Зцілення після полону. Історії трьох військових, які пройшли реабілітацію від проєкту «Серце Азовсталі» Ріната Ахметова

Потужності та будівлі «Азовсталі» зруйновано ось уже півтора року, і можливість їхнього відновлення з’явиться тільки після деокупації. Однак вже зараз по крихтах – обережно і з повагою – можна «відбудувати» здоров’я тих, хто захищав «Азовсталь» і місто Марії. Саме для цієї мети 16 лютого 2023 року Рінат Ахметов анонсував старт проєкту «Серце Азовсталі» з бюджетом в 1 млрд грн. В межах проєкту реабілітацію можуть отримати всі військові, котрі обороняли Маріуполь з лютого по травень 2022 року: воїни ЗСУ, Нацгвардії, полку «Азов», поліцейські, прикордонники, рятівники, морські піхотинці, тероборона, медики. Допомогу також можуть отримати родини полонених, зниклих безвісти і загиблих оборонців міста.

Одним із семи напрямів проєкту підтримки захисників маріупольської фортеці є програма «Серце Азовсталі. Родина». Захисникам Маріуполя пропонуються поїздки на родинні кемпи у санаторії у Трускавці Львівської області. Як проєкт допомагає військовим і як змінює їхній фізичний і моральний стан.

З повагою до гідності кожного оборонця. Про «Серце Азовсталі»

«Серце Азовсталі» працює з повагою до гідності кожного оборонця, – каже Ксенія Сухова, керівниця проєкту. – Для нас було важливо створити програму, в межах якої ми зможемо допомогти і військовим, і їхнім рідним, а також родинам полонених, зниклих безвісти та загиблих оборонців. Ми даємо їм змогу не просто відпочити, а й відновитися. Для цього ми додали до програми кемпів фізичну реабілітацію та роботу з психологами, аби зробити процес відновлення максимально ефективним. І це дає свої результати. Важливо і те, що на наших кемпах люди об’єднуються і продовжують спілкуватися після завершення заїздів, нам вдається створити певну спільноту».

Ідея кемпів з’явилася після спілкування з оборонцями, які повернулися з полону. На основі їхніх запитів команда «Серця Азовсталі», що є частиною ініціативи «Сталевий фронт», вирішила створити програму, за якою допомогу отримували б не лише військові, а й їхні рідні.

«Ми опитали військових: яку допомогу вони хотіли б отримати? Часто оборонці просили потурбуватися про батьків, поки вони на бойових позиціях у гарячих точках. Були і прохання подарувати щось дітям на день народження так, ніби це від тата. Зрештою на основі цих запитів у квітні зʼявилася програма «Родина», в рамках якої оборонцям запропонували відпочинок і оздоровлення разом із родинами. Це і турбота про здоров’я, і цікаве дозвілля. Станом на листопад 2023-го завершилося вже сім змін кемпу для 250 родин», – каже Ксенія Сухова.

Що пропонує кемп? Перш за все це комплексне відновлення. Було розроблено 14-денну програму, яка об’єднала фізичне оздоровлення та піклування про ментальне здоров’я оборонців та їхніх рідних. Психологи допомагають військовим пережити й осмислити набутий на війні й у полоні досвід. Разом з тим сім’ї оборонців вчаться підтримувати їх, налагоджувати стосунки в родині. Родичам загиблих героїв допомагають пережити втрату.

Попередній слайд

Наступний слайд

Ефективність психологічної допомоги можна зрозуміти за відгуками військових і за результатами опитувань від психологів проєкту «Серце Азовсталі» на початку і після зміни. «Різниця у настроях та моральному стані є – маркери покращення самопочуття зростають на 40%, – каже Ксенія. – У психології це багато для двох тижнів».

«Працюючи з оборонцями Маріуполя, які побували у полоні, ми шукаємо, що найбільше їх травмувало, що найбільше вплинуло на психічний стан. Когось найбільше травмував полон, когось – перебування в «Азовсталі», когось – смерті цивільних у Маріуполі», – розповідає головний психолог проєкту «Серце Азовсталі» Наталія Шевченко.

Усі військові, котрі побували на війні, травмовані і ніколи не будуть такими, як раніше, – продовжує психолог. – Йдеться про трансформацію особистості та нові цінності. Наслідки цих травм різні і за формою, і за тривалістю через відмінність психотипів і сприйняття життєвих ситуацій. Тож усім армійцям потрібне психологічне відновлення».

Кемп – це також знайомства та спілкування. «Для родин, які пережили схоже, важливо обговорювати те, що лежить на серці. Така сердечна близькість допомагає долати травмованість, – каже Ксенія Сухова. Якось матір полоненого військового зустріла у кемпі оборонця, котрий повернувся з полону і свого часу був з її сином в одному бараку. Вони проговорили всю ніч. «Він тепер моя дитина, наша зустріч – краще, що я тут здобула», – певна матір.

