Шлюбний договір зазвичай відкладають на незручне «потім». Що буде, якщо ми розлучимося? Кому залишиться квартира? Як ділитимемо бізнес? Для багатьох пар сама розмова про це до весілля звучить майже як поганий знак.
Адвокатка Наталія Горбаль пропонує дивитися на шлюбний договір інакше. У її методології це передусім прогнозна модель сім’ї – юридичний інструмент, який допомагає парі заздалегідь спроєктувати спільне життя на рік, три чи п’ять років уперед або за його допомогою переглянути домовленості, які вже діють.
Йдеться про гроші, житло, бізнес, утримання дітей та кредити. Причому кожне рішення розглядається разом із його можливими наслідками: якщо сім’я купує квартиру, важливо одразу визначити порядок користування нею, а також те, хто оплачуватиме утримання цього майна, кому належатиме дохід від передачі його в оренду та хто нестиме ризики у випадку, наприклад, несплати податків.
Саме такий підхід Наталія Горбаль поклала в основу своєї дисертації, яку захистила у травні 2026 року. Тема – «Договірне регулювання відносин подружжя в міжнародному приватному праві». За результатами захисту вона здобула науковий ступінь доктора філософії права в галузі міжнародного права.
У своїй практиці Горбаль уже розробила понад 300 шлюбних договорів за авторською методикою. Її мета – допомогти парі не вгадувати майбутнє, а заздалегідь передбачити ключові сценарії, домовитися про правила й розподілити відповідальність. Як перетворити сімейні домовленості на інструмент управління фінансами, активами та ризиками? Наталія Горбаль розповідає Forbes BrandVoice.
Довідка про Наталію Горбаль
Наталія Горбаль – адвокатка, експертка із сімейного права, авторка книг про сімейне право, викладачка КНУ їм. Т. Шевченка та громадська діячка. Спеціалізується на шлюбних договорах, захисті майнових прав, сімейних спорах та медіації.
Розробила понад 300 шлюбних договорів за авторською методикою, провела понад 12 000 годин особистих консультацій і має понад 200 публікацій про сімейне право, конфлікти та їхнє врегулювання (за даними Наталії Горбаль).
Про прогнозну модель сімʼї
Коли шлюбні договори стали окремим напрямом вашої практики?
Загалом мій стаж як юриста 27 років. Шлюбними договорами я зацікавилася ще під час навчання в університеті, це моя друга вища освіта. Тоді мало хто з викладачів мав практичний досвід роботи з такими договорами, тому багато чого доводилося вивчати самостійно.
Коли в новинах почали з’являтися історії про «зіркові» шлюбні угоди за кордоном, я стежила за ними з професійною цікавістю. Мене особливо зацікавила сама ідея: подружжя може заздалегідь домовитися про правила свого спільного життя і врахувати навіть ті обставини, які виникнуть через багато років.
Чи вдалося вам перенести цей підхід у власну практику?
Так, із самого початку моєї адвокатської практики я розробляла шлюбні договори, виходячи насамперед з конкретних обставин сімейного життя пари.
А в 2021 році мені нарешті вдалося реалізувати той самий західний підхід: коли шлюбний договір визначає не лише те, кому дістанеться квартира, автомобіль чи борги, а й передбачає компенсаційні виплати у разі розлучення з ініціативи одного з подружжя.
Мені здається, що саме тоді суспільство почало змінювати ставлення до таких договорів. Завдяки цьому вдалося реалізувати побажання клієнтки: передбачити компенсацію €1 млн у разі розлучення з ініціативи чоловіка, а також зафіксувати щорічні виплати на її користь – €100 000 за кожен рік шлюбу. Майбутній чоловік погодився на ці умови.
Для мене цей випадок був важливий передусім як приклад того, наскільки далеко можуть сягати домовленості між майбутнім подружжям. Коли люди готові заздалегідь проговорити складні сценарії, вони краще розуміють власні очікування і відповідальність одне перед одним.
Саме це поступово привело мене до ідеї, що шлюбний договір варто розглядати ширше – як інструмент, за допомогою якого пара може свідомо проєктувати майбутнє своєї сім’ї.
Які ключові питання має врегульовувати договір?
Передусім майнові питання, але, знов-таки, не в сенсі «кому дістанеться квартира чи машина після розлучення».
Моя головна ідея, яка обґрунтована в дисертації, полягає в тому, що шлюбний договір – це прогнозна модель сім’ї. Його завдання – допомогти парі ще на старті домовитися, якою вона бачить свою родину і як хоче організувати спільне життя. Це також можна зробити після укладення шлюбу – навіть через кілька років сімейного життя, якщо подружжя вирішить свідомо визначити правила, які допоможуть їхній сім’ї досягти успіху в майбутньому.
