Щодня війна забирає багато в України й українців. У тих, хто втратив оселю чи майно, друзів чи найрідніших людей, зникає впевненість у майбутньому, а в декого і сенс життя. Кожному розбитому серцю потрібні сила волі, час і заняття, що допоможе підвестися й рушити далі з надією на краще. Поштовх до проживання горя і нового старту після втрат може дати власна справа.
За даними психологів, справа, що приносить радість, може допомогти подолати емоційні страждання, які супроводжують втрату близької людини.
Постійна зайнятість, а особливо у власному бізнесі – ключ до швидшого переживання важких життєвих потрясінь. Організм має активізувати ресурси енергії, щоб працювати над успіхом підприємства, а значить, швидше «перемкнеться» і пройде всі етапи горювання.
Навіть під час війни розпочинати чи відновлювати власний бізнес не страшно, якщо поруч є надійний партнер. На початку цього року Благодійний фонд «МХП – Громаді» у партнерстві з Українським ветеранським фондом Міністерства ветеранів провів конкурс #Варто «РобиТИ Своє». За його умовами десятеро українців – ветерани та їхні сім’ї, а також родини загиблих – отримали від 500 000 грн до 1,5 млн грн на розвиток власного бізнесу. П’ятеро з них розповіли, як натрапили на грантову програму і не побоялися розпочати власний бізнес просто під час війни. А психолог пояснив механіку – як і чому своя справа може повернути до життя.
Бізнес, який допомагає долати горе
Микола Бондаренко з Вінниччини до повномасштабної війни був директором КП «Комунсервіс Липовець» і думав про власну справу.
Здавалося, от-от мрія здійсниться, але прийшла війна, яка 6 березня 2022 року забрала у Миколи сина Сергія – льотчика-штурмана вертольоту МІ-8.
«Тоді я звільнився, – згадує Микола. – Часто їздив на кладовище, переніс інсульт, лікувався, жив одним днем».
Через рік після трагедії він дізнався про гранти на відкриття бізнесу від Українського ветеранського фонду (УВФ) і фонду «МХП – Громаді». Зацікавився, згадавши давню мрію – відкрити ветаптеку і ветеринарну клініку з рентген-апаратом та УЗД для тварин.
Родина ветлікаря Миколи Бондаренка, який втратив на війні сина
Микола Бондаренко виграв грант від МХП і УВФ та – лікуватиме тварин у власній клініці.
Микола отримав 100 000 грн від МХП і 179 000 грн від УВФ. Ці гроші були використані на ремонт приміщення ветаптеки. Незабаром має надійти другий транш коштів, які підуть на відновлення ветклініки.
«Я вже найняв одного співробітника, пізніше знайду ще двох», – каже пан Микола. Сам же він нарешті зануриться у заняття, яке було мрією його життя, – лікуватиме тварин у власній клініці.
Автанділ Коходзе
психолог КП «Медичного центру реабілітації учасників бойових дій Луцької міської територіальної громади»
Помірна зайнятість допомагає подолати горе, повʼязане з втратою людини. Більшість із нас переживають потрясіння через п’ять стадій. Перша – шок і заперечення: мозок відмовляється вірити в те, що відбувається, ми переконуємо себе, що цього не було.
Далі реальність наздоганяє, і настає друга стадія – злість. Можемо злитись на себе, на долю чи бога, на винних у смерті близької людини і навіть на ту людину.
Далі стадія торгу: людина в думках торгується з долею, малюючи сценарій, який не веде до трагедії. На стадії депресії і горювання людина прощається з тим, кого втратила, жаліє себе.
Далі остання стадія – прийняття – людина розуміє, що життя триває і треба вчитися жити далі. Перейти швидше та з меншими емоційними затратами до останньої стадії може допомогти постійна робота чи власна справа, як бачимо на прикладі історії Миколи Бондаренка.
Втілили мрію загиблого героя
Мешканець селища Східниця Львівської області Іван Прибило кілька років тому задумав відкрити сімейну справу – равликову ферму.
