Фізична та психологічна реабілітація військових, які зазнали важких травм і пережили ампутацію кінцівок після тривалих воєнних операцій та запеклих боїв, – перший крок на шляху до реінтеграції їх у мирне життя. Захисників, які повертаються з війни зі складними травмами, наше суспільство приймає з повагою і вдячністю, та в прямому і переносному сенсах ставить на ноги – реабілітує й адаптує до цивільного життя
Наразі в Україні працюють понад 80 різних за масштабом надавачів послуг із протезування. Одним з них є Національний реабілітаційний центр Unbroken – місце, де дорослі та діти, які постраждали від війни, отримують комплексну медичну допомогу. Від початку повномасштабного вторгнення там пролікували більш як 15 тис. українців. Але потенційна потреба в допомозі в рази більша: за різними оцінками, в найближчі роки матимемо близько 35-90 тис. військових і цивільних з інклюзією.
Серед напрямків роботи Центру – реконструктивна хірургія, ортопедія та протезування. Людям не лише встановлюють протези, в Unbroken їх виготовляють. Центр працює, зокрема, на кошти благодійників.
У серпні цього року Forbes Україна провів Благодійний форум «Незалежні», генеральними партнерами якого стали Carlsberg Ukraine та VBET Україна. Також партнерами виступили компанії Inzhur, «Аврора», «Українська броня», БФ Руслана Шостака й Genesis. 100% прибутку (близько 3 млн грн) від продажу квитків і партнерських внесків витрачені на протезування наших захисників і захисниць у національних реабілітаційних центрах. Допомагати таким центрам, як Unbroken, означає – наближати втілення мрій для наших героїв. Розповідаємо неймовірні історії українських захисників, які отримали важкі поранення та знайшли новий сенс життя.
Перші кроки вдруге в житті
У свої 22 Георгій Раскалєй пережив важке поранення, три інсульти, зупинку дихання та втрату правої руки. Однак хлопець із залізною волею докладає неабияких зусиль для відновлення і вже навіть самостійно ходить – перші кроки знов, як і понад 20 років тому, робить разом з матір’ю та за допомогою фахівців реабілітаційного центру Unbroken.
Георгій Раскалєй пережив важке поранення, три інсульти, зупинку дихання та втрату правої руки
Георгій родом з Ірпеня, пішов служити ще у 19, за півтора року до повномасштабної війни. Пояснює свій вибір так: «Я багато чим захоплювався – грав на піаніно, вчився в Київському медичному ліцеї, хотів стати масажистом. Але в якийсь момент зрозумів, що це все не те. Мій дід, з яким я провів все моє дитинство, був військовим. Я вирішив йти по його стопах».
Початок повномасштабної війни Георгій зустрів у Донецькій області в якості навідника «Града». Хлопець згадує: «Був якийсь хаос, ми не розуміли, що коїться. Нам казали, що танки вже під Києвом, захоплена частина півночі України. З рідними в Ірпені я зв’язався тільки за 5 днів і сказав мамі негайно виїжджати разом із сестрою та молодшими братами». Їм вдалося вибратися з Ірпеня цілими.
У лютому-березні 2022-го в підрозділі Георгія були дуже великі проблеми з забезпеченням.
«Ми потрапили в оточення з трьох сторін, снарядів залишалося на пару залпів. Було жорстко, – згадує 22-річний хлопець. – Тоді комбат вишикував нас і сказав: «Я все розумію. Хто хоче, може залишати зброю і звалювати». Жоден з нас не зрушив з місця».
У травні цього року під Бахмутом Георгій отримав важке поранення. Ворожа міна влучила прямо в бліндаж, де був молодий боєць разом із водієм. Приліт – це останнє, що пам’ятає хлопець про події того дня. Осколки посікли все тіло Георгія, просто на місці в нього сталося три крововиливи у мозок. Першу допомогу йому надали побратими, а далі Георгія перевезли в Дніпро, де йому ампутували праву руку – її сильно посікло осколками.
Потім була лікарня в Києві, куди хлопця перевели ще у важкому стані: «Я не міг сидіти навіть 20 секунд, не те що ходити». На реабілітацію Георгій потрапив у Центр Unbroken – там з ним працювала мультидисциплінарна команда – хірурги, нейрохірурги та спеціалісти з реабілітації. Андрій Андрош, лікар Георгія, розповідає: «При надходженні стан пацієнта був дуже складним. Георгій потребував сторонньої допомоги при пересуванні й обслуговуванні. Також йому необхідна була корекція сну та інших фізіологічних процесів. Уже після двох тижнів роботи нашої команди воїн зробив величезні успіхи. Він вже самостійно ходить, щодня займається з фізичними терапевтами. Поступово процеси приходять у норму. Невдовзі він отримає протез та повернеться до повноцінного життя».
Зараз Георгій пише книгу і планує навчатися на фахівця з реабілітації. Він каже:
«Мої заняття починаються о восьмій ранку, а закінчуються о четвертій вечора. Лікарі сказали, що те, що я зможу вирвати у життя за найближчі пів року – те й буде моє, бо далі нейропластичність мозку зменшиться. Тому я працюю за десятьох».
Георгій вже самостійно ходить і щодня займається з фізичними терапевтами
Мрія про марафон
«Можливо, я ніколи не зможу бігати, як раніше. Але це означає, що я зможу бігати ще краще», – каже 25-річний український воїн з позивним Ліон. У російсько-українській війні він втратив ліву ногу.
Коли розпочалася повномасштабна війна, він працював за кордоном, але відразу вирішив повернутися в Україну та захищати її. Ліон служив на сході вісім місяців – за цей час побував у найгарячіших точках – в Ізюмі, Лисичанську, Кремінній, Соледарі та Бахмуті. Одного дня під час бойового завдання він втратив ліву ногу.
Український воїн з позивним Ліон, який в російсько-українській війні втратив ліву ногу
«Саме в той час, коли це сталося, в мене сильно почала боліти нога, – каже Наталія, дівчина Ліона. – Я злякалася, а потім зрозуміла, наскільки насправді сильний у нас з ним зв’язок».
Після лікування хлопець отримав спочатку звичайний протез, не призначений для професійного спорту та бігу. «А я все життя займався спортом, бігав марафони та спринти, – розповідає Ліон. – І мені дуже важливо було продовжувати це робити. Я просто мріяв про спортивний протез і повернення на марафони. Я навіть на звичайному протезі намагався бігати на стадіоні, хоча він для цього й не призначений».
Наразі незламному хлопцю вже встановили спортивний протез, один з найкращих у світі.
Ліону вже встановили спортивний протез
«Зараз війна ще триває. І навіть під час неї ми маємо продовжувати йти до своїх цілей, – зазначає Ліон. – Не маючи ноги, ми повинні мати змогу бігати, якщо хочемо здійснювати свої мрії. І цим ми теж ламаємо плани нашого ворога. Тим, що не здаємося і продовжуємо рухатись вперед».
Після протезування хлопець повернувся на передову та продовжує службу у Збройних Силах України.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
