Місце щасливих людей. Як Ferrexpo адаптує HR-стратегію, відповідно до нових викликів

Наразі на українському ринку праці спостерігається дефіцит кадрів на так звані виробничі, або «чоловічі» спеціальності.

У Ferrexpo активно шукають нові резерви. Наприклад, розвивають школу для навчання та підвищення кваліфікації працівників, діяльність якої спрямована на створення багатофункціональних професій. Також залучають жінок на «чоловічі» спеціальності й розвивають проєкти жіночого лідерства. На підприємствах впроваджується Школа Femunity, де за три роки понад 200 співробітниць змогли розвинути свої лідерські якості для професійного зростання.

«Ми створюємо зручні виробничо-побутові умови для жінок на виробництві, бо забезпечення комфорту праці – обов’язок Ferrexpo, яка позиціонує себе як місце щасливих людей», – наголошують у компанії.

Ще один чинник стабільності команди – постійна турбота про працівників, їхні родини, фізичне та ментальне здоров’я. З початку війни компанія не призупинила жодного пункту колективного договору, де йшлося про добробут і мотивацію персоналу. Також запроваджено низку додаткових проєктів, спрямованих на піклування про персонал.

Так, програма добробуту допомагає впоратися з психологічними проблемами шляхом отримання анонімної допомоги у медичному центрі Ferrexpo. Компанія забезпечує страхування здоров’я працівників, опікується вимушеними переселенцями та має комплексну програму з підтримки ветеранів, яка крім фізичної й психологічної реабілітації містить інформаційний супровід, санаторно-курортне оздоровлення та перекваліфікацію для співробітників, які за станом здоров’я не можуть повернутися до своїх робочих місць. 

Особлива гордість – корпоративний театр Ferrotale, де співробітники розкривають свої таланти, спілкуються й відволікаються від важкої буденності. Кошти з продажу квитків на вистави спрямовуються на придбання спорядження для воїнів ЗСУ. «Довіра керівництву та згуртованість команди – ось той двигун, що дає компанії змогу стабільно працювати, – наголошує Юлія Клевова. – Більшість працівників з початку війни залишилися з нами й продовжують сумлінно виконувати свої обов’язки з вірою у перемогу».

Попередній слайд

Наступний слайд

Мої дідусь і тато – електрогазозварники, тож я з дитинства розуміла, що ця професія складна та відповідальна. Але в гірничому училищі Горішніх Плавнів я обрала родинну професію й не пожалкувала: під час практики на Полтавському ГЗК мене так вразили розмах і міць виробництва, що я одразу зрозуміла, де хочу працювати.

Спочатку колеги-чоловіки на фабриці здивовано мене зустріли – запитували, чи вмію я щось робити. Звісно, з часом я довела, що люблю роботу та вмію зварювати металоконструкції, як і вони. Тому вдячна колегам за підтримку, допомогу й підказки.

Вже пів року я працюю помічницею майстра та стажую інших жінок, навчаючи їх основам роботи зварниць.

Хоча, на перший погляд, і не скажеш, але моя професія творча: тут треба гарно виводити кожен шовчик, щоб він мав кращий вигляд. Мені подобається, коли мої учениці швидко опановують навички, а найбільше – що після стажування вони працевлаштуються на підприємства компанії, бо розуміють, що тут хороші умови роботи, гідна зарплата, турботливі керівники та наставники, які дійсно дбають про розвиток своїх підлеглих.

У нашому регіоні Ferrexpo – найбільший роботодавець, який забезпечує найкращі умови роботи та гідну зарплату. Тож, щоб працевлаштуватися в компанію, я здобув професію помічника машиніста екскаватора у гірничому училищі, а потім закінчив коледж.

Рішення стати на захист України з перших днів повномасштабної агресії прийняв виважено. Воював понад рік. Після отриманих травм демобілізувався. 

Під час служби у ЗСУ компанія памʼятала про мене та дбала про те, щоб я і мої побратими мали все необхідне. Знаю, що до компанії систематично звертаються різні військові частини та від початку війни вона спрямувала понад 955 млн грн у тому числі на допомогу українським захисникам.

Після повернення з фронту я одразу попрямував на комбінат, де за мною зберегли робоче місце. На жаль, за станом здоров’я не зміг повернутися на попередню роботу машиніста карʼєрного екскаватора, але мені підшукали місце в іншому підрозділі. Тепер, після закінчення курсів у центрі технічної експертизи Ferrexpo, я працюю електрослюсарем. 

Програма підтримки ветеранів Ferrexpo дуже важлива, бо саме покрокова реабілітація у медичному центрі компанії та найкращих закладах України й поступова, але дієва реінтеграція в робоче середовище та суспільство дозволяє ветеранам відчути свою цінність і продовжити самореалізацію.

Я прийшов у Ferrexpo в 19 років до ІТ-підрозділу як стажист. Завжди мріяв бути частиною чогось більшого, реалізовувати масштабні проєкти. Тож коли ми почали співпрацювати з департаментом корпоративних комунікацій Ferrexpo в межах проєкту створення вебпорталу, захотілося долучитися до цієї потужної команди. Щойно з’явилася вакансія фахівця з комунікацій, я одразу подав заявку, пройшов співбесіди й обійняв цю посаду. 

Через те, що досвіду роботи в корпоративних комунікаціях у мене було не так багато, мені запропонували план особистісного та професійного розвитку.

Ferrexpo оплатила моє навчання на профільних програмах, зокрема у Києво-Могилянській бізнес-школі, а також профінансувала низку інших навчальних курсів, зокрема з вивчення англійської.

Вже за рік мене підвищили до посади головного фахівця з комунікацій, а ще за рік – до начальника департаменту корпоративних комунікацій.

Працювати у компанії комфортно: корпоративна культура Ferrexpo сприяє розвитку та зростанню молодих фахівців. Тут молодь може бути впевнена у відсутності дискримінації через різницю поглядів, а також у підтримці й повазі менеджменту. 

У компанії можна завжди сподіватись на підтримку колег: всі працюють дійсно як одна команда, дуже відкриті та готові допомогти. Керівництво підприємств і менеджмент Групи прислуховуються, виступають менторами та наставниками. А компанія змінюється для залучення більшої кількості молодих талановитих фахівців, щоб разом розвивати цінності інклюзивності, рівності й різноманіття.