Україна споконвічно була виноробною країною, де традиції беруть початок ще з Трипілля. До початку великої війни виноробство набирало силу – у 2021 році приріст нових виноробень сягав 50–60%, але повномасштабна війна різко сповільнила розвиток. Площа виноградників скоротилась майже вдвічі – з 47 000 до 24 000 га, а частину виробництва на окупованих територіях було втрачено, зокрема легендарну виноробню «Князь Трубецкой».
Та навіть у цих умовах галузь демонструє зростання: лише у 2024 році з’явилися 36 нових ліцензованих виноробень. Цьому сприяли дерегуляція та спрощення умов входу: скасована обов’язкова ліцензія на 500 000 грн, запроваджено декларативну реєстрацію, а малим виробникам дозволили працювати без власних виноградників, сплачуючи фіксовану суму – 30 000 грн на рік.
Про унікальні сорти, міжнародне визнання і майбутнє українського виноробства читайте далі.
Шлях лише вперед: становище українського виноробства
Країни Чорноморського басейну – одні з найдавніших виноробних регіонів світу. Грузія почала виробляти вино ще в VI тисячолітті до н.е., Молдова і Румунія – з часів Трипілля (V–IV тисячоліття до н.е.). Україна також має винну історію довжиною у 6000–7000 років. Це величезний досвід, що сформував глибоке розуміння процесу й виноробну майстерність, зазначає Сергій Клімов, амбасадор українських вин і автор книги «Нерозказана історія українського виноробства».
Щоправда з того часу і до сьогодні виноробство України трансформувалося безліч разів внаслідок історичних негод.
Світлана Цибак
голова Асоціації крафтових виноробів України і співзасновниця Wines of Ukraine
«У період перебування у складі СРСР в Україні було найбільше виноградників і виноробних потужностей, ніж у будь-якій іншій «союзній» країні. І нехай якість вин тоді була низькою, вони були високоалкогольними, кислими чи надто солодкими, та винограду було вдосталь, і зараз ми могли б розвивати галузь завдяки ягодам із виноградників, яким 40, 50, 70 років».
У 1985 році – за шість років до здобуття Україною незалежності – по українських виноградниках пройшлася нищівна радянська «сокира» сухого закону. По всій країні, як і в інших регіонах СРСР, викорчували до 30% зрілих, сформованих виноградників.
На якість українського вина, його різноманіття, позиціонування у світі й стан внутрішнього ринку негативно вплинули радянський та пострадянський періоди, погоджується Олег Кравченко, сомельє, співвласник Win Bar. Сьогодні культура споживання й продажу вина в Україні, як і його сприйняття, поступаються рівню історично винних країн – Франції, Італії, Грузії чи Молдови, додає він. Там працює безліч крафтових виноробень, а розвиток галузі відбувається безперервно. В Україні ж винних барів досі небагато.
Та з початком новітньої історії вже незалежної України все ж почала свій лік і новітня історія українського вина. За роки незалежності в Україні відкрилися виноробні, що змістили фокус з кількості на якість і почали виробляти справді високоякісні напої, – говорить Світлана Цибак. Та прийшов 2014 рік, Крим окупувала Росія, і Україна втратила багато виноробень півострова. Водночас у той період із тіні вийшли виробники з материкової України, зайнявши своє місце на внутрішньому ринку і надавши прискорення розвитку галузі.
Секрет у сонці й землі: чому українське вино таке різноманітне
Вино народжується з гармонії природи та майстерності людини. Сонце й волога ростять виноград, сила землі живить лозу, а далі – бродіння й досвід винороба перетворюють ягоди на напій із характером.
Для якісного вина потрібні стабільно тепле літо й осінь, відсутність заморозків і м’яка зима: оптимальна температура для зимівлі лози – не нижче -20 °C, пояснюють експерти. Саме такі умови дає клімат півдня й заходу України. За словами амбасадора українських вин Сергія Клімова, наші терени дають можливість створювати вина у стилістиці Іспанії, Португалії, Каліфорнії, а північні області – ближчі до стилю Австрії й Чехії.
Україна – країна різноманітних теруарів. Навіть південні схили Дніпра і рівнини Київщини суттєво відрізняються за мікрокліматом, хімічним складом ґрунтів, опадами, вітрами й інтенсивністю сонця. Це закладає величезний потенціал: у найближчі 20–30 років виноробство в Україні може розвиватися несподівано й цікаво, каже Клімов.
Найбільш виноробні регіони – Крим, Одещина, Миколаївщина, Херсонщина, Донеччина та Закарпаття. Різниця у смаку вин із різних регіонів – разюча. Одещина дарує потужні, яскраві вина: тут культивують сорти Одеський чорний, Сухолиманський білий, Тельті Курук – виноград із химерною назвою, що в перекладі з турецької означає «лисячий хвіст». Вина з нього вже стали візитівкою України.
