Реінтеграція ветеранів з інвалідністю в промисловій компанії: досвід «Інтерпайп»

Олександр Ярнутовський до великого вторгнення Росії в Україну працював майстром зміни брухтозаготівельного майданчика «Інтерпайп». У 2022-му він вступив добровольцем до ЗСУ. Спочатку служив на кордоні, потім на Донеччині. «То був мій перший бойовий досвід», – згадує Олександр. В одному з боїв він втратив око та ледь не загинув через важке поранення обличчя, після тривалого відновлення отримав другу групу інвалідності, демобілізувався й повернувся на роботу в «Інтерпайп». Роботодавець забезпечив йому медичну, юридичну й емоційну підтримку. Олександр вийшов на довоєнне робоче місце й успішно реінтегрувався в цивільне життя. Чи завжди можливий такий сценарій у промислових компаніях? Які ресурси та корпоративні пріоритети визначають успішність реінтеграції ветеранів з інвалідністю? Про досвід «Інтерпайп» – у матеріалі Forbes BrandVoice.

«Сьогодні в Україні зареєстровано 1,2 млн ветеранів. 70% із них до мобілізації офіційно працювали. З огляду на це забезпечення ветеранів гідними робочими місцями є критично важливим для їхньої реінтеграції до мирного життя».

Максим Кушнір заступник міністра у справах ветеранів

Водночас стан здоровʼя ветеранів часто ускладнює їх повернення до колишньої роботи.

Для великих промислових підприємств працевлаштувати ветерана – завдання із зірочкою: через втрачене здоров’я внаслідок поранення не всі можуть повернутися на довоєнні посади. Робота в цехах передбачає чималі фізичні навантаження, позмінний графік, підвищений рівень шуму й інші чинники, які унеможливлюють таку роботу для людини з інвалідністю. «Та ми намагаємось знайти варіант працевлаштування для кожного без винятку захисника. Пропонуємо альтернативні робочі місця, враховуємо обмеження за станом здоров’я та намагаємось створити вакансію на перетині досвіду, навичок демобілізованого працівника та потреб виробництва», – каже Людмила Новак, директорка з комунікацій «Інтерпайп». 

Гідна робота – головна умова реінтеграції

У 2022–2025 роках понад 1500 співробітників «Інтерпайп» брали участь у бойових діях, 83 з них загинули, 40 вважаються зниклими безвісти. Сьогодні 1048 працівників компанії перебувають на фронті, і за кожним із них зберігається робоче місце. «Перших ветеранів повномасштабного вторгнення ми зустріли наприкінці 2022 року, тоді ж провели навчання для керівників, запровадили комплексний медичний супровід, психологічну та юридичну підтримку оборонців, – згадує Людмила Новак. – Але без професійної реалізації реінтеграція в цивільне життя відбувається дуже повільно. Робота створює одну з важливих емоційних опор для ветерана, не кажучи вже про матеріальну складову».

У компанії працевлаштовують як внутрішніх ветеранів – тобто тих, хто пішов служити з підприємств «Інтерпайп», так і зовнішніх – тих, хто до війни працював в інших компаніях. «Знайти робоче місце для внутрішнього ветерана з інвалідністю простіше, – пояснює Людмила. – Корпоративна патронатна служба опікується співробітниками з першого дня мобілізації, надає адресну комплексну підтримку. Ветерани довіряють роботодавцю, щиро обговорюють обмеження та очікування ще під час відновлення, розглядають різні, зокрема й абсолютно нові для себе варіанти, часто готові на зміну фаху та навчання. Своєю чергою, компанія має досвід співпраці з конкретною людиною, розуміє її здібності, досвід, вподобання. Тому ми адаптуємо робочі графіки та функціональні поля, а іноді навіть перебудовуємо бізнес-процес, щоб створити робоче місце під конкретну людину».

Адаптувати графік і завдання 

Понад 30 років Ігор Кравченко працював дефектоскопістом, проводив ультразвуковий контроль залізничної продукції. «На Донеччині у мене загострилися проблеми із серцем, я переніс важку операцію та отримав другу групу інвалідності, – розповідає він. – На жаль, лікарі заборонили мені позмінну роботу. І я був дуже розчулений, коли для мене створили нове робоче місце зі звичайним офісним графіком».

