Як стати найдорожчим співаком України. Версія Олега Винника та його продюсера Олександра Горбенка

Ввічливим один з найдорожчих українських співаків є не лише у віртуальній реальності. Винник відіграв минулого року 50 концертів. На кожному шоу він намагається зійти в зал, обійняти або поцілувати в щоку випадкову глядачку. За інформацією його продюсера Олександра Горбенка, загалом на цих концертах побувало понад 200 000 осіб. За середньої ціни квитка у $28–35 загальний виторг артиста становив $5,6–7 млн. Виявляє увагу до прихильниць Винник недарма. Концертна діяльність – головне джерело заробітку артиста, запевняє Горбенко. При цьому торік артист узяв участь у рекламній кампанії мережі супермаркетів АТБ. Продюсер не розкриває точної цифри, однак говорить, що менше ніж за $100 000 Винник за рекламні кампанії не береться.

Нині у Винника найвищий прайс на виступ на новорічному корпоративі – 45‑хвилинний концерт обійдеться у €50 000. На другому місці – Monatik, він заспіває за €40 000.

Артист також зібрав лояльну онлайн‑аудиторію в 2,5 млн підписників. Хоча той же Monatik обігнав його на 800 000 людей. За даними сервісу моніторингу соцмедіа SemanticForce, 95% усіх відгуків про Винника у Facebook та Instagram позитивні. Залученість користувачів – одна з найвищих в українському шоу‑бізі: станом на серпень 2020‑го понад 12 000 підписників його Facebook‑сторінки щодня лайкають, коментують або діляться постами співака. Це 2,4% від загальної аудиторії Винника в цій соцмережі. Наприклад, у Тіни Кароль показник на 0,8 відсоткового пункту менший. За словами керівника SemanticForce Всеволода Гаврилюка, більш залучена аудиторія у Святослава Вакарчука, але це пов’язано радше з політичною діяльністю.

Соцмережі пробачили Виннику навіть участь у російському антивоєнному проєкті. Його лаяли у Facebook за зйомку в кліпі з російськими співаками, які підтримали анексію Криму.

Артист був змушений публічно виправдовуватися за скоєне. Винник каявся не просто так. Саме соцмережам він зобов’язаний своїм першим успіхом на шляху до статусу зірки першої величини, після того як його пісні не хотіли брати в ротацію українські радіостанції, а перші кліпи вийшли невдалими. Продюсер Горбенко, який і розкрутив співака, користувався не тільки віртуальними спільнотами, а й створював своєрідну офлайнову соціальну мережу зі слухачів Винника.

«Під час концерту ми всі відчуваємо, що він любить і поважає жінок, і це робить нас щасливими»,– говорить Валерія Барон, голова фан‑клубу Винника, яка побувала на 250 його концертах. На кожен день народження артиста фанатки знімають кліпи‑привітання, а одного разу подарували іменну зірку на честь співака.

На кожному шоу Винник намагається зійти в зал, обійняти або поцілувати в щоку випадкову глядачку

Горбенко придумав логотип із двох перших букв прізвища та імені співака ОV. Продюсер розраховує на асоціацію із загальновживаними символами: жестами пальцями V– «вікторія, перемога» і О – «окей». Сам Винник часто демонструє ці жести.

•••

Винник народився в селі на Черкащині, у бідній родині. Розповідає, що його мати не мала середньої освіти, але прищепила йому любов до музики. Він співав у самодіяльному ВІА, який виступав на сцені товариства сліпих. Після школи закінчив музучилище за фахом «керівник народного хору». Наприкінці 90‑х поїхав до Німеччини за програмою культурного обміну й вирішив знайти роботу там.

За професією влаштуватися одразу не вдалося. Тоді 20‑річний Винник пішов гувернером до двох хлопчиків за популярною тоді програмою Au Pair. Увільний час брав уроки вокалу та їздив на прослуховування в німецькі театри. За два роки отримав пропозицію в Люнебурзький оперний театр у Нижній Саксонії. Ще за два – почав співати в Гамбурзькому мюзик‑холі. Найбільше пишається однією з головних ролей у мюзиклі за романом Віктора Гюго «Знедолені».

Говорить, що мріяв бути не просто найманим працівником, який виконує чужі пісні, а «бути відповідальним» за свої власні. Їх він почав писати у 29 років, наспівуючи на диктофон у мобільному телефоні. Мрія здійснилася за 10 років, сповнених невдач та збитків.

Архітектором усього, що відбувалося у ці роки зі співаком, був його незмінний продюсер– підприємець Олександр Горбенко, 49. На інтерв’ю з репортером Forbes він погоджується не відразу, говорить, що не медійна особа. На вигляд схожий на рокера, а не на продюсера попспівака. Зростом під два метри, з довгою чорною бородою, на руках масивний металевий годинник і зв’язка рокерських браслетів. На запитання відповідає сухо, ретельно обдумуючи кожне слово, усміхається тільки тоді, коли говорить про Винника.

