Європейський виробник E-Hub Energy: українському бізнесу потрібна не просто батарея, а енергетичний актив

Масштаб змін видно і в цифрах: за даними європейської асоціації SolarPower Europe, у 2025 році Україна вперше увійшла до пʼятірки найбільших ринків батарейних систем накопичення в Європі, встановивши майже 3 ГВт·год нових потужностей. 

Економіка таких проєктів залежить від потреб компанії, способу використання системи та ситуації на енергоринку. Тому ключове питання для бізнесу — не лише чи варто інвестувати в накопичувачі, а й яка модель забезпечить найкращу віддачу.

Чим український ринок BESS відрізняється від ринку ЄС, які можливості він відкриває і що визначатиме його подальший розвиток? Про це – в інтерв’ю Forbes BrandVoice з Домініком Валігурським, керівником відділу продажів польської компанії E-Hub Energy, експертом з 14-річним досвідом у галузі відновлюваної енергетики.

Різні інвестиційні пріоритети 

Чим відрізняється роль систем накопичення на ринках України та ЄС?

В Україні накопичувачі передусім допомагають бізнесу зберігати безперервність роботи. Відключення означають зупинку виробництва, втрату запасів і ризик невиконання контрактів. Тому для української компанії ключове питання – як забезпечити роботу, коли зникає електроенергія. 

При цьому накопичувач має бути спроєктований саме під таке завдання: робота під час відключень потребує конфігурації з підтримкою острівного режиму. Час перемикання і тривалість резервного живлення залежать від вимог об’єкта і параметрів системи.

У ЄС накопичувачі частіше розглядають як інструмент управління енергоспоживанням. Вони допомагають ефективніше використовувати власну сонячну чи вітрову генерацію, переносити споживання на вигідніші години та надавати послуги енергосистемі. Із поширенням відновлюваної енергетики зростає потреба в гнучкості, яку можуть забезпечити накопичувачі.

Який досвід України може бути корисним для ЄС?

Війна показала, що енергетичну стійкість потрібно розвивати не лише на рівні національної енергосистеми. Важливу роль відіграють локальні рішення – поєднання генерації, систем накопичення та управління споживанням на рівні підприємств, лікарень і громад. Такий підхід допомагає критичним об’єктам зберігати роботу навіть тоді, коли централізоване електропостачання порушене.

Український досвід тут цінний конкретними рішеннями, випробуваними в умовах війни. Вони можуть стати практичним орієнтиром для енергосистем ЄС, які також потребують більшої гнучкості та стійкості.

Україна в стратегії E‑Hub

Чому український ринок став одним із пріоритетних для компанії?

Україна є одним із ключових ринків для E‑Hub. Тут збігаються два чинники – бізнесу вже зараз потрібне надійне енергопостачання, а енергетична система країни проходить глибоку трансформацію. Тому попит на накопичувачі – це не перспектива далекого майбутнього, а потреба, яка вже сформувалася.

Важлива і географічна близькість: українські клієнти можуть відвідати наш завод у Польщі та побачити, як збирають їхню систему. Близькість виробництва також спрощує планування поставок. Для мене робота з українськими партнерами має й особистий сенс, я можу підтримати українців своєю роботою.

Яку модель роботи ви обрали для України?

У виробника, який заходить на новий ринок, зазвичай три шляхи: продавати через дистрибʼюторів, будувати власну команду на місці або обʼєднатися з місцевими компаніями. Ми обрали третій. Клієнт отримує прямий доступ до виробника, але проєктують, монтують і обслуговують систему ті, хто знає Україну зсередини. Ми відповідаємо за технологію, інтеграцію та інженерну підтримку. Партнер – за знання ринку, інфраструктури й місцевих процедур.

Обладнання ми не продаємо «з полиці». Спершу дивимося на дані про енергоспоживання, умови приєднання до мережі та очікування інвесторів, і лише тоді підбираємо рішення, щоб воно працювало й через роки. Від першої консультації до запуску й сервісу ми поруч із клієнтом.

Український бізнес може обирати між бюджетним азійським обладнанням, глобальними інтеграторами та європейськими виробниками. Чому компаніям, які інвестують на роки вперед, варто звернути увагу саме на польське обладнання?

Бо ви працюєте напряму з виробником, який відповідає за всю систему. Ми починаємо з рівня комірок: за технологією cell-to-pack компонуємо їх у блоки, а потім поєднуємо з перетворювачами, керуванням і системами безпеки. Так контролюємо якість на кожному етапі.

Для клієнта це означає одну точку контакту з усіх технічних питань і сервісу. Інженери, які проєктували обладнання й знають його до найменшого гвинтика, поруч. Склад запчастин розташований у Легниці під Вроцлавом, тож логістичне плече коротке. 

Як відбуваються такі заводські випробування і що вони дають замовнику?

Клієнти можуть познайомитися з командою, яка збирає їхню систему, і взяти участь у випробуваннях. Ми перевіряємо, чи відповідає комплектація проєкту, як працюють комунікації, системи керування та функції безпеки. За результатами клієнт отримує повний комплект документації, що відповідає найвищим стандартам якості.

Так ми усуваємо проблеми ще до того, як обладнання потрапить в Україну, і зменшуємо ризик несподіванок під час монтажу.