«Він надихнувся кейсом свого одногрупника, який має найбільшу на Львівщині равликову ферму і продає продукцію до Європи, – згадує невістка Івана – Ольга Баумкетнер. – Чоловік же хотів, щоб страви з равлика продавались у синовому ресторані в Східниці».
Ольга Баумкетнер розвиває бізнес полеглого свекра
Ольга Баумкетнер розвиває равликову ферму
Равликова ферма, яку мріяв відкрити полеглий Іван Прибило
Коли почалася велика війна, Іван з молодшим сином вступили до Тероборони ЗСУ. Сім’я, пам’ятаючи палку мрію голови родини, навесні 2022 року все ж відкрила бізнес у с. Бистриця Гірська. А в жовтні 2022-го родина дізналася, що Іван помер після контузії на полі бою. Робота повертала до життя, змушувала не опускати руки, згадує невістка Івана – Ольга Баумкетнер. – Ми подалися на конкурс за дві години до дедлайну і виграли грант на 1,48 млн грн. З цієї суми сім’я наразі отримала 536 000 грн, на які купила ємності для води, насоси і розширила ферму – до стартових 50 соток доєднали ще 85. Решта коштів піде на трактор для поливу й годування равликів, а також на локацію гастротуризму – місце, де туристи зможуть смакувати равликами.
Автанділ Коходзе
психолог
Ті, хто пережили втрату родича, часто починають працювати в ім’я його, бо поки живе діло людини, вона ніби теж живе. До того ж люди, які стикнулися зі смертю рідних через війну, вже не відкладають втілення мрій і планів надовго, бо розуміють, що війна може позбавити їх часу на реалізацію.
Здійснення батькової мрії
Ольга Олефіренко завдяки конкурсу від УВФ Мінветеранів та БФ «МХП – Громаді» відкрила фермерське господарство у м. Бобринець, що на Кіровоградщині. Започаткувати його Ольгу надихнув батько – капітан першого рангу, командир 73-го морського центру спецпризначення Юрій Олефіренко, який загинув у січні 2015 року під Маріуполем.
«Біль втрати неможливо передати. Але попри горе треба було жити», – каже Ольга про втрату батька.
Після загибелі Юрія родина отримала від держави земельну ділянку на ведення сільського господарства. Тут донька героя вирішила побудувати приміщення для розведення свиней і корів: батько ж бо мріяв вести господарство.
Ольга Олефіренко заснувала ферму в пам’ять про батька
Утримувати п’ятьох корів, 50 телят та 15 свиней було складно: бракувало корму, воду підвозили водовозом, а освітленням слугували зарядні лампи.
Ольга не витримала матеріального тягаря і продала тварин. Але за два роки жага до роботи біля землі взяла верх. Жінка подала заявку на конкурс від УВФ та МХП на проєкт із відгодівлі та розведення свиней і отримала 785 000 грн. На ці гроші вже поставила вентиляцію в приміщеннях для тварин, зробила додаткові та поліпшила існуючі станки для утримання тварин. Далі буде водопідведення, освітлення, закупівля кормів і годівниць, а також купівля свиней для покращення породи поголів’я.
Автанділ Коходзе
психолог
Будь-яка діяльність, зокрема і власний бізнес, що дає змогу відчути себе корисним і продуктивним, допомагає у переживанні горя. Коли людина «запалюється» ідеєю бізнесу, організм запускає процеси, спрямовані на акумуляцію внутрішньої енергії, аби пустити в дію навички долання проблем, досягання цілей, когнітивні процеси: памʼять, увагу, координацію дій, урахування ризиків, творчий підхід. Це дає людині шанс ефективніше долати горе втрати, перемкнутися і відчути, що життя має сенс.
Відновлення після фронту завдяки власній справі
Микола Ружицький із села Затишного, що на Вінниччині, все життя вів господарство. «На початку великої війни я приїхав із-за кордону, де тоді працював, і пішов на фронт», – розповідає Микола. Його батальйон у складі 66-ї бригади звільняв Харківщину. Микола Федорович повернувся додому за станом здоров’я. Про власну справу замислювався навіть в окопах, бо жити без мрій не можна, каже Микола. – Вдома вирішив будувати свиноферму. Проєкт Ружицьких на конкурс #Варто «РобиТИ Своє» називався «Будівництво зерноскладу, свинарника та придбання обладнання».
