Попри складні умови воєнного часу, житлова нерухомість в Україні продовжує розвиватися й змінюватися. Скорочення житлового фонду через бойові дії формує додатковий попит – не лише на квадратні метри, а й на безпечні та функціональні рішення.
Голова девелоперської компанії «Платинумбуд» Руслан Лещишин переконаний, що реагувати на ці запити потрібно вже зараз. В інтерв’ю він розповів, які формати житла можуть набирати популярності в найближчі роки, хто залишатиметься основним покупцем і які підходи до міської забудови можуть змінитися.
Яких принципів має дотримуватися девелопер в умовах українського сьогодення, якщо він хоче досягти успіху і зберегти довіру інвесторів?
На подібні запитання зазвичай відповідають словами про надійність чи доброчесність. Але для девелопера це радше базовий обов’язок. Натомість принцип простий: створювати середовище, у якому людям комфортно жити й працювати навіть у воєнний час.
Простір, що підтримує відпочинок, продуктивність, натхнення та дає можливість дивитися в майбутнє, будувати плани й сім’ї.
Ви поєднуєте кілька ролей: керівника девелоперської компанії, депутата Хмельницької обласної ради та людини з бойовим досвідом. Як ці ролі впливають на ваше бачення розвитку регіонів і міських спільнот?
Депутатська діяльність дає доступ до інформації про потреби людей із різних регіонів і розширює горизонти мислення. Як бізнесмен, девелопер я керуюсь зазвичай фінансовими категоріями; як депутат думаю про ту користь, що можу принести громаді та українському суспільству. Поєднання цих підходів дозволяє працювати ефективно.
Щодо мого військового досвіду – для мене це було природним рішенням: захищати свій дім, коли на нього нападають.
Цікаво, що під час служби я потрапив до харківського шпиталю й мав змогу побачити місто зблизька. Деякі підходи місцевих забудовників мене щиро вразили й надихнули. Саме тоді з’явилися ідеї, що згодом трансформувалися в проєкт житлового комплексу «Едем» у Хмельницькому. Іноді екстремальні обставини справді стимулюють нове творче й професійне бачення.
Будівельна галузь – одна з найбільш постраждалих через війну галузей економіки. Багато компаній призупинили роботу, а ви, навпаки, запускаєте нові проєкти і до того ж такі амбітні, як «місто в місті». Чому саме цей формат?
Концепції «міста в місті» альтернативи в сучасному житловому девелопменті немає, на моє переконання. Ти або створюєш самодостатній мікрорайон, або повертаєшся до точкової забудови, де паразитуєш на наявній інфраструктурі та залежиш від неї.
Компанія, що створює чергову багатоповерхівку в центрі міста замість якоїсь умовної аварійної будівлі, використовує чужу працю – сусідній парк, сусідній магазин, сусідній дитсадок. А все, що цей будинок дає громаді, – це зношення інфраструктури та роздратування місцевого ком’юніті. У 2025 році це моветон.
Як змінилася компанія «Платинумбуд» за роки повномасштабного вторгнення?
Коли ми виходили на ринок, то керувалися уявленням про те, що тодішній обсяг житлового фонду України не відповідав потребам. «Платинумбуд» будував якісне і надійне житло. І будував швидко. Але воно виконувало лише свою базову задачу.
Ми перебуваємо в постійному контакті з мешканцями наших ЖК того покоління. Саме через спілкування з ними отримуємо уявлення про те, що настав час підіймати планку і від кількості переходити до якості.
У контексті ринку нерухомості ми знаходимося на перехідному етапі, коли проблема дефіциту квадратних метрів у країні згадується дедалі рідше: ринок вніс свої корективи. Зараз люди вже не шукають, де жити, а шукають умови, в яких можна жити краще. Родини заздалегідь закладають у свої бюджети на нові квартири додаткові витрати, пов’язані саме з рівнем комфорту.
Тому зараз «Платинумбуд» планує свою стратегію виходячи з того, що ми маємо задовольняти саме цю категорію попиту.
У яких регіонах ви працюєте і чим відрізняється специфіка роботи в кожному з них?
Починали з Одеси та Луцька, згодом розширили діяльність на Хмельницький, Херсон та Закарпаття. Власне, в цих областях наразі й маємо активні проєкти, робота над більшістю з яких, до речі, жодного разу не зупинялася під час повномасштабного вторгнення. Виключення становить ЖК «Статус» в Херсоні, де ми зараз не можемо вести роботи через постійні обстріли та терор дронами. Але з нетерпінням чекаємо можливості туди повернутися.
Щодо специфіки роботи: насправді схожих тенденцій на ринках різних областей набагато більше, ніж розбіжностей. І це добре, бо зайвий раз доводить: Україна єдина, і всі її громадяни живуть у спільному ритмі.
Наведіть приклад, будь ласка.
Проводячи регулярний аналіз ринку та порівнюючи статистику продажів, ми спостерігаємо одночасні хвилі зростання та падіння попиту на нерухомість на півдні та в західній частині України. Звісно, обсяги продажів в абсолютних цифрах відрізняються. Волинь та Хмельниччина безпечніші та відтак більш оптимістичні, а в Одесі інвестиційний клімат зараз не такий сприятливий. Але тенденції майже завжди спільні.
При цьому відзначу, що показники продажів у нашому новому проєкті в Одесі Odesa City дуже обнадійливі. Я відчуваю, що це завжди життєрадісне місто вже засумувало за активним девелопментом та свіжим баченням щодо нього. Там накопичується потужний інвестиційний імпульс, який чекає тільки на відповідний сигнал.
