Сотні мільйонів гривень на порятунок. Як працює штаб допомоги бійцям компанії «Інтерпайп»

Сотні підприємств зараз купують техніку, одяг, провізію для військових, переказують кошти у фонди та на рахунки бійців і їхніх рідних. Компанія «Інтерпайп» обрала інший шлях благодійності – адресну, індивідуальну допомогу конкретним військовим та бригадам. З перших днів російського вторгнення у 2014-му і на дев’ятнадцятий місяць повномасштабної війни компанія допомагає своїм мобілізованим співробітникам, передаючи їм усе необхідне.

Як піарники «Інтерпайпу» разом із колегами з Фонду Віктора Пінчука стали менеджерами корпоративного штабу допомоги? Як вони справляються з психологічними труднощами? Та що допомагає їм не втрачати сили навіть після звісток про загибель колег?

Запрацювали у перший день війни: про виникнення штабу в «Інтерпайпі»

Щодня невеликий колектив корпоративного штабу допомоги мобілізованим збирає посилки для колег на фронті. «Як можна втомитися, коли наші герої на передовій? – каже керівниця штабу Світлана Манько. – Наша допомога – це лише незначне покращення їхніх умов там».

Штаб допомоги мобілізованим співробітникам виник в «Інтерпайпі» у 2014-му. «Тоді призвали 300 наших працівників. Речей військового призначення не було ані у них, ані у держави, ані на українському ринку, – згадує Людмила Новак, директорка з комунікацій «Інтерпайп» і за сумісництвом координаторка штабу. – Ми купували необхідне через закупівельні канали компанії, привозили з-за кордону, а наша служба безпеки розвозила це по гарячих точках».

24 лютого 2022-го восьмеро піарників «Інтерпайпу» почали цілодобову роботу з пошуку необхідного спорядження на ринках і в інтернеті. «Купували по одному зразку товарів різних виробників і тестували їх, – каже Світлана Манько. – Взуття має бути жорстким, зі стійкою підошвою і якісною фурнітурою, спальники та дощовики – водонепроникними. Ми не купуємо партію касок, поки не зробимо відстріл і не перевіримо їхню міцність».

У перші місяці повномасштабної війни, коли в Україні не було речей для військових, перші турнікети та аптечки для Міноборони знайшов Фонд Віктора Пінчука. Вже у квітні Фонд доправив в Україну 245 тис. турнікетів САТ, компресійних бандажів, гемостатиків Celox, декомпресійних голок, оклюзійних пов’язок і 6,5 тис. індивідуальних аптечок IFAK. Вони були передані безпосередньо Міноборони, і необхідну кількість передали в Штаб допомоги співробітникам.

Спершу робота штабу була хаотичною, інтуїтивною. Згодом, поступово відбудували системну роботу. Зараз менеджери регулярно комунікують із бійцями, опрацьовують їхні запити, мають базу перевірених постачальників, долучили до консультативної допомоги інших фахівців у компанії, налагодили логістику.

«Тепер ми швидко знаходимо найякісніші речі та перевіряємо їхні характеристики, а головне – маємо затверджений керівництвом компанії майже необмежений бюджет на великі партії одягу та техніки. Усе, що потрібно бійцям, купуємо, не економлячи. Суми, витрачені тільки Інтерпайпом з початку війни, сягають мільйонів гривень», – каже Людмила Новак.

Штаб допомоги працює щодня, купуючи все, крім зброї: автомобілі, дрони, тепловізори, рації, бронежилети, зарядні батареї, захисні окуляри, ліхтарі, каремати, спальники, військову форму і взуття на різні сезони, гумові чоботи, тактичні ремені, дощовики, рюкзаки, наколінники, сухі душі, пічки та продукти.

Попередній слайд

Наступний слайд

Станом на 1 жовтня 2023-го з понад 1 тис. чоловіків, які до війни працювали на потужностях «Інтерпайпу» у Новомосковську, Дніпрі і Нікополі, 941 – діючі військові. Всього у лавах ЗСУ, ТРО та Нацгвардії вже було 1046 працівників компанії. З них 46 бійців загинуло, 44 вже демобілізувалися (із них 36 повернулися на роботу в компанію), 15 продовжують служити.

Як штаб компанії «Інтерпайп» наближає перемогу

Штаб допомоги працює за трьома напрямками. Перший – допомога співробітникам, яких мобілізували, які пішли на війну добровольцями, і тим, хто підписав контракт з армією.

Другий напрям – медична, фінансова та юридична допомога пораненим. Штаб передає пораненого головному лікарю «Інтерпайпу», який контролює і за потреби доповнює лікування. Менеджери тим часом купують ліки та інше – одного разу передали милиці, апарат Ілізарова та візок.

«Якось поранений нікопольчанин поскаржився на лікування у дніпровській лікарні, де він лежав, – пригадує Людмила Новак. – Ми зрозуміли, що справа не у якості лікування, а у відсутності емоційної підтримки близьких. Компанія орендувала квартиру біля лікарні для дружини бійця, вона приїхала з Нікополя з 9-місячними близнюками і побула з чоловіком».

Часто компанія надає і юридичну допомогу. Так важкопоранений боєць, перебуваючи у лікарні, не отримував бойових виплат. Корпоративні юристи «Інтерпайпу» розписали алгоритм дій, завдяки якому він одержав понад 300 тис. грн. Дружина іншого пораненого бійця під час його лікування не отримала виплат на 150 тис. грн. Підключився юрвідділ компанії й все вирішили. 

