Встояти у вогні й воді: Володимир Шульга, керівник мережі Нової пошти у Херсоні

Керівник мережі Нової пошти у Херсоні Володимир Шульга 24 лютого 2022 року згадує як «шоковий». «О п’ятій ранку мені зателефонував колега з Нової Каховки і сказав, що почалася війна. Реальність подій я усвідомив, лише почувши вибухи у місті. Ситуація швидко погіршувалася: черги до банкоматів, затори на виїзд з міста, переповнені АЗС, перелякані люди, які не розуміють, що робити». 

У перші ж години повномасштабного вторгнення колони російської техніки перетнули межу з тимчасово окупованим Кримом, окупанти роз’їхалися по Херсонській області та швидко захопили територію. Стало зрозуміло, що ворог дуже близько, а відтак діяти потрібно швидко. «Ми оперативно змінили графіки транспортування по місту, замкнули логістику на відділення №1 », – розповідає Володимир. 

У його підпорядкуванні було 19 відділень, й усі вони 24 лютого працювали. У цей день люди приходили знімати готівку, бо в банкоматах вона швидко закінчилася. Володимир координував роботу та підтримував команду. Наступного дня він прийняв рішення евакуювати родину – вже було окуповано Нову Каховку, по місту працювала російська авіація. Повернутися Володимир вже не встиг, 1 березня до Херсона увійшли загарбники. В місті залишилася команда, з якою він весь час був на зв’язку, вирішуючи нагальні робочі питання та рятуючи посилки клієнтів.

Вижити в окупації

Життя в окупованому Херсоні стало вкрай складним. Бракувало продуктів, ціни стрімко злетіли. Вулицями рухалася ворожа техніка, було чути постріли та вибухи. За якийсь час у місті запанував жорсткий військовий порядок. Було страшно. Без зайвої потреби люди на вулицю не виходили. 

На початку окупації наші відділення були відкриті. «Працювали лише на видачу, – ділиться спогадами Володимир. – Дзвонили клієнтам, запитували, чи є у них змога отримати посилку. Коли дійшло до того, що за день з відділення забирали лише одну посилку, а часом і взагалі нічого, ми вирішили зібрати всі посилки із відділень на одному вантажному. Наша робота проходила під пильним наглядом російських військових, які контролювали все, що відбувалося на вулицях міста. Так нам вдалось пропрацювати до червня і бути максимально корисними людям». 

За цей рік нам додалося сивого волосся, але прийшло й усвідомлення, заради чого варто боротися: це родина, рідне місто й Україна

Аби позбавити Херсон зв’язку з рештою України, окупанти захопили телевежу і намагались переключити обладнання мобільних операторів на російську мережу. Відділення Нової пошти с тали комунікаційним осередком для міста, що залишилося майже без зв’язку. «На наших відділеннях, навіть на тих, які не працювали, можна було під’єднатися до інтернету, – розповідає Володимир. – Щодня там збиралися люди, аби зв’язатися з рідними, прочитати новини. Одного дня російські військові прийшли до відділення №18. Їх нервували люди, які гуртуються біля вивіски Нової пошти. Вони змусили орендодавця вимкнути інтернет, наказали обрізати дроти». 

Окупанти проводили обшуки та допити цивільних з будь-якого приводу: від «неблагонадійного» зовнішнього вигляду до «натяку» на проукраїнську позицію. «Працівники відділень, особливо хлопці, з обережністю пересувалися містом, бо на блокпостах роздягали та обшукували людей, – згадує Володимир Шульга. – Розглядали татуювання, шрами, родимки. Нашому співробітнику влаштували допит за шрам на тілі. Тому нам було важливо не лише продовжувати працювати, а й убезпечити команду». Увесь цей час співробітники докладали неймовірних зусиль, аби підтримувати зв’язок із клієнтами та шукати отримувачів посилок, у тому числі тих, які виїхали з міста чи навіть з країни. Зв’язувались з ними в усі можливі способи: обдзвонювали людей, розсилали повідомлення, залишали контакти на дверях зачинених відділень тощо. Так херсонським новопоштовцям вдалося зберегти 4000 посилок – їх повернули клієнтам після дев’яти місяців окупації. Люди не вірили і зі сльозами на очах отримували їх. Вони писали нам потім, дякували за те, що ми зберегли цю частинку їхнього мирного життя. 

