Олексій Чернишов: Україна має забезпечити себе газом власного видобутку

Посаду голови «Нафтогазу» Олексій Чернишов обійняв 4 листопада 2022 року на початку опалювального сезону, який заздалегідь називали найскладнішим в історії незалежної України. Й з викликами, які стояли перед країною, Чернишов був добре знайомий завдяки досвіду роботи очільником Мінрегіону.

Напередодні річниці повномасштабного вторгнення для Олексія Чернишова минає 100 днів на посаді. Настає час підбивати перші підсумки й ділитися подальшими планами.

Уже минає 100 днів, як ви очолюєте «Нафтогаз». Чим вам запам’ятався цей період?

Я згоден, що по завершенні 100 днів керівник має продемонструвати свої об’єктивні досягнення. Одним із найперших викликів під час мого призначення на посаду був опалювальний сезон, який ми маємо пройти стабільно. Другим викликом було фактичне перебування підприємства в дефолті й необхідність термінової реструктуризації євробондів. Третім викликом стала відсутність наглядової ради та об’єктивні зауваження і з боку суспільства, і від західних партнерів щодо корпоративної реформи. Крім цього, стояло питання підсилення й перезавантаження управлінської команди.

Повернемось на початок листопада, час коли в Україні стартував найскладніший в сучасній історії опалювальний сезон. У чому полягали його головні відмінності від мирного часу?

Маючи досвід організації опалювальних сезонів в минулі роки на посаді очільника Мінрегіону можу прямо сказати, що ця зима є унікальною. У першу чергу, варто згадати про накопичення об’ємів природного газу на початок опалювального сезону, тобто – на 15 жовтня. Ми над цим працювали досить активно, й на той момент нам вдалося забезпечити мінімально необхідний об’єм – 14,5 млрд кубометрів.

Ризики та загрози також стосувалися збереження об’ємів власного видобутку, бо наші потужності знаходяться під постійною загрозою фізичного знищення. Після 10 жовтня 2022 року новим викликом стало додаткове руйнування об’єктів енергетичної інфраструктури. Це призвело до необхідності використання природного газу в більших об’ємах для генерації електричної енергії з огляду на те, що певні електрогенеруючі потужності були або знищені, або недоступні, як, наприклад, Запорізька атомна електростанція.

Тоді ми прийняли рішення про забезпечення додаткового об’єму газу. Завдяки командній роботі та підтримці партнерів нам вдалося забезпечити суттєвий додатковий обʼєм газу. І з огляду на температурні й кліматичні показники цієї зими цей ресурс цілком достатній.

У майбутньому, щоб позбутися певних ургентних ситуацій, що виникають напередодні опалювального сезону щороку, ми прийняли рішення щодо підготовки до нього в контексті відразу двох років. Тобто, ми переходимо на середньострокове планування, і я вже дивлюся в наступну зиму.

Сподіваємося, наступною зимою країна вже не потерпатиме від російського енергетичного тероризму. Як пов’язані з ним перебої з енергопостачанням впливають на перебіг цього опалювального сезону?

Енергетичний тероризм із боку рф призводить подекуди до дуже суттєвих наслідків для забезпечення енергетичної стабільності держави. Об’єкти групи «Нафтогаз» також постраждали, й на сьогодні ми оцінюємо наші збитки в 1 млрд доларів. Це набагато менше тієї шкоди, яка завдана саме енергетичній інфраструктурі. Але ми приймаємо участь і в генерації, бо «Нафтогаз», крім того, що забезпечує теплокомуненерго (ТКЕ) газом, має вісім власних ТЕЦ у великих містах, включаючи Херсон, Одесу, Миколаїв та ін.

Тобто, нинішній опалювальний сезон забезпечений необхідним газом. Понад 12 млн домогосподарств стабільно отримують блакитне паливо, а також міста, підприємства ТКЕ, бізнес та інші споживачі. Ми продовжуємо газопостачання навіть у Донецькій області. І я дуже вдячний працівникам «Нафтогазу» за їхню героїчну працю.

