«30 до 30: Творці майбутнього»
«Якщо хоча б раз почуєш слова: «Док, дякую за життя» – більше ніколи не зупинишся», – каже анестезіологиня, лейтенант медичної служби ЗСУ Ніна Колосінська. В лютому 2022 року вона разом із чоловіком Андрієм, теж медиком, проходили службу у військовому шпиталі Маріуполя. Після оточення міста відмовилися від евакуації: вирішили надавати медичну допомогу до останнього. Працювали майже цілодобово, попри постійні обстріли.
Після авіаудару по шпиталю працівники медзакладу переїхали до «Азовсталі», де ще кілька місяців у підвалі допомагали людям. Далі – потрапили в полон. Там Колосінська продовжила надавати медичну допомогу українським військовим. У вересні медикиню звільнили, її чоловік Андрій досі у полоні.
Що було найскладнішим у Маріуполі?
Адаптуватись до нових умов праці. Масових надходжень поранених, обмеженого,
а згодом і відсутнього постачання медичного забезпечення. Але саме ці, найскладніші, моменти дали відчути цінність себе як лікаря, як людини, як свідомого громадянина своєї держави.