Їх познайомили українсько‑німецькі друзі, котрі знали про бажання виконавця почати сольну кар’єру на батьківщині. Мовляв, ось людина, яка багато кого знає в Києві, вона тобі допоможе. Горбенко пригадує, що на момент знайомства у 2006 році з Винником був керівним директором будівельної компанії, а до цього займався будівництвом заводів. У системі YouControl продюсер популярного українського співака зазначений як колишній керівник компанії «Інтерінвестпроект». Її засновник – ТОВ «Лінадія», зареєстрована в Митищах Московської області в Росії. «Інтерінвестпроект» ліквідовано 2008 року. З 2018‑го Горбенко, як і Винник, – фізичні особи – підприємці.

Горбенко розповідає, що на старті кар’єри Винника давав слухати його пісні різним знайомим продюсерам. Ті відмовлялися братися за невідомо кого, та ще й 33 років від роду. За словами програмного директора «Русского радио» Валерія Сасковця, тоді Винник був «неформатом» для більшості радіостанцій. Мода на попмузику в такому стилі прийшла пізніше. Горбенко каже, що вирішив займатися Винником сам, але не тому, що захотів у шоу‑біз, а «пішов за Олегом». Вони дуже подружилися й пізніше навіть стали кумами.

З самого початку вони чітко визначили, для якого слухача створюють продукт. В інтерв’ю Forbes Горбенко запевняє, що це «самодостатня багата леді, найчастіше заміжня». Сасковець із «Русского радио» визначає аудиторію Винника по‑іншому: самотні жінки, яким співак дав надію. «Саша (Горбенко) придумав, що Винник – класний, справжній мужик,– розповідає Сасковець.– Цього бракувало тоді на ринку: правдивості, відвертості, природності, відкритості». За словами програмного директора «Русского радио», ще однією заслугою продюсера стало те, що він не переробляв співака під наявні шаблони – російського співака Стаса Михайлова чи українського Олександра Пономарьова. «Олег органічний у всьому, що він робить. Це усвідомлено, продумано, виважено. Але це органічно»,– пояснює свій підхід Горбенко.

•••

У 2007 році на території пострадянського простору з’явилася соціальна мережа «Мой мир», її запустила російська група Mail.ru. Для Винника та його продюсера цей нині вже майже померлий інтернет‑майданчик став першою сходинкою на шляху до популярності. Горбенко говорить, що вони прийшли туди в пошуках слухачів для пісень – на радіо і на ТБ треки можна було поставити тільки за гроші. Продюсер шукав у соцмережі користувачів з України та Росії із прізвищем Винник, додавав їх до друзів співака і пропонував послухати пісню однофамільця. Розраховував, що збіг прізвищ їх зацікавить. Коли друзів стало понад 5000, у хід пішла «циганська пошта», люди самі одне одному розповідали про Винника. Тим паче що виконавець особисто відповідав на повідомлення прихильниць. Соцмережами Горбенко самостійно займався два роки.

Такий креатив був вимушеним. Партнери зняли два кліпи на пісні «Аромат моєї мрії» та «Птах» за $180 000, а ось на розкрутку їх по ТБ грошей вже не залишилося. Ротація одного кліпу на початку 2010‑х коштувала $150 за один раз, розповідає продюсер групи «Бумбокс» Олексій Согомонов. «Я пам’ятаю, як люди знімали кліп за $300, а за ротацію віддавали $10 000», – згадує співачка Ольга Полякова. Вона жартує, що 15 років «билася короною об стіну» в Україні та Росії, а стати популярною їй допомогла участь у гумористичних ТВ‑проєктах на зразок «Хто проти блондинок». Британський таблоїд Daily Mail стверджує, що на розкрутку в Україні та Європі співачки Камалії її чоловік бізнесмен Мохаммад Захур у 2003–2013 роках витратив $20 млн. «Просуватися в Україні довго, дорого і принизливо»,– каже продюсер Полякової Михайло Ясинський. Процес подешевшав після ухвалення у 2016‑му законодавства про квоти на українську музику, але до цього моменту Винник був уже популярним артистом.

Винник та Горбенко пішли «в народ» і зуміли розкрутитися за допомогою живих концертів у невеликих містах. Пошук «френдів» у реальному житті теж був не безкоштовним, перші виступи були збитковими. Горбенко, кривлячись, називає їх дотаційними. Розповідає, що на таких заходах завданням Винника було «зачепити» ту частину авдиторії, яка прийшла не конкретно на нього, а за компанію чи просто від нудьги.