Микола Ружицький збудував ферму після повернення з фронту
«Ми отримали гроші та збудували приміщення для зберігання зерна й утримання худоби, купили зернову сівалку для посіву озимих і ярих культур. Зараз плануємо олієпрес, кормозмішувач і плуг», – каже Валентина Ружицька.
Важливе завдання країни і великого бізнесу – реінтеграція військових у соціальне життя. Можливості для відкриття власної справи – саме те, що може допомогти армійцям відчути себе потрібними і сильними вдома.
Павло Мороз
директор Департаменту корпоративної соціальної відповідальності компанії МХП
Підтримка малого бізнесу може стати ключовим фактором для відновлення економіки країни. Малі та середні підприємства створюють робочі місця, поповнюють локальні бюджети податками, задовольняють регіональний споживчий попит, а це стимулює обіг грошей, підвищуючи добробут громад.
Заявку на грант захистив з окопу
Успішний полтавський юрист Ігор Кумечко став військовим після поїздки 1 вересня 2014 року волонтером до Слов’янська й Артемівська (нині – Бахмут). У жовтні 2018-го Ігор із дружиною заснували власне фермерське господарство «Кумечко» у селах Максимівка і Володимирівка, що на Полтавщині.
95% земель, на яких вони господарювали, були орендованими в учасників АТО ділянками. Але з приходом повномасштабної війни Ігор знову відправився на фронт. Не покидаючи юридичну практику, вагітна третьою дитиною Марина займалася фермерським господарством: посівною кампанією і збором урожаю-2022.
«Чоловік не вірив, що можна отримати гроші на свою справу, але я вмовила його подати заявку на конкурс #Варто «РобиТИ Своє», – каже Марина. В межах другого туру проєкт пітчив Ігор, вийшовши в ефір з окопу на передовій. За чотири хвилини він окреслив бізнес-план, розповів про господарство, обґрунтувавши потребу в сучасній зерновій сівалці за 980 000 грн».
Ігор Кумечко з дружиною Мариною захистили бізнес-проєкт прямо з окопу
Ігор Кумечко з дружиною Мариною
Грант подружжя виграло, а гроші надійшли через тиждень після оголошення результатів. «Сіялка куплена, у цьому році нею вже засіяно пшеницю і ріпак. До речі, у нас побільшало працівників – зараз їх восьмеро», – розказує Марина. Вісім років тому родина починала бізнес з обробітку 12 га землі, зараз обробляє 218 га.
Автанділ Коходзе
психолог
У бійців на передовій безліч важливих для безпеки України справ і зовсім немає часу на відпочинок. Здавалося б, як у такий графік умістити власний бізнес? Однак справа, залишена вдома, яка потребує планування, прогнозування та долання труднощів, може сильно замотивувати військових, каже психолог. Людина знає, що вдома на неї чекає справа, наймані співробітники, великі плани, які вимагають втілення, а це сильна мотивація вижити й боротися.
Як фонд «МХП – Громаді» розвиває малий бізнес
Благодійний фонд «МХП – Громаді» бачить одним зі своїх основних завдань розвиток малого та середнього бізнесу. Відкрившись 2014-го на Черкащині, нині фонд працює у 700 населених пунктах 13 областей України.
Віднедавна фонд перестав бути корпоративним і розвинувся в самостійну одиницю благодійності, яка ініціює масштабні проєкти не лише спільно зі стратегічним партнером – компанією МХП, а й у міцній зв’язці з бізнесом, державними органами та донорами: Програмою розвитку ООН в Україні, ІСАР «Єднання», швейцарським агентством SIDA, USAID, посольством Японії в Україні й іншими громадськими та благодійними організаціями.
Вы нашли ошибку или неточность?
Оставьте отзыв для редакции. Мы учтем ваши замечания как можно скорее.
