Культура як складова спротиву ворогу та ліки від ран війни. МХП послідовно підтримує мистецькі проєкти: чому це важливо для компанії

Як компанія МХП, яка давно та системно провадить благодійні проєкти, послідовно підтримує культуру та чому продовжує це робити під час великої війни – читайте в матеріалі.

Надихнути «титанів»

У березні 2024 року команда БФ «МХП-Громаді» отримала понад 100 листів від дітей, адресованих українським військовим, які проходять реабілітацію. Листи передали захисникам музиканти гурту Kozak System. Вони за підтримки фонду організували тур морально-психологічної підтримки військових у госпіталях «Люди-Титани». Музиканти вже відвідали десятки військових шпиталів: від Хмельницького, Трускавця до Вінниці та Чернігова.

Попередній слайд

Наступний слайд

Ці зустрічі вийшли за межі звичних концертів – стали платформою для творчого діалогу. «Буде помилкою вважати, що музикант, який приїздить до шпиталю, повинен розважати. Ми маємо співати пісні, що резонують, – зазначає Іван Леньо, соліст гурту Kozak System. – Нам надважливо, щоб воїни відчули вдячність, любов, тепло і повагу всього українського суспільства в той момент, коли вони надзвичайно вразливі».

До проєкту долучилися також працівники МХП та їхні діти, які почали писати військовим листи вдячності, а музиканти передавали їх на своїх зустрічах. Адже позиція компанії незмінна: захисники мають пам’ятати, що їх чекають, поважають і цінують.

Друге життя столітнього вітряка

З початком великої війни соціологи звертають увагу на сплеск зацікавлення серед українців власною історією. Це природний процес, адже зміцнення національної ідентичності неможливе без дослідження власної історії. Тому підтримка музеїв зараз особливо важлива. Одним із найбільших музеїв, який формує таку суспільну пам’ять і зберігає історію розвитку кожного регіону України, є Національний музей народної архітектури та побуту України.

Торік компанія МХП спільно з БФ «МХП-Громаді» підтримала там відкриття вхідної групи до музею, аби зробити його на європейському рівні – таким, через який не соромно запрошувати дипломатичні делегації, приходити на визначні заходи та пізнавати власну історію. Тоді ж розпочали реставрацію унікального 100-річного вітряка. Він був збудований на Херсонщині наприкінці ХІХ століття. У розібраному стані його перевезли до музею в 1970-х роках. Відтоді про вітряк фактично забули на 54 роки.

У 2024-му млин отримав друге життя: нові дах і лопаті, укріплення фундаменту й відтворення автентичного робочого механізму, завдяки якому на власні очі можна побачити, як зерно перетворюється на борошно. 

Попередній слайд

Наступний слайд

Сьогодні біля вітряка завжди людно – таку споруду рідко можна побачити будь-де. Та відновлений велетень із Півдня має ще один меседж: окупована частина Херсонщини обовʼязково повернеться в рідну пристань і відновиться, як цей 100-річний вітряк.

Спадщина Тараса: відродження

Це відео облетіло соцмережі: 2022-го в одному зі звільнених міст на Херсонщині за здертим російським плакатом на вцілілому борді видніються слова Тараса Шевченка: «Борітеся – поборете, вам Бог помагає!». Нині вірші Шевченка читають напам’ять іноземці, його портрети прикрашають одяг, а слова викарбувані на снарядах і БТРах. Попри це, уваги й підтримки потребують історичні місця на Черкащині, де народився, жив і похований поет.

Павло Мороз

директор департаменту корпоративної соціальної відповідальності МХП

«Як відповідальний бізнес ми не могли оминути увагою села Моринці та Шевченкове, в яких ще поки збережені унікальні споруди: вітряк, у якому малював Шевченко, хата, де він жив, інші важливі артефакти. Ми не можемо допустити занепаду цього спадку».

Читати більше Згорнути

Так розпочалося відновлення стріхи хати батьків Шевченка. Покрівля будинку була сильно пошкоджена, був ризик, що без негайної реконструкції будівля не витримає дощової осені. Тож за підтримки компанії МХП її повністю реставрували. Згадки про цю батьківську хату є у багатьох програмних творах Кобзаря, зокрема, у повісті «Княгиня». Тепер всі охочі мають можливість особисто відвідувати її ще багато років.

Попередній слайд

Наступний слайд

Герої на екрані й у житті

У 2022–2024 роках українські військові з різних підрозділів і бригад стають у чергу, щоб поспілкуватися й отримати автограф від легенди – української акторки театру й кіно Ади Роговцевої. Для них вона більше, ніж акторка. Вона символ, натхнення, герой України, амбасадорка національного туру «Кіно заради Перемоги!».