На Закарпатті прохолодніше, і це дає легкі, елегантні білі й червоні вина. Тут виноград іноді піддають ботритизації – залишають на лозі, щоб ягоди вкрилися шляхетною пліснявою. Часткове зневоднення концентрує цукор, аромат і смак – так народжуються солодкі вина на кшталт Tokaji Aszú та Сотерну, відомі в усьому світі.
Окремий козир України – ігристі вина.
Олег Кравченко
сомельє, співвласник Win Bar
Наші ігристі – найсмачніші, особливо категорія ПетНат. Вони трохи мутні, бо робляться за методом ансестраль: напій частково бродить, потім його розливають у пляшки, закупорюють – і доброджування триває вже там. Це світовий тренд, і його підхопили майже всі українські виноробні.
Від скепсису до визнання: як українське вино здобуває довіру у світі
«Зараз українці сприймають вітчизняне вино краще, ніж 10 років тому, хоча скепсис – мовляв, у нас погане вино і слабка галузь – ще присутній», – каже Сергій Клімов. Проте ситуація змінюється: зростає імідж крафтових виноробень, які щороку виготовляють від 5000 до 70 000 пляшок. Багато з них працюють у регіонах, які раніше не асоціювались із виноробством. Саме вони формують обличчя нової хвилі українського вина – як в Україні, так і за її межами.
До 2022 року українські вина майже не експортували – світ не сприймав Україну як виноробну країну, розповідає Світлана Цибак, співзасновниця Wines of Ukraine. Але завдяки участі у міжнародних виставках, зокрема ProWein у Дюссельдорфі, українське вино стає відкриттям. Уже третій рік поспіль на виставці працює стенд Wines of Ukraine, а його присутність забезпечує мережа гастромаркетів WINETIME.
Компанія не лише продає, а й просуває українське вино на міжнародній арені. Зокрема, компанія виступає партнером виноробів на флагманській світовій виставці ProWein у Дюссельдорфі – події, яка визначає міжнародні тренди та відкриває експортні двері в десятки країн. Уже третій рік поспіль WINETIME забезпечує логістичну підтримку для участі українських виробників у ProWein, беручи на себе транспортування зразків та організаційні питання.
Вадим Гуров
керівник відділу алкоголю WINETIME
Ми – свідомий український бізнес, що активно підтримує національне виноробство. Сьогодні 10% нашого винного асортименту – українські вина.
На полицях WINETIME представлені понад 20 виноробень з Одеської, Херсонської, Миколаївської, Закарпатської, Чернігівської, Житомирської областей. «Наша мета – зібрати вина з усіх винних регіонів України, аби дати можливість гостям порівнювати напої за принципом теруарності», – пояснює Гуров. Найчастіше обирають тихі вина, але ігристі – також у тренді. Особлива гордість – лейт-харвести та айсвайни.
WINETIME ініціює дегустаційні сети з виробниками та відкритий до співпраці з новими гравцями. «Якщо продукт якісний, він з’явиться на наших полицях. Ми вимогливі, але завжди у пошуку винних відкриттів», – підкреслює Гуров. Основні критерії – стабільна якість, смак, аромат, правильна технологія виробництва. А ще – людяність і відкритість виробника: у WINETIME будують партнерство на довірі й чесному діалозі.
Середня ціна пляшки українського вина у мережі – близько 400 грн, а середній винний чек – до 1500 грн.
«Раніше споживачі не були готові платити такі суми за українське вино, але стереотипів стає менше. Це свідчить про зростання культури споживання»
Вадим Гуров керівник відділу алкоголю WINETIME
Ціни на українське вино за кордоном часто вищі, ніж на італійське чи французьке. Це пов’язано з тим, що в країнах ЄС до 70% витрат на виробництво вина покривається державою, тоді як в Україні винороби інвестують власні кошти. Це здорожчує виробництво, але водночас забезпечує автентичність і якість, які дедалі частіше помічає світ.
Подальший шлях українського виноробства – який він?
Виноробство в Україні – перспективний агросектор, що створює товари з доданою вартістю, приносить податки і формує імідж України у світі, каже Світлана Цибак. Та щоб стати винною лавмаркою, Україні може знадобитися 100 років, це непростий процес. Спершу треба створити конкуренцію на внутрішньому ринку – хоча б 100 активних виробників, які сформують здорову конкуренцію, що прискорить розвиток галузі і виведе українське вино на великі експортні ринки, розмірковує експертка.
Перспективи в українського виноробства великі, певний Сергій Клімов. Українці завзяті, креативні, технологічні, наші виноробні експериментальні і не бояться змішувати виноград, який раніше ніхто не міксував, пояснює він, зазначаючи, що справжній бум розвитку галузі побачимо, лише коли держава допомагатиме виноробням, а українські інфлюенсери популяризуватимуть українське вино.
Сергій Клімов
амбасадор українських вин і автор книги «Нерозказана історія українського виноробства»
Сподіваюся, це станеться і галузь розквітне, а українське вино отримає океан уваги і любові від поціновувачів з усього світу, бо воно цього дійсно варте!
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
