Мистецтво залишається двигуном змін. Як інструмент діалогу із суспільством воно має неабиякі можливості. Переосмислена митцем реальність, оздоблена символами і загорнута у кольори та форми, здатна тонко донести світові важливі меседжі. «Розуміння істинного значення полотна чи скульптури – велика робота розуму і душі», – певна Слава Тимошенко, сучасна художниця з українським корінням, яка визначила своїм соціальним завданням популяризацію українського мистецтва і України у світі.
Картини Слави Тимошенко були представлені широкій публіці на Близькому Сході й у культурних просторах світових столиць. Зараз художниця працює над новими мотивами, які найближчим часом втілить на полотнах, а також шукає нові форми вираження ключових сенсів своїх творів.
Про досягнення у мистецтві, образ сучасного українського художника й очевидні та приховані сенси своїх полотен Слава Тимошенко розповіла в інтерв’ю Forbes BrandVoice.
Розкажіть, скільки років ви пишете картини? Коли відчули потяг до пензля і полотна?
Мій шлях у мистецтві розпочався у ранньому дитинстві. Тоді коробка фарб, подарованих батьками, стала моїм першим інструментом самовираження. Я зображала те, що бачила, те, про що думала, про що мріяла. Професійно почала займатися живописом понад сім років тому.
Це моя справжня пристрасть і водночас душевний спокій. Це моя мова самовираження і рупор для презентації України у світі.
Розкажіть детальніше про навчання у Sotheby’s Institute of Art. Які навички ви здобули у цьому освітньому осередку Європи?
Протягом навчання у Sotheby’s Institute of Art у Лондоні я отримала глибоке розуміння технік і концепцій живопису. Я навчалася сучасному мистецтву та культурології за напрямом «Сучасне мистецтво та культурологія». Години, проведені за навчанням, дали мені змогу не лише зрозуміти глобальні мистецькі тенденції, а й дослідити історичний контекст та освоїти практичні інструменти для створення робіт, що промовляють до глядача на глибинному рівні.
Навчання у Sotheby’s Institute of Art – це освіта, яка прибирає упередженість і закостенілість свідомості, розширює світогляд, вчить бачити неочевидне і показувати це іншим. Це відбувається через спілкування з викладачами, а вони усі професіонали найвищого класу, та студентами з усього світу.
Будучи студенткою вишу такого рівня, я відчувала себе, українку, людиною світу, яку почують і до якої прислухаються. Тоді я зрозуміла, що мої картини стануть тим мистецьким голосом, яким я розповідатиму про Україну світові.
Чому ви вирішили розпочати шлях у живописі через абстракцію?
Абстракція – це чітка і зрозуміла мова емоцій, попри те, що на перший погляд може здатися протилежне. Абстрактний живопис дозволяє транслювати внутрішні переживання, не обмежуючи себе рамками фігуративності. Глядач дивиться на картину і відразу щось відчуває. Це і є завдання художника-абстракціоніста – викликати емоцію, простягнути до глядача руку і допомогти осмислити та прожити побачену емоцію.
У чому полягає сила абстракціонізму?
Для мене це без перебільшення найважливіший напрям. Абстрактне мистецтво, до речі, не лише живопис, це ж насправді усвідомлений відхід від зображення предметів і фігур, які мають фізичну форму. Згадайте Малевича, Богомазова, Джексона Поллока – вони спрощували форми і стирали тіні. Але які там кольори, яка експресія і виклик! Сила абстракції в універсальності, це виокремлення чистої емоції, яка залишає місце для інтерпретації, дозволяючи кожному побачити щось своє. Через абстракцію я передаю емоції, які не потребують слів.
Ваші нові картини – це вже не лише абстракція, а й елементи арабської каліграфії. Чому почали вивчати цей напрям?
Арабська каліграфія – це більше, ніж мистецтво. Це діалог між хаосом і порядком, що резонує з моїм шляхом у живописі. Каліграфія дозволяє поєднати красу слова та глибину змісту. Про арабську каліграфію часто кажуть, що це свого роду мистецтво зображення слова. Так і є. Каліграфія має безліч стилів і манер виконання. Це точна наука, в якій є внутрішні правила, яких обов’язково треба дотримуватися.
Як каліграфія вплинула на вас як на особистість і художницю?
Перш за все каліграфія навчила мене дисципліни та терпіння. Вона ж і стала джерелом натхнення та допомогла гармонізувати внутрішній хаос. Тому можна сказати, що каліграфія, з одного боку, зробила мене спокійнішою і мудрішою, а з іншого – додала майстерності у мою скарбничку вмінь.
Розкажіть, чи є ваші картини у приватних колекціях?
Так, мої роботи є в колекціях. Зараз полотна живуть у Великій Британії, ОАЕ, США та інших країнах. Колекціонери знаходять мене через офлайн-виставки та на онлайн-платформах і маркетплейсах.
Про що ваш триптих абстрактних картин Life circle, презентований понад рік тому в просторі YOY у Дубаї? Які сенси закарбували у цих полотнах?
Life Circle («Коло життя») – це про цикл життя: народження, розвиток, трансформацію. Це одночасно історія людини й усього світу. Кожна частина триптиху має свою енергію, символізуючи рух і безперервність внутрішнього пошуку людини.
Про що ви говорите зі світом через образотворче мистецтво? Що хочете донести через свої полотна?
Взагалі я вірю у те, що мистецтво має саме говорити за себе. Художнику не варто занадто детально описувати свої вироби, картини, скульптури. Творець має бути мовчазним, а от його твори, якщо вони майстерні і глибокі, мають промовляти власним голосом.
Скажу коротко: мої роботи про всеосяжну надію, велику силу та гармонію з людьми, світом, природою. Вони промовляють до глядачів про красу, яка здатна відродитися у темні часи. Взагалі мистецтво допомагає відродитися і людям, і країні навіть у найскладніший період.
Яким є і має бути український художник у часи війни?
Український митець зараз – це голос нації, що бореться за своє існування. Ми маємо використовувати мистецтво як спосіб показати світові наш біль і нашу надію.
Як люди у різних куточках світу розуміють українське мистецтво?
Зараз український арт, безумовно, на вістрі часу. Наше мистецтво сприймається європейцями, американцями, громадянами арабських країн як сміливе, глибоке і дуже яскраве явище. Для них це щось нове, що вони із захопленням вивчають і пізнають.
Тож українським митцям варто бути сміливими й активними, голосно заявляти про себе і про Україну.
Як сприймають українське мистецтво у різних країнах?
Сприйняття різниться: в Європі – як частина боротьби за свободу, у США – як символ творчої сили, в ОАЕ – як міст між традиціями та сучасністю.
Приміром, у Великій Британії та країнах Євросоюзу українське мистецтво вже здобуло популярність, адже відображає актуальні суспільні теми.
Які плани маєте на 2025 рік і далі у контексті живопису?
Я щиро вірю у дива, тому стараюся не розповідати про плани, щоб не розпорошувати магію їхнього майбутнього здійснення. Тож перелік планів збережу для себе, інші ж дізнаються про них як про вже реалізовані досягнення.
Щоправда, можу сказати, що на полотнах скоро з’являться нові історії. Я вже працюю над їхнім створенням. Це будуть роботи, що балансуватимуть на межі болю і краси та шукатимуть гармонію між хаосом і порядком. Це буде енергія, що перетвориться на кольори і символи.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