Тому в моїх договорах є окремий розділ про формування та управління сімейним бюджетом, а також про створення й управління резервним фондом сім’ї.
Це базові питання, без розвʼязання яких сімейні фінанси можуть розвиватися не за планом. Я пропоную подружжю визначити, як саме забезпечуватиметься життєдіяльність їхньої сім’ї, за рахунок чого вона житиме та розвиватиметься. Саме ці дві категорії – сімейний бюджет і резервний фонд – допомагають визначити, якою може бути економічна модель конкретної сім’ї.
Наталія Горбаль, адвокатка. Фото надано пресслужбою
Але ж такої домовленості можна досягти і не укладаючи шлюбний договір, який підлягає нотаріальному посвідченню?
Так, сімейним законодавством передбачено право на укладення сімейного договору, до якого вимога про нотаріальне посвідчення не застосовується.
Водночас шлюбний договір обов’язково посвідчується нотаріально. Це важливо, зокрема, у випадку порушення його умов. Наприклад, один із подружжя не вніс кошти на поповнення сімейного бюджету чи резервного фонду, через що інший не може виконувати свої обов’язки: організовувати сімейне життя, купувати продукти, сплачувати комунальні послуги, вчасно оплачувати навчання дітей тощо.
У такому разі сторона, чиє право порушено, може примусово стягнути ці кошти, звернувшись до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису. Це можливо, якщо умови договору дають підстави вважати вимоги безспірними.
Уявімо: чоловік має бізнес і забезпечує сім’ю, дружина не працює, у них троє дітей. Одного дня він каже: «Цього місяця грошей не буде». Без договору вона залишається людиною, яка просить гроші. А з договором перетворюється на повноправного суб’єкта економічної моделі власної сім’ї.
У чому саме полягає ця «прогнозованість» у побудові моделі сімʼї?
У тому, що ми дивимося не лише на рішення, а й на його наслідки. Я називаю це одновалентним і багатовалентним зв’язком.
Одновалентний зв’язок – коли одній задачі відповідає одне рішення. Наприклад, подружжя хоче, щоб квартира, яку вони придбають через два роки, належала дружині. Ця задача вирішується просто: укладається шлюбний договір, який визначатиме, що квартира належатиме дружині на праві особистої приватної власності – і на цьому питання закрите.
Багатовалентний зв’язок передбачає, що одне рішення тягне за собою низку наступних рішень і ризиків. Квартиру придбали – як нею користуватися? Якщо здавати в оренду, кому належатиме дохід, куди він спрямовуватиметься, хто оплачуватиме утримання, хто нестиме ризики, якщо орендар пошкодить майно, хто нестиме ризики, пов’язані з передачею квартири в оренду без письмового договору або у разі несплати податків з отриманого доходу?
Тобто ми прогнозуємо не лише набуття права власності в майбутньому і визначаємо режим власності, а й те, як будуть врегульовані питання між подружжям щодо цього об’єкта нерухомості та які наслідки для сім’ї може мати ухвалення рішення придбати квартиру в особисту приватну власність дружини. Так само враховуємо кредити, бізнес-ризики, обставини, пов’язані з війною, тощо.
Шлюбний договір як бізнес-план
Від чого залежить зміст шлюбного договору?
Від його мети. Загалом я виділяю сім цілей шлюбного договору, серед яких моя улюблена – визначення бізнес-плану розвитку сім’ї.
Такий шлюбний договір стає для подружжя своєрідним дороговказом – як вони розвиватимуться як сім’я і з якими ризиками можуть зіткнутися на цьому шляху.
Головний результат такого підходу – не сума грошей чи перелік активів, а те, щоб одного дня кожен із подружжя міг сказати: «Я пишаюся тим, що належу саме до цієї сім’ї».
«Сім цілей шлюбного договору» (за науковою методикою Наталії Горбаль)
- Визначити режим власності: хто і на яких умовах володіє майном та коштами.
- Захистити інтереси дітей: як тих, хто народився в шлюбі, так і дітей від попередніх шлюбів, та їхні майнові права на випадок смерті одного з подружжя та з метою безболісного вирішення питань, які нерозривно пов’язані зі спадкуванням.
- Розподілити відповідальність за борги: хто саме з подружжя відповідає за зобов’язаннями.
- Захистити майно від арешту: убезпечити особисті активи одного з подружжя на випадок відкриття кримінального провадження відносно другого з подружжя
- Спланувати бізнес-план сімʼї: бюджет, резерви, управління активами та розподіл фінансових ролей, забезпечення життєдіяльності сім’ї.
