У час, коли бізнес щодня балансує між ризиком і можливістю, українські компанії починають інакше дивитися на ефективність. Як змінюється мислення підприємців під впливом lean-підходу і чому ця філософія стає не просто інструментом, а частиною культури, пояснює Сергій Комберянов, президент Lean Institute Ukraine.
Сьогодні український бізнес переживає чи не найскладніший період за історію незалежної України. Переміщені виробництва, порушені ланцюги постачання, кадрові втрати, постійні обстріли та енергетичні обмеження – це щоденні виклики для підприємців, особливо з регіонів, близьких до лінії фронту. У таких умовах ефективність перестає бути перевагою – вона стає умовою виживання. Саме тому Lean-методологія, яка допомагає прибирати зайві витрати та фокусуватися на цінності для клієнта, набуває нового звучання.
Наприкінці 2024 року ПРООН в Україні у партнерстві з Lean Institute Ukraine запустили освітню програму «Ефективне виробництво: практика впровадження Lean» у межах Академії стійкого бізнесу. Вона стала частиною великого проєкту «Трансформаційне відновлення задля безпеки людей в Україні», що реалізується за підтримки уряду Японії.
Учасниками курсу стали понад 130 представників малого та середнього бізнесу з п’яти регіонів: Харківської, Одеської, Львівської, Вінницької та Київської областей. Серед них – підприємства, засновані ветеранами, людьми з інвалідністю, а також компанії, які були змушені релокуватися через війну.
Програма була побудована за принципом поєднання теорії та практики: три онлайн-вебінари та два дні очного навчання, під час яких учасники працювали над реальними кейсами, розбирали виробничі виклики та обговорювали болі своїх підприємств.
У фокусі – не навчання заради знань, а застосування інструментів: карта потоку створення цінності, аналіз втрат, 5S, стандартизована робота, візуальне управління.
Учасники не просто слухали – вони спостерігали, аналізували, будували карти процесів і впроваджували зміни на власному виробництві.
Одна з учасниць, керівниця швейного підприємства у Вінниці, під час вправи «спагетті-діаграма» вперше побачила, що її команда витрачає до 25% часу лише на пошук матеріалів і фурнітури. Візуалізація маршрутів руху працівників допомогла команді переосмислити логіку розташування обладнання та ресурсів. У результаті – зниження простоїв і зростання продуктивності на 18%.
Або приклад із Харкова, де власник виробництва металоконструкцій уперше зіткнувся з підходом стандартних операційних карт. Після впровадження Job Instruction для нових працівників час на адаптацію скоротився вдвічі, а кількість помилок зменшилася на 30%. У часи, коли знайти кваліфіковані руки складніше, ніж замовлення, це стало справжнім проривом.
До початку курсу більшість учасників не знали, що таке Lean. Близько 70% діяли інтуїтивно: наводили порядок, прискорювали роботу, але не мали системного підходу. Після навчання вони не просто змінили підходи – вони стали Lean-агентами змін у своїх компаніях. На підприємствах з’явилися перші стандарти, регулярні зустрічі команд, спроби вимірювати втрати не емоційно, а через цифри. І головне – з’явився запит на сталість, розвиток, навчання.
На мою думку, цей проєкт – про більше, ніж оптимізацію. Це про повернення підприємцям контролю над ситуацією, коли навколо панує невизначеність.
Lean виявився не лише набором інструментів, а способом мислення, який допомагає навіть у найбуремніші часи залишатись у фокусі, бачити головне, працювати системно. У світі, де все змінюється, – це рідкісна перевага.
Чому Lean має розвиватися й надалі? Бо це культура відповідальності. Це підхід, який змінює не лише виробництво, а й людей – тих, хто вміє бачити проблему не як загрозу, а як шанс для вдосконалення. Підприємства, що сьогодні вчаться працювати по Lean, – це основа економіки майбутнього. І саме в Україні, яка виборює своє право на розвиток, така трансформація – вже не опція, а необхідність.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
