Ольга Онишко, українська режисерка-документалістка і сценаристка /з особистого архіву
Категорія
BrandVoice
Дата

Цінності минулого у сьогоденні

5 хв читання

Ольга Онишко, українська режисерка-документалістка і сценаристка. Фото з особистого архіву

Українська режисерка і сценаристка Ольга Онишко планує знімати серіал у стилі історичного фентезі з робочою назвою «Королівство Ольги». Інтерв’ю

У 2019 році режисерка-документалістка Ольга Онишко, відома картинами «Три історії Галичини» та «Жінки Майдану», стояла біля Михайлівського собору і роздивлялася фреску, на котрій княгиня Ольга зображена як символ захисту та підтримки людей перед лихом. У режисерки виникло бажання глибше дослідити фігуру княгині. Адже, з одного боку, Ольга відома своєю жорстокістю, а з іншого – здатністю обʼєднувати людей, любовʼю і мудрістю. Майже після пʼяти років досліджень історичних матеріалів і всесвітньої міфології сформувався сценарій з 12 епізодів про княгиню Ольгу, режисеркою якого виступить Ольга Онишко. «Це буде художня інтерпретація історичних подій, призначена для шанувальників містики, пригод, кохання та динамічних баталій», – ділиться режисерка. Наразі Онишко веде переговори з продюсерською групою та шукає інвесторів для реалізації проєкту. В інтервʼю вона розповіла про свій шлях у кіноіндустрію, знакові роботи та актуальність образу княгині Ольги сьогодні.

Хто така Ольга Онишко

Ольга Онишко – режисерка, журналістка та громадська діячка. Народилась у Львові, з 2002 року мешкає у США, на околиці Вашингтона. Дебют Ольги у кіно відбувся у 2010 році, коли її стрічка «Три історії Галичини» стала першим документальним фільмом, який ішов у кінотеатрах США, Канади й загалом у 12 країнах світу. У 2016-му вийшов другий документальний фільм Онишко «Жінки Майдану», що став номінантом фестивалів Woodstock Film Festival, Richmond International FIlm Festival, Culver City Film Festival тощо, а також найкращою документальною стрічкою року на Fort Myers Film Festival 2017.

Як почався ваш шлях у кінематограф?

У 2002 році я за сімейними обставинами переїхала до Сполучених Штатів. У 2006-му вступила на кінематографічне відділення American University, аби втілити свою давню мрію – розповісти людям не моєї культури про ті виклики, з якими стикаємося ми, українці, щоб зберегти власну ідентичність.  

Якою була ідея вашого фільму «Три історії Галичини»?

Цей фільм ми зняли разом з ліванкою Сарою Фаргат та оператором Петром Дідулою. У стрічці показали історії трьох людей, які опинилися між двох зол – Гітлером та Сталіним, і які, попри ідеологічний пресинг двох систем, робили незвичайні вчинки, керуючись не розумом, а серцем і системою гуманістичних цінностей у часи жорстокої війни. Нашим завданням було викликати почуття емпатії в кожного з народів до того, що було пережито іншим. «Три історії Галичини» був першим незалежним повнометражним документальним фільмом, показаним поза конкурсом на Каннському фестивалі.

У другому фільмі «Жінки Майдану» ви зосередилися на історіях жінок, які сформували цілий рух спротиву. Чому?

Після «Трьох історій» мене зацікавило таке поняття, як «жіноча сила», чим сильна жінка. «Жінки Майдану» – це навіть не історії, а радше їхні портрети в русі, в дії – в момент, коли на Майдані їх зловила камера Петра Дідули, оператора і співрежисера. І таким чином з цих портретів, фрагментів склалася ціла фреска – цілісний портрет жінки 2013–2014 років, яка стояла на Майдані, тримала собою дух мирного протесту, дбала, аби життя протестувальників було комфортним у люті морозні ночі, й разом із тим залишалася на барикадах у найскладніші моменти, ризикуючи життям. Ми зафіксували у фільмі те, як жінки трансформували простір Майдану у спільноту, що функціонує, і ставали символом сучасної української жінки, яка у формі, має чудовий вигляд, із манікюром, але при цьому і пораненому допомогу надасть, і революцію здійснить, і озброєних чоловіків не злякається, і мирні переговори з поліцією проведе. Такою цю жінку побачила наша камера на Майдані. Цей фільм, як і «Три історії Галичини», включили до програми багатьох університетів Сполучених Штатів і Канади, він виграв звання «Найкраща стрічка року», а одним із основних моментів був показ за участі активісток Майдану в Конгресі Сполучених Штатів, і показ цей відкривала жінка-легенда, яка в конгресі уже 37 років – конгресменка-демократка штату Огайо Марсі Каптур. Це був 2017 рік, про напад Росії на Україну знали дуже мало, і в політичних елітах США домінували наративи Кремля про Україну, про те, що відбувалося на Майдані. А тут наша стрічка, з якої стає зрозуміло, як щиро і сміливо звичайні люди, жінки відстоювали свої права. Це зачепило за живе.  