Що потрібно, щоб проєкти з накопичення енергії в Україні запрацювали в масштабі?

Головний виклик – зробити фінансування проєктів із накопичення енергії доступним за прийнятного рівня ризику. Банкам потрібні проєкти з прогнозованою економікою, зрозумілою вартістю та грошовими потоками. Інвесторам – чіткі умови приєднання до мережі, а під час війни ще й рішення щодо фізичного захисту інфраструктури та страхування ризиків. Тому гарантійні механізми й передбачувані правила ринку не менш важливі, ніж ціна самого обладнання.

Чи плануєте ви долучатися до формування моделі банківського фінансування накопичувачів для українського бізнесу? 

Без цього не обійтися. Ми вже долучаємося до діалогу з фінансовими установами. Банкам важливо оцінити не лише позичальника, а і технічні параметри системи, її потенційний економічний ефект і ризики. Як виробник ми можемо надати необхідну експертизу: пояснити, як працює обладнання та від чого залежить ефективність інвестиції. 

В Україні вже діють і механізми фінансової підтримки. Зокрема, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) реалізує програму Фонду підтримки енергетичної безпеки, яка передбачає часткове покриття ризиків банків-партнерів за кредитами на децентралізовану генерацію, накопичення енергії та енергоефективність.

Від резерву до енергетичного активу

З чого почати бізнесу, який хоче, щоб накопичувач не лише рятував під час відключень, а й працював на нього?

Насамперед перестати бачити в накопичувачі тільки резерв на випадок блекауту. Промислова система зберігання енергії ще й допомагає балансувати енергосистему і робить електропостачання надійнішим. Тому серед наших клієнтів переважно промислові підприємства, девелопери та інжинірингові компанії.

Розмір бізнесу тут не перешкода. Найменша система в нашому портфелі має потужність 125 кВт і ємність 261 кВт·год. Її можна поставити навіть на невеликому виробництві. Найбільші проєкти сягають 100–200 МВт·год.

Ще один перспективний напрям – накопичувач у парі із сонячною чи вітровою станцією. Тоді енергію, вироблену вдень, можна зберегти й використати пізніше, коли вона справді потрібна.

Як не помилитися з вибором системи, щоб накопичувач справді окупився?

Відштовхуватися від завдань клієнта і того, як саме працюватиме система. Більша батарея сама по собі не гарантує кращого фінансового результату.

Економіку треба рахувати повністю: скільки коштує електроенергія для заряджання, скільки втрачається під час зберігання й віддачі, скільки споживає охолодження, як швидко деградують батареї, у що обійдуться сервіс, страхування, фінансування і, можливо, заміна компонентів. А на іншій шальці терезів – збитки, яких бізнес уникне завдяки безперервному живленню. 

Втрати від перебоїв для кожного підприємства різні. Якщо система має одночасно забезпечувати резервне живлення і допомагати оптимізувати витрати, частину її ємності доведеться залишати для аварійних ситуацій. Це обмежує можливості комерційного використання накопичувача, тому такий режим потрібно врахувати у фінансовій моделі.

Далі – техніка. Ми використовуємо літій-залізо-фосфатні батареї з рідинним охолодженням, а сервіс охоплює віддалений моніторинг, планове обслуговування й оптимізацію роботи системи.

І не варто пропускати гарантію. У ній мають бути чітко прописані допустимі режими роботи і рівень ємності, який батарея гарантовано збереже.

Роль накопичувачів в енергосистемі майбутнього 

Яким E-Hub бачить наступний етап розвитку на тлі зростання ринку?

Зараз ми на етапі підготовки виробництва, тестуємо повністю автоматизовану лінію зі збирання батарейних блоків на заводі в Легниці. Розраховуємо вийти на повну виробничу потужність наприкінці 2026 року – в І кварталі 2027-го.

На першому етапі плануємо виробляти системи загальною ємністю 1,2 ГВт·год на рік, далі – наростити потужність до 5 ГВт·год. Наші ключові ринки – ЄС, Україна, Велика Британія. Також розглядаємо можливості виходу на ринок США.

Інтерес до наших рішень високий. Ми ведемо переговори з партнерами щодо масштабних проєктів накопичення енергії в Польщі. Після узгодження з ними зможемо розкрити деталі й розповісти про нашу участь. Наразі йдеться про проєкти із сукупною ємністю в кілька ГВт·год.

Як, на вашу думку, зміниться ринок накопичувачів енергії протягом найближчих трьох–п’яти років?

Вони стануть частиною комплексних енергетичних рішень. Що більшою ставатиме частка сонячної та вітрової генерації, то важливішою буде можливість зберігати енергію й використовувати її тоді, коли вона найбільш потрібна, а також оперативно реагувати на потреби енергосистеми.

Зростатиме й увага до тривалості розряду – часу, протягом якого накопичувач може віддавати енергію з певною потужністю. Наприклад, у Техасі вже розвиваються проєкти з тривалістю розряду чотири години й більше. 

Пріоритетом стане і кібербезпека, а також можливість модернізації обладнання та здатність накопичувачів активно підтримувати роботу енергосистеми.

Тому системи, які встановлюють сьогодні, варто проєктувати з урахуванням майбутніх потреб ринку.