Камаланоміка. Віцепрезидентка США Камала Гарріс про своє бачення інклюзивного підприємництва

Я була в Окленді, коли стався землетрус Лома Прієта у 1989-му і зруйнував міст між Сан-Франциско й Оклендом. Тоді у лідерів було два варіанти дій: відновити міст до його попереднього стану або переглянути розрахунки і зміцнити систему опори так, щоб міст міг пережити майбутні струси. Вони обрали останнє.

Коли ми вийдемо із пандемії, перед нашою нацією постане такий же вибір у питаннях економіки і бізнесу, особливо малого бізнесу і стартапів.

Пандемія виштовхнула на світло всі недоліки і вади нашої економіки. Один із трьох малих підприємців припинив свою діяльність. Майже два мільйони жінок втратили роботу. Мільйони родин ледь можуть дозволити собі купити продукти і сплатити оренду житла.  

Саме зараз нам треба не просто виправити недоліки, ми повинні переосмислити всю систему. Після надання $60 млрд допомоги малому бізнесу ми повинні працювати для того, щоб розширити для підприємців по всій країні доступ до капіталу і прибрати стіни, що не дають їм йти до успіху.

Перш за все, капітал. Нещодавно я познайомилася із Лореною Кантаровічі, власницею крафтового виробництва емпанади в Колорадо. Як і багато інших малих підприємців, свій бізнес вона розпочала вдома на кухні. 

Коли вона взялася за пошук кредиту для розширення, банки, до яких вона зверталася, казали їй, що вона «невигідна позичальниця». Проте завдяки безупинній праці вона довела, що ті помилялися. Тепер у неї є низка закладів, де працює багато людей.

І ця історія одна з багатьох. Традиційні банки і венчурний капітал не завжди розуміють бачення жінок-підприємиць, а тим паче жінок різних кольорів шкіри. Муніципальні банки, з іншого боку, були створені для того, щоб розуміти ці бачення.

Муніципальні банки усвідомлюють, наскільки корисно надавати громадам різних кольорів шкіри і громадам із низькими доходами доступ до капіталу. І саме це усвідомлення допомагає їм приносити користь цим громадам і всій нашій країні.

Коли я була в Сенаті США, то працювала для того, щоб передати додаткові $12 млрд муніципальним банкам. Тепер ми працюємо для того, щоб реалізувати цю інвестицію. Разом ми повинні допомогти кожному американському підприємцю отримати необхідний капітал, щоб втілити його або її бачення в життя.

Існують й інші стіни, які не дають підприємцям йти вперед. Даніель Романетті тримає магазин пряжі у Вірджинії. Кілька місяців тому я навідала її і кількох її співробітників. Вони розповіли про те, як важко було під час пандемії власницям бізнесу, яким нікуди було подіти малолітніх дітей на час роботи. Дехто змушений був доставляти товари клієнтам із дітьми на задньому сидінні. Інші повинні були брати дітей на роботу.

Для жінок-підприємиць, як і для всіх підприємців, пандемія підкреслила важливість нашої інфраструктури найманого нагляду і догляду.

Для багатьох система найманого нагляду і догляду – це міст до створення бізнесу. Саме тому на додачу до вдосконалення доріг для транспортування товарів, вдосконалення транзиту для споживачів і забезпечення доступу та доступності швидкісного інтернету, Президент Джо Байден і я також працюємо для того, щоб забезпечити доступ і доступність послуг із нагляду і догляду за дітьми і членами родини.

Коли вони зіткнулися із немислимим, американські підприємці зробили вибір на користь нових ідей для своїх бізнесів. Магазини, як, приміром, у Даніель, повинні були швидко перебратися у всесвітню мережу, щоб утримати клієнтів – така тенденція найімовірніше збережеться і надалі.

Ресторанам, таким як у Лорени, треба було організувати місця для відвідувачів на свіжому повітрі, щоб триматися на плаву. А в цей час новатори різних напрямів створювали і продовжують створювати нові продукти для наших нових реалій.

Сьогодні наша нація повинна переосмислити свою економіку так, щоб кожен американський підприємець чи підприємиця могли запустити і розвинути власну справу. Саме це переосмислення допоможе нам залишатися конкурентоздатними і вийти із пандемії сильнішими, ніж ми були до неї.