Херсон — вільний

11 листопада над будівлею Херсонської ОВА знову замайорів український прапор – ЗСУ звільнили місто від окупації. І вже 12 листопада вантажівки Нової пошти заїхали у місто. «Дорогою було страшно, що життя може закінчитися десь тут, – згадує Володимир. – Дуже багато розірваних снарядів від мінометів, підірвані мости, заміновані дороги, розстріляні цивільні машини. Але ми знали, що нам дуже потрібно в Херсон». 

Щоби заїхати в місто, команда Нової пошти співпрацювала з великою кількістю організацій: від ЗСУ, поліції та ДСНС до медиків, волонтерів і місцевої ОДА. Дістатися деокупованої території було можливо за умови чіткого дотримання правил безпеки: рухатись тільки колоною, не звертати з дороги, тримати швидкісний режим. Правила безпеки – правила життя, Херсонщина була дуже ретельно замінована окупантами. 

Новопоштовці привезли в Херсон генератори, старлінки, гуманітарну допомогу. «Емоції переповнювали. У перший день наші хлопці доправили повний докер гуманітарної допомоги. Всього ми привезли 12 т продуктових наборів місцевим. Те, що зробила наша команда, – це гордість, повага і сміливість. Військові зупиняли нас дорогою з Миколаєва на Херсон і дізнавшись, що ми їдемо допомагати і працювати, щиро раділи і казали, що тепер все точно буде добре», – посміхається Володимир. 

З 16 листопада ми знову відкрили двері наших відділень у Херсоні. Робота швидко набирала обертів, попит був шалений – сотні посилок щодня. Поступово у місті відновила роботу третина мережі – 12 відділень. 

Повернення до життя

Після деокупації почались важкі обстріли міста. Часом було і дуже гучно, і страшно, але ми продовжували працювати. Відділення мають інакший вигляд, ніж до війни: у багатьох замість скла у вікнах фанера, деякі закладені мішками чи навіть забетоновані, щоби приміщення могли слугувати для херсонців укриттям. «Ми робимо все, аби у кожному районі люди мали своє відділення Нової пошти. Також ми встановили по місту декілька бетонних укриттів, щоб захистити містян від обстрілів», – говорить Володимир Шульга. 

Він розповідає, що за час звільнення міста обстріли траплялися ледь не біля кожного відділення. «Біля одного з наших відділень кілька тижнів тому від прильоту потрощило металеві стіни, біля іншого – вибухнуло за 30 м від мене. Ще на одній нашій точці завжди щось трапляється, тому ми встановили там бомбосховище й оснастили вхідну групу мішками з піском», – розповідає Володимир. 

Не спромігшись знищити місто пограбуванням та вогнем, вночі 6 червня окупанти підірвали Каховську ГЕС. Це спричинило розлив води на сотні квадратних метрів на Херсонщині та Миколаївщині. 

Відділення №4 у Херсоні потрапило у зону затоплення. «На щастя, співробітників вдалось швидко евакуювати та надати їм необхідну допомогу. Так само працівники компанії змогли врятувати від води всі посилки клієнтів і техніку з відділення», – розповідає Володимир. 

Паралельно Нова пошта миттєво включилась у допомогу постраждалим. У перший же день надіслала власним коштом від своїх партнерів 20 000 л питної води та засоби знезараження, щоб зробити питною ще 12 000 л. Наступного дня після трагедії Нова пошта оголосила, що приймає гуманітарку від українців і власним коштом доставить допомогу херсонцям. За чотири дні люди принесли у відділення 55 000 посилок. 83 автівки вантажепід’ємністю 20 т кожна поїхали на південь країни. 1500 т допомоги прийняла наша херсонська команда, а фонд «Онуки» сортував і роздавав допомогу. 

Дорогою було страшно: розірвані снаряди, підірвані мости, заміновані дороги. Але нам було дуже потрібно в Херсон

Вибухи у місті від артилерії окупантів не припинялися навіть під час евакуації населення. Щодня лунають вони і зараз. А ле місто продовжує жити, а Нова пошта продовжує об’єднувати людей. На сьогодні у Херсоні працює 60 новопоштовців. «За цей рік нам усім додалося сивого волосся, але прийшло й усвідомлення, заради чого варто жити та боротися: це родина, рідне місто й Україна. Моя компанія – мій тил. Ми підтримуємо людей у найскладніші часи. Це є надзвичайно цінним для мене», – підсумовує Володимир Шульга.