Попередній слайд

Наступний слайд

«Людина, яка повертається з війни, часто не може контролювати свої емоції, – пояснює Наталія Шевченко. – Перебуваючи у гарячих точках, військові капсулюють емоції, щоб ніщо не заважало виконувати наказ. З’являється страх, що допомагає вижити. Хтось може опанувати цей страх, а хтось – ні і стикається з ПТСР. Капсульовані страх і адреналін продовжують діяти і після повернення військового додому».

Кемпи – це ще й спосіб віддячити оборонцям Маріуполя за їхній подвиг. «Ми дякуємо героям, чиєю самовіддачею і пожертвою рухається до перемоги Україна. Соціум має віддавати їм шану, коли вони повертаються з полону чи з поля бою», – певна Ксенія. Сім’ї, які чекають на своїх з полону, знайомляться у кемпах, обʼєднуються у комʼюніті та підтримують одне одного.

Попередній слайд

Наступний слайд

«Одна жінка розповідала, що син дзвонив з полону і казав: «Мамо, я хочу, щоб ти була красива і здорова, така, якою я тебе памʼятаю. Хочу, щоб ти була у ресурсному стані, коли я повернуся. Будь ласка, збережи себе». Матері інших полонених, почувши це, змінилися на очах. Ці слова мотивують їх краще, ніж сеанси психологів», – розповідає Ксенія Сухова.

Іноді присутність тих, чиї життєві ситуації співзвучні твоїм і чий біль відлунюється у твоєму серці, творять дива. «Буває, що люди закриваються, як у мушлі, і наше завдання через релаксацію вказати шлях до світла, – продовжує Ксенія. – Часто дружини полонених у перший день у кемпі не мають бажання навіть говорити, а за кілька днів самі ідуть на сеанс до психолога». Дружина одного з полонених героїв після двох тижнів у кемпі казала, що приїхала з апатією, а назад їде з крилами, з бажанням працювати і виховувати дітей, чекаючи чоловіка з полону», – розказує керівниця проєкту «Серце Азовсталі».

Повернутися у соціум військовим можуть допомогти проєкти з реабілітації і адаптації, зазначає Наталія Шевченко. Йдеться про збори, тренінги, навчання родин захисників. Варто розповідати про військових дітям: про те, як приймати їх, як говорити з ними. Можна долучати до таких бесід і самих військових, резюмує психолог. 

Попередній слайд

Наступний слайд

Історія І. Про фізичне та психологічне відновлення

Уродженець Сумщини, майор Михайло Вернигора 24 лютого 2022-го перебував на плановій ротації у Маріуполі – був заступником командира батальйонної групи по роботі з особовим складом. Ворога зустрічав, підсилюючи блокпост з боку мікрорайону Східний. Кульове поранення Михайло отримав 4 квітня у боях у приватному секторі Маріуполя – ліктьовий суглоб було повністю роздроблено. У бункері «Азовсталі», що тоді слугував госпіталем, йому ампутували ліву руку. У полоні Михайло пробув півтора місяця – як людину з ампутованою кінцівкою росіяни обміняли його у першій хвилі – 29 червня.

«Про «Серце Азовсталі» я дізнався від полковника-побратима, з яким познайомився у стінах заводу. Коли його вже після мене обміняли, він телефоном розповів про проєкт з допомоги оборонцям Маріуполя», – розповідає Михайло.

Програма зацікавила армійця багатопрофільністю. «Мені сподобалося, що команда допомагала усім, хто боронив Маріуполь: тим, хто звільнився з армії, – працевлаштуванням, тим, хто хотів, – лікуванням та реабілітацією з родиною. До речі, перебування разом з рідними вкрай важливе у відновленні. Кожна хвилина, проведена із сім’єю, підсилює моральну міць», – каже Михайло.

Після комплексного обстеження Вернигорі призначили низку оздоровчих процедур. Крім того, захисник мав сесії з психологами. «Це було загальне відновлення організму – ми ж усі маємо важкі наслідки жахливого харчування і неякісної води у полоні. Це навіть серйозніше, ніж проблеми через поранення», – говорить Михайло.

Він провів два тижні у санаторії з дружиною і двома дітьми. Там він познайомився з родинами хлопців, з якими перебував і на позиціях у Маріуполі, і безпосередньо на «Азовсталі». «Атмосфера спілкування нагадувала не неохочі розмови малознайомих людей, а таку собі зустріч випускників – ми згадували, ділилися переживаннями, досвідом відновлення та повернення до повноцінного життя», – каже Вернигора.

Щоб підготуватися до повернення військових, суспільству потрібно припинити демонструвати байдужість до них, продовжує він. – Підтримка і від держави, і від соціуму потрібна, щоб армійці, коли повернуться, бачили, що їхній внесок у перемогу потрібен ще комусь, крім них самих.

«Щоб допомогти військовим в адаптації до мирного життя, суспільству треба готуватися, бо ми ще не готові», – каже Наталія Шевченко. Героїзація, здавалося б, нормальна і логічна річ, може зашкодити армійцям, – говорить вона. – Безумовно, вони герої, і героїзація у суспільстві підживлює їхній адреналін, а коли стихає, вони можуть відчути себе непотрібними, стати агресивними і почати маніпулювати – мовляв, невже хтось сумнівається у їхньому героїзмі? Тож треба їх розуміти, що робити, коли захисник повертається додому, на що звертати увагу, куди спрямовувати його енергію, пояснює психолог.