На новому робочому місці Ігор Кравченко навчає молодих дефектоскопістів, бере участь у модернізації обладнання дільниці, працює з документацією. «Робота відволікає від сумних думок, легше повернутися до цивільного життя», – говорить Кравченко.

Опанувати нову професію

Анатолій Вербецький 20 років працював токарем у машинобудівному комплексі «Інтерпайп». Восени 2022-го отримав важкі поранення. «Це був постріл ворожого танка, – розповідає Анатолій. – Я переніс 20 складних операцій і тривале відновлення, більше року був прикутим до ліжка, маю інвалідність, бо в правій нозі замість кістки металева трубка». Після лікування в Україні та Данії Вербецький повернувся до рідного цеху, але працювати токарем більше не міг. «Анатолій повернувся на милицях, тому роботу за токарним верстатом, де цілу зміну треба стояти, ми не розглядали, – пояснює Максим Горбатюк, директор машинобудівного комплексу. – Ми порадились із ним, обговорили варіанти та, врахувавши досвід і знання Анатолія, запропонували йому посаду інженера-технолога».

На новому робочому місці ветеран створює технологічні процеси для токарів. «Анатолій працює вже понад пів року і показує гарні результати, а найголовніше – людина адаптується і хоче далі розвиватися в професії», – говорить Максим Горбатюк.

Анатолій щиро радіє поверненню до колег у цеху, з якими працював до війни. «Тут я ледь не кожного знаю в обличчя, колеги мені допомагають, радять, як можна ще прискорити процеси», – стверджує Вербецький. Зараз він будує плани на майбутнє: насамперед здобути вищу освіту, а відтак опанувати ще один напрям – писати програми для верстатів із числовим програмним керуванням.

Керувати промисловими роботами

В «Інтерпайп» розуміють обмеження ручного підбору робочих місць під конкретних людей. Наразі такий підхід ефективний, та, на жаль, з кожним місяцем війни з фронту повертаються дедалі більше ветеранів з інвалідністю. Тому в компанії проводять повний аудит бізнес-процесів на всіх підприємствах і створюють каталог робочих місць, куди зможуть винаймати внутрішніх і зовнішніх ветеранів.

«З нашого досвіду роботи з ветеранами найважче для них у цеху – шум і робота на ногах. З першим поки що мало чим можемо зарадити, є дільниці, де шуму менше, але проблему це не розв’язує. Проте для деяких кваліфікованих робочих ми можемо організувати роботу так, щоб, скажімо, п’ять хвилин людина стояла, а 20 хвилин сиділа. Це, наприклад, оператори верстатів із ЧПК: фактично робітник слідкує за коректністю виконання програми на моніторі та може сидіти, поки верстат відпрацьовує програму, – розповідає Максим Горбатюк. – У поточному році ми провели вісім зустрічей із внутрішніми та зовнішніми ветеранами без досвіду такої роботи, показували верстати, умови роботи, пояснювали можливість скороченого робочого дня, гнучкого графіку, познайомили з потенційними наставниками, ми можемо підібрати їх під кожну конкретну людину, врахувавши не лише професіоналізм, а й людські якості».

Днями в машинобудівний комплекс «Інтерпайп» на посаду операторів верстатів із ЧПК виходять двоє хлопців з ампутаціями ніг. Один – свій, інший дізнався про «Інтерпайп» уже після демобілізації. Протягом трьох місяців вони опанують нову перспективну професію, працюватимуть і будуватимуть подальше життя.

«Ми нескінченно вдячні ветеранам за їхній внесок у захист країни, тому прагнемо зробити все можливе, щоб забезпечити їм гідне повернення до цивільного життя, – резюмує Людмила Новак. – Їхній досвід, знання та навички – неоціненний ресурс нашого суспільства, і ми маємо зробити все можливе, щоб вони могли реалізувати потенціал у мирному житті».