Третій вектор – допомога родинам загиблих. Якщо співробітник «Інтерпайпу» загинув на війні, компанія одразу виплачує його родині 100 тис. грн і далі допомагає за потреби.

Благодійність – це безпосередня, адресна допомога людям, каже Людмила Новак. Тут без емпатичного спілкування не обійтися. Раз на 10-14 днів менеджер зв’язується з кожним зі своїх 150-200 мобілізованих «підопічних», з’ясовуючи, що їм потрібно з техніки, одягу, їжі, побутового приладдя. Відділ закупівель компанії замовляє необхідні речі, які відправляються на склад. Черговий по складу збирає посилки – по 15-20 на день, а служба транспорту допомагає везти їх на «Нову пошту», або в руки адресатам.

«Буває, ми краще за самих бійців знаємо їхній зріст, розмір одягу та взуття, часто ми першими дізнаємося про повернення людини з полону, – продовжує Людмила Новак. – Однак зворотний бік тісного спілкування – саме ми, а не родичі, буває, першими отримуємо звістки про загибель. Дуже важко, коли гине боєць, чий настрій ти вгадував по голосу, майже рідна людина. Триматися допомагає розуміння, що нашими стараннями хлопцям на передовій хоча б трохи легше».

Бригади, у яких служать мобілізовані з «Інтерпайпу», почали відправляти компанії й свої запити. Тож штаб взяв під системний патронаж 9 військових підрозділів ЗСУ. Звʼязок з їхніми командирами тримає Людмила Новак, фіксуючи потреби бійців. Компанія уже передала понад100 пікапів, більш ніж 60 спеціальних авто (у тому числі броньованих), понад 300 БПЛА та дронів різного типу, сотні тепловізорів, рацій, зарядних пристроїв й іншого приладдя.

Військові історії. Кому і чим допоміг штаб «Інтерпайпу»

«Допомога компанії зіграла велику роль у моєму житті», – каже 36-річний ветеран Юрій Євсеєнко, який пройшов Бахмут. У металургії він понад 10 років, у компанії «Інтерпайп» – з осені 2021-го. До війни Юрій працював на заводі «Дніпросталь» підручним сталевара на дуговій сталеплавильній печі.

Він пішов на війну 28 лютого 2022-го, потрапивши до танкової бригади у Кривому Розі. У частині бракувало бронежилетів, а через влучання у місцеві речові склади не було й одягу. «Я знав, що можу звернутися до компанії, і мені передадуть потрібне. Попросив форму, взуття та бронежилет. Очікував, що надішлють «Новою поштою», але за два дні речі привезли автівкою з Дніпра, віддавши просто в руки», – згадує Юрій.

Його побратими дивувалися такому ставленню компанії. «Кожні 10 днів менеджери дзвонили і запитували про потреби, настрій, самопочуття й вкотре нагадували – можеш звернутися з будь-яким запитом, все зробимо, – продовжує Юрій. – Турбота компанії надавала сил. Ти ніби один виходиш на завдання, а розумієш, що до цього доклали зусиль багато людей. Якось після влучання у бліндаж ми залишилися без ліхтарів і спальників. Подзвонив менеджеру і за два дні мав усе нове. За такий короткий час наші купили речі, упакували їх, провезли через десятки блокпостів. Так компанія показує, що ти для неї надважливий». 

З квітня цього року Юрій демобілізований. Він повернувся до роботи, але уже кілька разів був у відпустці. «Вихід на роботу супроводжується ненав’язливою, турботливою допомогою. Це потрібно, щоб розуміти, як ти, вчорашній боєць, який жив в окопі, реагуватимеш на спалахи, миготіння і шум на робочому місці. Від такого ставлення тепліє на серці. Значить, ти потрібен», – резюмує Юрій.

25-річний Валерій – оператор станків із програмним управлінням, який у компанії 5 років, зараз служить авіарозвідником. У березні 2022-го, щойно він потрапив на фронт, компанія зв’язалася з ним і за кілька днів надіслала каску та берці.

«Звʼязок з менеджерами показує, що компанія не забула про мене. Коли я лежав у лікарні, то мав постійну, а головне швидку допомогу – і продуктами, і ліками. Крім того, наші купили навіть коптер – доволі незвичайний і недешевий запит», – розповідає військовий.

А що після війни? Перспективи роботи штабу

«Важко спілкуватися з бійцями, які бачили жахи, які нам і не снилися, – каже Світлана Манько. – Але якщо не ми, то хто цим займеться? Наша задача – зробити так, щоб вони не відчували самотності і розуміли, що компанія робить для них усе, бо прагне їхнього повернення».

Готуватися до повернення військових у мирне життя треба вже зараз, але в Україні катастрофічно бракує військових психологів, говорить Людмила Новак. Після повернення з війни бійцям необхідна всебічна реабілітація – так вони не почуватимуться забутими і зможуть стати частиною соціуму. Для цього Україні знадобиться досвід Ізраїлю та США, певна вона. 

В «Інтерпайпі» хочуть зберегти кожного мобілізованого співробітника, адаптувати його після повернення. «Якщо він фізично не зможе працювати на колишній посаді, ми переведемо його в інший відділ. Один з наших бійців втратив око на полі бою. Вилікувався, але оглядати металобрухт, як до війни, не може. Тож ми доручили йому роботу на компʼютері», – розказує Світлана Манько.

«Коли військові повернуться, наша робота зміниться, але буде не менш важливою і не менш важкою, – кажуть у штабі. – А поки ми допомагатимемо нашим хлопчикам до кінця війни».