В яких регіонах опалювальний сезон проходить найтяжче і як працівникам галузі вдається долати проблеми, що виникають?

Особисто для мене це дуже важливе питання. Ми постійно на зв’язку з очільниками міст й головами ОВА, особливо тих, які перебувають у складному становищі. Ми відслідковуємо ситуацію та намагаємося допомогти. Перед початком опалювального сезону я особисто провів зустріч майже зі 120-ма мерами українських міст – практично всіх, де є централізоване опалення й теплопостачання. Ми ведемо з ними скоординовану роботу. І навіть під обстрілами та загрозою фізичного знищення працівники самовіддано продовжують налагоджувати мережі й забезпечувати містян теплом.

Ми маємо відмітити роботу практично на всіх напрямках, бо багато міст у цьому сезоні мали позаштатні ситуації. Але найгарячішою точкою є Донецька область. Перед початком опалювального сезону можливість постачання туди газу взагалі була під питанням. Але разом із героїчними працівниками «Донецькоблгазу» й інших підприємств нам вдалося налагодити цю работу. 

Також варто згадати звільнені громади Харківської та Херсонської областей, де постає питання і відновлення управління в громадах, і ремонту зруйнованих мереж. Бо агресор цілеспрямовано руйнує цивільну інфраструктуру, щоб знищити дух українців та зламати наш патріотичний настрій. У звільнених громадах дуже багато роботи ще попереду. Бо подекуди, щоб забезпечити громадян теплом і газом, ми вимушені працювати за тимчасовими схемами. У результаті наших зусиль газопостачання стало найбільш гарантованою послугою для громадян України в умовах війни.

Якими були головні джерела постачання газу для проведення цього опалювального сезону й у чому відмінність порівняно з довоєнним часом?

Традиційно в нас є два джерела постачання – власний видобуток, основну частину якого забезпечує держава в особі НАК «Нафтогаз» та меншу – приватні компанії. Друге джерело – можливий імпорт газу.

Левову частку потреб держави ми забезпечуємо газом власного виробництва. Але в цьому сезоні ми були вимушені здійснити додатковий імпорт, для чого використали власні ресурси й залучили кошти від західних партнерів.

Проте, в подальшому при збереженні та розвитку власного видобутку Україна може розраховувати виключно на свої можливості. Бо в нас достатньо власного газу, і ми маємо розвивати й збільшувати видобуток. Нам вже треба забути про імпорт та розраховувати на себе. Тому «Нафтогаз» має амбітну мету в 2023 році збільшити на 1 млрд кубометрів власний видобуток й не продовжувати імпорт газу. Тобто, можливість імпорту розглядатиметься тільки у випадку форс-мажорів.

Чи вдалося зберегти показники видобутку газу в умовах війни державним і приватним компаніям галузі?

Нам варто пишатися працівниками «Нафтогазу», які, незважаючи на обставини війни, фактично виконали план минулого року. Приватний видобуток, на жаль, упав. На їхні показники вплинула логіка розрахунку рентних платежів, які прив’язані до експортних паритетів, і разом з тим, повна заборона експорту на період війни. Тим часом на внутрішньому ринку збуту газу, який видобувають приватні гравці, практично немає.

Але я вважаю, що приватним видобувникам важливо забезпечити економічну доцільність, і ми цього досягнемо цього року, незважаючи на наявність чи відсутність експорту. Сьогодні вже зроблені певні кроки у напрямку зміни логіки нарахування ренти на видобуток газу. Тому я сподіваюся, що наступного року і «Нафтогаз», і приватні видобувники збільшать обсяги.

Як можна оцінити забезпеченість енергоресурсами до кінця опалювального сезону й чи є ризик виникнення дефіциту за певних обставин?

На цей опалювальний сезон Україна повністю забезпечена газом. Більш того, у нас є намір вийти з опалювального сезону з балансом газу, який дасть змогу нам досить впевнено дивитися на підготовку до наступного періоду. Ми розраховуємо на суттєвий, потужний залишок.