Проєкт із 6 серпня 2022 року привозить українські фільми до захисників у військові частини та до українців у громади, де немає кінотеатрів. Від початку туру кількість заявок від військових частин і громад була такою великою, що тур продовжували знову й знову. За два роки відбулося майже 2000 кінопоказів 65 українських повнометражних стрічок у 387 населених пунктах і військових частинах. Все це стало можливим завдяки підтримці БФ «МХП-Громаді», який ще 2021-го спільно з Асоціацією «Дивись українське!» став співорганізатором туру «Кіно просто неба».

Попередній слайд

Наступний слайд

Амбасадорами проєкту стали найвідоміші українські актори: Ада Роговцева, Ірма Вітовська, Богдан Бенюк, Ахтем Сеітаблаєв, Олесь Санін – загалом понад 70 кінематографістів. Вони особисто їдуть до військових, годинами спілкуються з ними після показів. За кожною такою поїздкою стоїть величезна праця – без вихідних і свят, цілодобово й безупинно. Все для того, щоб якнайбільше українських героїв мали змогу побачити рідні стрічки, разом посміятися чи поплакати і, що найголовніше, сказати: «Хочемо ще».

Відновлена «Україна»

Ще один проєкт із фокусом на посилення спроможності громад через культуру, частиною якого став Благодійний фонд «МХП-Громаді» – це ініціатива з відновлення роботи кінотеатру «Україна» у Ладижині, що на Вінниччині.

Проєкт повернення до життя кінотеатру, що не працював чотири роки, ініціювала Асоціація «Дивись українське!». Протягом кількох років у межах туру «Кіно заради Перемоги!» команда Асоціації регулярно проводила у Ладижині кінопокази. Неабиякий інтерес до кіно з боку місцевих мешканців став поштовхом до ідеї відновити роботу «України». Благодійний фонд «МХП-Громаді» підтримав проєкт, інвестувавши близько 1 млн грн.

24 липня, напередодні відкриття кінотеатру, в межах національного туру «Кіно заради Перемоги!» в Ладижині відбувся день українського кіно: в цей день місцеві мешканці мали змогу подивитися такі хітові українські стрічки, як «Мавка. Лісова пісня», «Інший Франко» та «Мій карпатський дідусь».

Попередній слайд

Наступний слайд

«Наша мета – сприяти розвитку громад, – говорить керівниця групи соціального розвитку на Вінниччині Благодійного фонду «МХП-Громаді» Мар’яна Нарожна. – В містах, містечках і селах має бути однаково добре розвинена соціальна інфраструктура. А доступність українського кіно для місцевих громад – це сьогодні не про розваги, а про якість життя і доступ до цінної інтелектуальної думки».

Культура (й зокрема кіно) є не лише чинником розвитку спроможності громад, а й потужним інструментом самоідентифікації. Саме тому Благодійний фонд «МХП-Громаді» послідовно підтримує культурні інституції та проєкти розвитку через культуру. 

Перевідкриваючи Василя Стуса

Спецпроєкт, присвячений одній з іконічних постатей українського дисидентства, поетові Василю Стусу, став однією з найбільш смислотворчих ініціатив Благодійного фонду «МХП-Громаді». Ця історія розпочалася ще минулого року, коли за допомоги фонду було реалізовано реконструкцію музею Василя Стуса у його рідному селі Рахнівка, що на Гайсинщині Вінницької області. Команда Благодійного фонду «МХП-Громаді» була вражена історією директора музею Дмитра Омелянчука, що присвятив дослідженню життєвого та творчого спадку Василя Стуса, а також формуванню музейної експозиції 27 років свого життя.

Попри те, що Василь Стус є одним із найяскравіших українських письменників ХХ століття, а також представником українського дисидентського руху, його літературний спадок досі залишається недостатньо дослідженим.

Восени 2023 року було вирішено задокументувати спогади Дмитра Омелянчука про Стуса, створивши документальний ролик на основі його розповідей.

Але що більше в БФ «МХП-Громаді» занурювалися в цю історію, то більше розуміли, що хотіли б більше розповісти про значення творчості Стуса та його вплив на розвиток української культури. Ця інтенція втілилася у видання окремого спецвипуску журналу «Локальна історія», присвяченого письменнику.

Попередній слайд

Наступний слайд

До часопису увійшли не лише репортажі, інтерв’ю та біографічні матеріали про Василя Стуса, але й світлини його рідного краю та ілюстрації, спеціально створені для видання мисткинею Дар’єю Ковтун. До спецвипуску увійшли матеріали таких відомих літературознавців, істориків і дослідників, як Елеонора Соловей, Вахтанг Кіпіані, Радомир Мокрик, Олесь Ільченко, а також розмови із сестрою поета Марією та його сином Дмитром Стусом.