Сонце зійде. Як власна справа допомагає українцям оговтатися після потрясінь, спричинених війною

За даними психологів, справа, що приносить радість, може допомогти подолати емоційні страждання, які супроводжують втрату близької людини.

Постійна зайнятість, а особливо у власному бізнесі – ключ до швидшого переживання важких життєвих потрясінь. Організм має активізувати ресурси енергії, щоб працювати над успіхом підприємства, а значить, швидше «перемкнеться» і пройде всі етапи горювання.

Навіть під час війни розпочинати чи відновлювати власний бізнес не страшно, якщо поруч є надійний партнер. На початку цього року Благодійний фонд «МХП – Громаді» у партнерстві з Українським ветеранським фондом Міністерства ветеранів провів конкурс #Варто «РобиТИ Своє». За його умовами десятеро українців – ветерани та їхні сім’ї, а також родини загиблих – отримали від 500 000 грн до 1,5 млн грн на розвиток власного бізнесу. П’ятеро з них розповіли, як натрапили на грантову програму і не побоялися розпочати власний бізнес просто під час війни. А психолог пояснив механіку – як і чому своя справа може повернути до життя.

Бізнес, який допомагає долати горе

Микола Бондаренко з Вінниччини до повномасштабної війни був директором КП «Комунсервіс Липовець» і думав про власну справу.

Здавалося, от-от мрія здійсниться, але прийшла війна, яка 6 березня 2022 року забрала у Миколи сина Сергія – льотчика-штурмана вертольоту МІ-8.

«Тоді я звільнився, – згадує Микола. – Часто їздив на кладовище, переніс інсульт, лікувався, жив одним днем».

Через рік після трагедії він дізнався про гранти на відкриття бізнесу від Українського ветеранського фонду (УВФ) і фонду «МХП – Громаді». Зацікавився, згадавши давню мрію – відкрити ветаптеку і ветеринарну клініку з рентген-апаратом та УЗД для тварин.

Микола отримав 100 000 грн від МХП і 179 000 грн від УВФ. Ці гроші були використані на ремонт приміщення ветаптеки. Незабаром має надійти другий транш коштів, які підуть на відновлення ветклініки.

«Я вже найняв одного співробітника, пізніше знайду ще двох», – каже пан Микола. Сам же він нарешті зануриться у заняття, яке було мрією його життя, – лікуватиме тварин у власній клініці.

Втілили мрію загиблого героя

Мешканець селища Східниця Львівської області Іван Прибило кілька років тому задумав відкрити сімейну справу – равликову ферму.

«Він надихнувся кейсом свого одногрупника, який має найбільшу на Львівщині равликову ферму і продає продукцію до Європи, – згадує невістка Івана – Ольга Баумкетнер. – Чоловік же хотів, щоб страви з равлика продавались у синовому ресторані в Східниці».

Коли почалася велика війна, Іван з молодшим сином вступили до Тероборони ЗСУ. Сім’я, пам’ятаючи палку мрію голови родини, навесні 2022 року все ж відкрила бізнес у с. Бистриця Гірська. А в жовтні 2022-го родина дізналася, що Іван помер після контузії на полі бою. Робота повертала до життя, змушувала не опускати руки, згадує невістка Івана – Ольга Баумкетнер. – Ми подалися на конкурс за дві години до дедлайну і виграли грант на 1,48 млн грн. З цієї суми сім’я наразі отримала 536 000 грн, на які купила ємності для води, насоси і розширила ферму – до стартових 50 соток доєднали ще 85. Решта коштів піде на трактор для поливу й годування равликів, а також на локацію гастротуризму – місце, де туристи зможуть смакувати равликами.

Здійснення батькової мрії

Ольга Олефіренко завдяки конкурсу від УВФ Мінветеранів та БФ «МХП – Громаді» відкрила фермерське господарство у м. Бобринець, що на Кіровоградщині. Започаткувати його Ольгу надихнув батько – капітан першого рангу, командир 73-го морського центру спецпризначення Юрій Олефіренко, який загинув у січні 2015 року під Маріуполем.

«Біль втрати неможливо передати. Але попри горе треба було жити», – каже Ольга про втрату батька.

Після загибелі Юрія родина отримала від держави земельну ділянку на ведення сільського господарства. Тут донька героя вирішила побудувати приміщення для розведення свиней і корів: батько ж бо мріяв вести господарство.

Утримувати п’ятьох корів, 50 телят та 15 свиней було складно: бракувало корму, воду підвозили водовозом, а освітленням слугували зарядні лампи.

Ольга не витримала матеріального тягаря і продала тварин. Але за два роки жага до роботи біля землі взяла верх. Жінка подала заявку на конкурс від УВФ та МХП на проєкт із відгодівлі та розведення свиней і отримала 785 000 грн. На ці гроші вже поставила вентиляцію в приміщеннях для тварин, зробила додаткові та поліпшила існуючі станки для утримання тварин. Далі буде водопідведення, освітлення, закупівля кормів і годівниць, а також купівля свиней для покращення породи поголів’я.

Відновлення після фронту завдяки власній справі

Микола Ружицький із села Затишного, що на Вінниччині, все життя вів господарство. «На початку великої війни я приїхав із-за кордону, де тоді працював, і пішов на фронт», – розповідає Микола. Його батальйон у складі 66-ї бригади звільняв Харківщину. Микола Федорович повернувся додому за станом здоров’я. Про власну справу замислювався навіть в окопах, бо жити без мрій не можна, каже Микола. – Вдома вирішив будувати свиноферму. Проєкт Ружицьких на конкурс #Варто «РобиТИ Своє» називався «Будівництво зерноскладу, свинарника та придбання обладнання».

«Ми отримали гроші та збудували приміщення для зберігання зерна й утримання худоби, купили зернову сівалку для посіву озимих і ярих культур. Зараз плануємо олієпрес, кормозмішувач і плуг», – каже Валентина Ружицька.

Важливе завдання країни і великого бізнесу – реінтеграція військових у соціальне життя. Можливості для відкриття власної справи – саме те, що може допомогти армійцям відчути себе потрібними і сильними вдома.

Заявку на грант захистив з окопу

Успішний полтавський юрист Ігор Кумечко став військовим після поїздки 1 вересня 2014 року волонтером до Слов’янська й Артемівська (нині – Бахмут). У жовтні 2018-го Ігор із дружиною заснували власне фермерське господарство «Кумечко» у селах Максимівка і Володимирівка, що на Полтавщині.

95% земель, на яких вони господарювали, були орендованими в учасників АТО ділянками. Але з приходом повномасштабної війни Ігор знову відправився на фронт. Не покидаючи юридичну практику, вагітна третьою дитиною Марина займалася фермерським господарством: посівною кампанією і збором урожаю-2022.

«Чоловік не вірив, що можна отримати гроші на свою справу, але я вмовила його подати заявку на конкурс #Варто «РобиТИ Своє», – каже Марина. В межах другого туру проєкт пітчив Ігор, вийшовши в ефір з окопу на передовій. За чотири хвилини він окреслив бізнес-план, розповів про господарство, обґрунтувавши потребу в сучасній зерновій сівалці за 980 000 грн».

Грант подружжя виграло, а гроші надійшли через тиждень після оголошення результатів. «Сіялка куплена, у цьому році нею вже засіяно пшеницю і ріпак. До речі, у нас побільшало працівників – зараз їх восьмеро», – розказує Марина. Вісім років тому родина починала бізнес з обробітку 12 га землі, зараз обробляє 218 га.