Гастрольний тур по невеликих українських містах стартував у грудні 2013‑го з початком Революції гідності. Він не зупинявся навіть улітку 2014‑го, під час найгострішої фази АТО на Донбасі. Горбенко, який народився і виріс у шахтарському селищі в Черкаській області, говорить, що виступали в залах‑тисячниках і на корпоративах в агрокомпаніях. Загалом провели 100 концертів. «Вони виступали в концертних залах, де перед початком концерту змітали багаторічну павутину. Люди були в шоці, що в них 10 років нікого не було, а тут такий концерт і ще наживо»,– розповідає фанатка Валерія Барон.

Шоумен Сергій Притула використовував таку саму стратегію завоювання глядачів для свого гумористичного шоу «Вар’яти». Розповідає, що секрет успіху виступів у невеликих містах у тому, що більшість артистів туди не доїжджає.

Завершив свій перший гастрольний тур Винник концертом у Палаці «Україна» в 2014 році. «Безпрограшний хід», – вважає Єгор Прищепкін, засновник івент‑агентства «Прищепкін event team». За його словами, концерти на цьому майданчику – «знак якості» для артиста в очах глядачів. «Ніхто не знає, чи прийшли туди люди, але рекламні борди з написом «Олег Винник у Палаці «Україна» висіли по всьому Києву», – згадує Прищепкін і додає, що саме цей концерт зробив із Винника зірку всеукраїнського масштабу. «Ми нічого не заробили, але зал був повним»,– запевняє Горбенко.

Головний бенефіт, за його словами,– ті самі рекламні площі в Києві. За розміщенням «кількох тисяч» бордів Горбенко стежив особисто. Сам об’їздив майже всі локації. Переконався, що рекламні площини розташовані в місцях із великим трафіком і їх добре видно.

Другий і третій концерти в Палаці «Україна» відбулися протягом року. За словами продюсера Винника, це були аншлаги.

Допомогла українському виконавцеві й геополітика. Після анексії Криму і початку бойових дій на Донбасі в Україну перестали впускати російських артистів. Стала вільною ніша дамського догідника, яку раніше займав московський співак Стас Михайлов. «Він у зручний час вистрілив, не було конкурентного поля»,– говорить Сасковець. І тут же розповідає історію про те, як Винник записав відеопривітання з днем народження його сусідові, звичайній незнайомій людині. Радійника захопило, як легко виконавець уміє розмовляти однією мовою з простими українцями. «Все‑таки у росіян інша ментальність»,– зазначає Сасковець.

•••

У ніч на 1 січня 2020 року на всіх загальнонаціональних українських телеканалах, де виходили новорічні концерти, у кожній «новорічній пісенній солянці» було дещо спільне. Білявий співак Олег Винник, який виконував свої хіти «Ніно», «Вовчиця» і «Наталя‑Наталі».

Артист запевняє, що жодної своєї пісні він не написав «на колінцях». «Не буває такого, щоб до мене прийшло натхнення або я щось випив, – говорить він. – Людина повинна все робити усвідомлено». Розповідає, що займається творчістю не для власного задоволення, а щоб задоволення отримали слухачі. Кліпи, за словами Горбенка, знімають лише за рік‑півтора після виходу пісні, і тільки в тому випадку, якщо трек став хітом. Усе решта– викинуті гроші, вважає він. Сьогодні у Винника 19 відеоробіт і шість альбомів.

Що саме потрібно слухачам – продюсер та його підопічний не вгадують, а дізнаються із соцопитувань. Горбенко не називає маркетингової компанії, якій вони щорічно замовляють дослідження. Питань він також не розкриває. Говорить, що цікавляться тим, що й політики: симпатіями й точками зросту. «Ми чітко бачимо картину з усіх позитивних і негативних боків, а також відповідно до очікувань»,– пояснює Горбенко. За його словами, генеральна «лінія партії» підтверджується на 60–70%. Решта– привід для змін.

Про настрої і симпатії глядачів Винник та Горбенко дізнаються із соцопитувань. Це використовують у роботі

2018 року вони зважилися на експеримент: Винник виступив на молодіжному фестивалі Аtlas Weekend, який того дня відвідали 154 000 осіб. Горбенко вірить, що молода аудиторія за 10–15 років «доросте» до віку слухачів Винника.

Залишатися актуальним артист намагається не тільки так. У карантин масові заходи були під забороною, заплановане довелося скасувати. На онлайн вирішили не розмінюватися, говорить Горбенко. Єдиний онлайн‑концерт – день народження Винника на НСК «Олімпійський» з елементами доповненої реальності. «Вони не припиняють працювати, стараються»,– захоплюється Сасковець. На його думку, Винник ще довго буде популярним: у слов’янських країнах топові співаки швидко не змінюються.