ЖК Odesa City
Можете назвати проєкти, якими особливо пишаєтеся?
Авжеж! Для мене – це «Одеська Чайка», адже саме вона була нашим першим проєктом. І досі залишається одним із найуспішніших: серед усіх комплексів, які ми збудували, там проживає найбільше людей. Коли приїжджаю до Одеси, я зупиняюся саме там. І щоразу це приносить особливе задоволення – вийти на балкон і побачити, як на створених нами майданчиках граються діти.
На другому місці – «Едем» у Хмельницькому. Ми розпочали роботу над ним у 2023 році, і це надзвичайно вдалий проєкт: на території є два озера, запроєктована 2-кілометрова бігова доріжка, передбачений п’ятиповерховий паркінг, на даху якого ми влаштуємо падл-клуб. Спершу він планувався як ЖК, але тепер це повноцінне «місто в місті», яке ми поділимо на мікрорайони. В кожному з них буде все необхідне для активного життя, і коли закінчиться війна, там утвориться ком’юніті, яке буде повністю задовольняти потреби мешканців.
Власне, Odesa City, над яким ми зараз працюємо, наслідує та розвиває цю концепцію.
Які нові виклики довелося враховувати під час проєктування Odesa City, наприклад, у плані безпеки?
Безпеку зараз не треба спеціально «враховувати». Укриття або належним чином облаштований підземний паркінг – це базовий стандарт, закріплений у законодавстві, як і низка вимог до інженерних систем та використовуваних матеріалів. Колись такою «інновацією» були елементи інклюзивності, як-от пандуси та вантажні ліфти, а тепер це така ж звична річ, як двері.
Але, звісно, ми адаптуємо свої підходи: встановлюємо сонячні панелі, яких достатньо для загального освітлення та роботи ліфтів. Буримо свердловини для автономного забезпечення питною водою. Для Одеси вода певною мірою завжди була болісним питанням, а зараз її доступність важлива як ніколи.
ЖК Odesa City
А є якісь помилки минулого в контексті міського планування, які, на вашу думку, слід виправляти першочергово?
Це питання до місцевих влад та їхніх підходів до містобудівних стратегій. Із моєї перспективи найбільшої шкоди завдає концентрація капіталу та сервісів у популярних мікрорайонах. Девелопери прагнуть будувати там, де люди хочуть жити, і це логічно, але як щодо всіх інших? У кожному місті є так звані «депресивні» мікрорайони. Квартири там якщо й будуються, то не продаються.
Стимулювати будівельні компанії розвивати ці райони, скоординувати зусилля та грошові потоки для цього – задача міських рад.
Власне, район, де заплановане будівництво Odesa City, історично був периферійним, промисловим. На жаль, із радянських часів він таким і залишився. І попри велику кількість мешканців, базова соціальна інфраструктура там доволі бідна. Щонайменше наш комплекс подарує цьому району школу та три дитячі садочки.
А як щодо майбутнього? Хто саме, як ви вважаєте, буде купувати нерухомість у нашій країні, наприклад, за п’ять років? Що стане головним драйвером розвитку девелоперської галузі?
Основним драйвером стане величезний обсяг застарілого житлового фонду. Продажі тих мільйонів квадратних метрів, які щорічно вводилися в експлуатацію до війни, навіть не покривали його амортизацію. Тому головний покупець через п’ять років – це людина, що живе в старому житлі, але прагне переїхати до новобудови і має для цього хоча б мінімальну можливість.
Друга велика цільова група – громадяни з окупованих територій, чиє житло, на жаль, знищене. Зараз вони купують переважно «вторинку» і не інвестують у новобудови, бо не впевнені, де житимуть далі, чи зможуть повернутися, чи не доведеться виїхати з країни.
Але, на мою думку, більшість українців після перемоги не захочуть жити в будинках, побудованих за радянськими проєктами, де неможливо заїхати в під’їзд із коляскою чи навіть нормально користуватися ліфтом. Скоріше рано, ніж пізно квартира в старому житловому фонді буде коштувати не більше вашої долі у вартості земельної ділянки, на якій стоїть цей будинок.
Що допомагає девелоперу залишатися стійким і планувати на далеку перспективу – вдалі бізнес-рішення чи згуртованість команди та партнерів?
Це однаково важливі речі, але правильно працювати з людьми – набагато складніша задача і така, що найбільше винагороджується.
Руслан Лещишин,
CEO «Платинумбуд»
Я щиро пишаюся тим, яка в «Платинумбуд» низька плинність кадрів. Більша частина команди працює зі мною майже зі старту, бо знає, що в нас спільні цінності та спільна мета. На початку повномасштабної війни люди були готові працювати за мінімальну зарплату, щоб зберегти компанію та виконати зобов’язання перед інвесторами.
Вдалі бізнес-рішення не так важко знайти, як важко наважитись на них, адже вони часто несуть ризики. До таких рішень можна віднести масштабування діяльності «Платинумбуд» на різні куточки України. Ця ставка зіграла якнайкраще: до вторгнення жваві продажі квартир в Одесі дозволяли нам вільно фінансувати роботи в Хмельницькому, Луцьку і Мукачеві. А тепер ситуація зворотна: наші проєкти на заході України генерують дотації для проєкту Odesa City.
Тому моя порада всім девелоперам – якщо є можливість розширюватись, прийти з проєктом у новий регіон, нею варто скористатися.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