- Домовитися про розлучення: заздалегідь визначити поділ майна та питання утримання, зокрема дітей.
- Врегулювати життя після розлучення: майнові та фінансові домовленості на майбутнє.
Але чи можливо прорахувати наперед усі ситуації?
Це не так складно, якщо підходити до процесу системно. Моя співпраця з клієнтами починається з анкети, яку кожен із подружжя заповнює окремо. В ній є блок про ризики, де ми з’ясовуємо, які проблеми вже існують, а які потенційно можуть виникнути в майбутньому.
Далі ми разом моделюємо різні сценарії за принципом «що, якщо» – методом, який використовують у корпоративному управлінні. Якщо йдеться про специфічні питання чи ті, що стосуються бізнесу клієнта, я залучаю аудиторів, фінансистів та інших профільних експертів. Наше завдання – не передбачити буквально все, а заздалегідь побачити ключові ризики та домовитися, хто і як їх нестиме.
Саме тому договори в моїй розробці не можуть бути і не є шаблонними. Обсяг одного зазвичай становить 35–40 сторінок, а рекорд – 75. На розробку договору мені потрібно від двох до восьми тижнів.
Кому потрібен шлюбний договір
Чи зростає нині попит на шлюбні договори?
Звісно. Якщо у 2010-му я отримувала лише два реальних запити на розробку шлюбного договору на рік, то зараз у мене стабильно в роботі один договір на місяць. Наразі вже сформована черга до кінця листопада.
Наталія Горбаль, адвокатка. Фото надано пресслужбою
Під час війни актуальності набув (а точніше, вийшов з тіні) ще один юридичний інструмент – спадковий договір. Подружжя може заздалегідь визначити в ньому майно, яке після смерті одного з них переходить до іншого з подружжя, а вже після смерті другого з подружжя переходить до набувача, визначеного договором. Таке майно не входить до загальної спадкової маси й не може перейти у власність третіх осіб за правилами спадкування, зокрема спадкоємців першої черги.
Важливо й те, що за таким договором борги не успадковуються, на відміну спадкування в його звичайному сприйнятті.
Хто частіше стає ініціатором укладення шлюбного договору?
Той, хто більше заробляє, як правило, хоче захистити свої майнові права. Але є й інша група клієнтів – люди, які розуміють, що в майбутньому їхні права можуть бути порушені. Найчастіше це жінки, які виходять заміж за впливових чоловіків або власників великого бізнесу.
Друга велика група – власники середнього та великого бізнесу. Для них шлюбний договір – це насамперед інструмент упорядкування сімейних майнових відносин. Він дозволяє заздалегідь визначити, яким майном кожен із подружжя розпоряджається самостійно, коли не потрібна згода другого з подружжя на укладення угод і які доходи залишаються особистою приватною власністю.
Ще одна поширена причина звернення – бажання одного з подружжя захистити іншого від відповідальності за борги. Якщо питання розподілу відповідальності за борговими зобов’язаннями не врегульоване договором, у певних випадках другий із подружжя може бути залучений до відповідальності за несплату боргу. Тоді вже в суді доведеться доводити відсутність підстав для стягнення з нього коштів як із солідарного боржника.
Як врегулювати майнові питання парам, які живуть разом без офіційного шлюбу?
Для таких пар я також розробляю окремі договори, які дуже схожі на шлюбні, але мають свої особливості. Такий договір набуває значення особливо тоді, коли в майбутньому може постати питання про поділ спільно нажитого майна, включаючи боргові зобов’язання.
Слід зазначити, що не кожне спільне проживання свідчить про утворення сім’ї. Щоб довести в суді факт виникнення сім’ї в результаті спільного проживання, потрібно підтвердити сукупність обставин: спільне ведення господарства, виникнення взаємних прав та обов’язків, притаманних подружжю, спільне проживання та наявність сімейного бюджету. Доводити все це постфактум складно, а іноді й неможливо.
Водночас договір дає змогу заздалегідь зафіксувати ключові домовленості: дату початку спільного проживання, порядок розподілу доходів, у разі їх наявності, розподіл відповідальності за борги, визначення режиму власності на майно, яке придбаватиметься під час такого спільного проживання, порядок користування майном тощо. У разі конфлікту це спрощує доведення прав кожного з партнерів і зменшує ризик тривалого судового спору.
Врешті, саме в цьому і полягає цінність таких домовленостей: не чекати конфлікту, щоб з’ясовувати, кому що належить і хто за що відповідає, а попереджати ризики та визначати правила наперед. Це стосується будь-якої пари – незалежно від того, зареєстрований їхній шлюб чи ні.