Як виникла ідея створити серіал про княгиню Ольгу? Що вас найбільше вразило в її історії?

Два мої попередні фільми досліджували такі поняття, як «жіноча сила» та «сутність української жінки». Мене зацікавило питання: звідки береться ця сила? Саме це привело мене до постаті княгині Ольги. Її образ у Михайлівському Золотоверхому соборі, де вона ніби захищає своїм плащем киян від ворожої навали, надихає. А пам’ятник на площі перед собором, який нині одягнений у бронежилет, лише підкреслює її символічну роль у захисті народу.

Зі шкільних років я знала, що княгиня Ольга була першою християнкою на Русі та стала святою. Однак цього факту було б недостатньо для її канонізації за православними традиціями. Виявляється, вона здійснила те, що у філософії Нового часу можна було б назвати «диво ілюмінації». Під час облоги Києва печенігами, за легендами, її дивовижне сяйво врятувало мешканців міста.

Як режисерка, я уявляла собі цю сцену так: Ольга стоїть на стінах Києва з двома онуками на руках і дивиться, як хан Батий п’є вино з черепа її сина. Це не лише трагедія втрати сина та князя, а й усвідомлення, що підмога не прийде. Як діяти в такій безвихідній ситуації?

Літописи стверджують, що з обложеного Києва Ольга послала гінця хлопчика, щоб закликати допомогу. Інші перекази розповідають, як вона вивела з міста людей – жінок, дітей, воїнів – і разом із ними пройшла через ворожий табір. Її тіло ніби світилося, і печеніги розступилися, дозволяючи всім вийти неушкодженими.

Хоча Київ тоді було втрачено, Ользі вдалося зберегти народ. Вона перегрупувала сили, відвоювала місто, об’єднала людей і зміцнила основи державності, заклавши фундамент для майбутніх досягнень свого онука Ярослава Мудрого.

Мабуть, і сьогодні всім українцям бракує цього дива. Чи буде натяк на це у серіалі?

Як не дивно, сьогоднішня ситуація чимось нагадує ту, яка була за Ольжиних часів. Як і тоді, нам нині дуже хочеться дива. Тому весь серіал і побудований як шлях дівчини, яка бореться із багатьма внутрішніми викликами, до мети. Він також про те, як Ольга поступово перетворюється на ту, яка зможе повести за собою людей, на ту, за якою люди захочуть піти.

Ольга Онишко, українська режисерка-документалістка і сценаристка.

Ольга Онишко, українська режисерка-документалістка і сценаристка.

На якому етапі зараз перебуває виробництво серіалу «Королівство Ольги» і скільки потрібно інвестицій для початку зйомок?

Ми перебуваємо на стадії переговорів зі знімальною командою, яка об’єднує фахівців з України, США, Італії, Німеччини та Франції. Бюджет кожного епізоду залежатиме від складності локацій та кількості спецефектів, але, за попередніми оцінками, вартість одного епізоду становитиме від $3 млн до $5 млн. Це масштабний проєкт світового рівня, і ми активно залучаємо інвесторів.

Епоха Княгині Ольги була часом постійних війн, боротьби за виживання та суворих випробувань. У сценарії ми досліджуємо джерела внутрішньої сили, способи її збереження, а також стосунки між чоловіком і жінкою під час війни, які значно змінюються під її впливом. Княгиня Ольга увійшла в історію завдяки своїм нестандартним рішенням для збереження суверенітету та захисту свого народу. Хоча літописи часто описують її дії як жорстокі, саме ці методи дозволили їй не лише вижити серед сильних чоловіків-правителів, а й зберегти своїх людей та землі. 

Сценарій також відображає її шлях до миру, що проходить через особистісне зростання Ольги, створення альянсів на основі спільних цінностей та демонстрацію лідерської сили у збереженні цього миру. Княгиня Ольга запровадила унікальні для свого часу реформи, зокрема скасувала рабство та замінила данину системою податків. Її життя тісно переплітається з використанням містичних традицій у щоденному управлінні, що робить її постать особливо цікавою.

Ми прагнемо показати несподіваний образ княгині Ольги – жінки-лідерки, який суттєво відрізняється від шкільного уявлення. Її історія – це не лише спадок минулого, а й джерело натхнення для творення майбутнього.

У кожної культури є свій легендарний лідер – умовний король Артур, який надихає покоління. Але в нас є дехто більший – княгиня Ольга, справжня жінка-лідерка, яка заслуговує на те, щоб стати символом української сили та мудрості для всього світу.

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.