Історія ІІ. Час для перезавантаження з дружиною і донькою

До війни Дмитро Москва був строковиком, а за два місяці до повномасштабного вторгнення підписав контракт з ТрО ЗСУ. Війну зустрів артилеристом роти контрдиверсійної боротьби. Під час одного з боїв у Маріуполі він отримав чотири вогнепальних поранення і потрапив у полон. Після повернення додому Дмитро з медіа дізнався про проєкт «Серце Азовсталі». «Ця історія зацікавила мене перш за все безкоштовною якісною реабілітацією, якої я потребував, а також форматом – це був сімейний кемпінг, якого більше ніхто ніде не пропонував», – каже військовий.

У кемп Дмитро поїхав з дружиною і донечкою. Там лікарі провели повний чек-ап організму і призначили лікування відповідно до поранення, отриманого до полону. Армієць відвідував сеанси електрофорезу, масажі та грязьові ванни. «Аби здоров’я кардинально покращилося, потрібно набагато більше, ніж два тижні, – говорить Дмитро. – Але навіть за такий нетривалий період покращився мій психологічний стан – ймовірно, завдяки часу, проведеному з родиною на природі».

І суспільству, і родинам треба приймати військового таким, який він є, каже Наталія Шевченко. Для кожного адаптація триває по-різному: це залежить від психотипу й умов служби, від оточення і ставлення командування, від підтримки дружини, дітей, батьків. Психолог радить рідним заново знайомитися з військовим, вчитися уважно слухати його, бути готовими до його нових звичок і рис характеру. Родина має завжди бути поруч, казати: «Я тебе приймаю таким, який ти є, з усім твоїм досвідом. Я готовий вислухати, коли ти захочеш. Я не лізтиму в душу», пояснює психолог.

«Далі треба спостерігати – ПТСР може розвинутися і через місяць після повернення з фронту чи полону, і через три або шість місяців. Якщо родина помічає погіршення стану військового, потрібно направити його до психолога, який порадить звернутися до психіатра, без участі якого вилікувати ПТСР неможливо», – резюмує Шевченко.

Історія ІІІ. Реабілітація після інфаркту, перенесеного «на ногах»

Для Сергія Карпюка війна почалася у 2014-му з добробату «Правого Сектора». Далі: Саур-Могила на Донеччині та Донецький аеропорт, потім шпиталь. У травні 2017-го Сергій став до лав держприкордонної служби, а з жовтня того ж року в складі Донецького прикордонного загону служив у Маріуполі, охороняючи держкордон і акваторію Азовського моря.

Повномасштабну війну Карпюк зустрів на службі у Маріуполі. У вуличних боях отримав важке кульове поранення: у колінних суглобах військового досі залишається ще 25 уламків. «Після поранення потрапив у полон, де мені зробили операцію і відправили в Оленівку як особливо небезпечного – через минуле у «Правому Секторі». За два дні з Оленівки відправили у колонію у Луганськ», – розповідає Сергій.

Додому військовий повернувся через 10 місяців полону після обміну під Новий рік. Про реабілітаційну програму «Серця Азовсталі» Карпюк дізнався від представників проєкту одразу після обміну.

21-денну фізичну реабілітацію Сергій проходив під Трускавцем: займався у тренажерному залі, ходив у басейн, на масаж. «До того я помітно шкутильгав, ходив з паличкою, а після реабілітації паличку ношу із собою лише про всяк випадок, якщо доведеться долати довгі дистанції або пересічену місцевість», – каже Сергій.

Також Карпюк пройшов повне кардіологічне обстеження. Лікарі виявили, що він переніс «на ногах» інфаркт – через катування електрострумом у полоні. Серцевий м’яз полікували, стабілізували тиск. Далі був етап психологічної реабілітації – 14 днів разом з родиною у санаторії у Трускавці.

«Найголовніше, що може зробити суспільство для військових, котрі повертаються з війни, – дати їм час, – певен Сергій. – Ті, хто був у полоні, вирвані з соціуму. До мене, приміром, на третій день після обміну до госпіталю приїхала мама, яку я просто не впізнав, вона здавалася мені чужою людиною. Тож треба дати військовим час на усвідомлення, що вони вдома і ніхто їх не катуватиме».

Крім того, каже Сергій, держава має вшановувати загиблих і не залишати їхні родини без уваги. «Армійці потребують гідного ставлення від держустанов. Військовим, які приходять поранені таморально зломлені і зіштовхуються з тотальною непотрібністю, дуже важко. Вони розраховують на повагу та гідні її», – наголошує Карпюк.

Саме на повазі до гідності наших військових та їхніх сімей базуються головні принципи роботи проєкту «Серце Азовсталі». Тому комплексну підтримку та допомогу отримують усі оборонці всіх родів військ, які брали участь в обороні міста Марії. Щоб отримати таку допомогу, можна звернутися на гарячу лінію громадської організації за телефоном: 0 (800) 600 114.