак.
Кожний рік відкладених реформ є роком відкладеного зростання – і за деякий час «вікно можливостей» зачиниться. Великий приватний капітал потече в інші країни, бо такою є його природа.
Recovery перекладається і як «відновлення», і як «одужання». Держава не може одужати точково, на рівні окремих компаній чи органів. Вона може одужати тільки комплексно.
Зробити необхідні реформи і вийти з цієї війни сильнішою, ніж була до неї.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