Перейдемо до доволі чутливого соціального питання – мораторію на підвищення тарифів на газ і тепло для населення, через що виникає суттєвий розрив між фактичною та ринковою вартістю послуг. За рахунок яких ресурсів вдається компенсувати цю різницю?

Дійсно, на сьогодні на «Нафтогаз» покладений спеціальний обов’язок із постачання газу за визначеними цінами, і ми його виконуємо. Але компенсаторні розрахунки, які передбачались при покладанні цього обов’язку з боку держави на «Нафтогаз», зараз не виконуються.

Я особисто спілкуюсь та працюю з очільниками міст та областей у напрямку збереження діючих тарифів для населення. Також хочу нагадати, що сьогодні навіть стягнення заборгованості для нас є певною проблемою, бо застосування таких інструментів впливу, як пеня, зараз обмежене. Між тим, я б хотів подякувати свідомим громадянам. Бо розрахунки з боку населення хоч й дещо впали, але більшість розуміють свою відповідальність.

Повернемося до непрацюючих компенсаторних механізмів із боку держави, про які ви згадали. Коли й чому виникла ця проблема?

Розрахунки з боку держави ніколи не були абсолютно структурованими, але під час війни вони взагалі припинилися. У сьогоднішній редакції Держбюджету на 2023 рік не передбачені відповідні суми, що є прямою загрозою для «Нафтогазу».

Я особисто займатимуся цим питанням і вже поставив його на профільному комітеті Верховної Ради. Компенсаторні важелі необхідні, бо якщо «Нафтогаз» постачає газ за ціною, набагато меншою за ринкову, а різницю стабільно не компенсують, якогось моменту компанія не зможе виконувати свої функції. Особливо на це варто звернути увагу в період підготовки до наступного опалювального сезону. І я сподіваюсь, що в цьому році ми знайдемо рішення й держава виконає свої законодавчо закріплені зобов’язання.

Якими можуть бути головні уроки та висновки воєнної зими для нафтогазового сектора?

Таких уроків багато. Перед початком опалювального сезону ми прораховували декілька сценаріїв розвитку подій, які стосувалися різних температурних показників, об’єму наявної електроенергії, можливих інфраструктурних загроз і об’єму видобутку. У наступному сезоні ми маємо бути готовими до нових викликів й інших сценаріїв. Ми вже розпочали підготовку до наступного опалювального сезону. І я впевнено дивлюся в майбутнє, оскільки цей сезон вже практично завершено.

У наступному сезоні ми маємо розраховувати на власний видобуток, розвиток якого потребує суттєвих капітальних витрат. Але крім збільшення власного видобутку, нам треба змінювати ставлення до споживання. І цей напрямок також потребує інвестицій як в інфраструктуру, так і в самі об’єкти.

Якої трансформації та модернізації потребуватиме галузь на етапі підготовки до наступного опалювального сезону?

Головний крок – збільшення власного видобутку, на чому я постійно концентруватимусь. Другий напрямок – скорочення споживання там, де це можливо. Й воно має стати наслідком саме відповідального ставлення до ресурсу, а не результатом жорсткої економії.

У більш довгостроковій перспективі в мирний час єдиним шляхом збалансування ситуації в індустрії є ринкові відносини. У такому разі підготовка до кожного чергового опалювального сезону проходитиме в звичайному режимі, як у країнах західної Європи. З іншого боку, в умовах ринку з’явиться стимул для підвищення енергоефективності з боку міст й підприємств ТКЕ.

Які заходи необхідні для більшої економії енергоресурсів та підвищення енергоефективності наступною зимою?

Заходи традиційні – як і минулого року, ми маємо підготувати інфраструктуру й об’єкти. Але важко говорити про енергоефективність у тих містах, які постійно знаходяться під обстрілами. І зараз я не піднімаю питання про об’єми газу, які туди надаються. Зрозуміло, що втрати тепла в умовах війни зростають. Тому ми очікуємо відповідної ініціативи щодо енергоефективності від міст і громад, які знаходяться у відносній безпеці.