Starlink. /Shutterstock
Категорія
Інновації
Дата

Навколо Землі розростається рій інтернет-супутників. Чому Ілон Маск та інші мільярдери борються за місце у небі?

Starlink. Фото Shutterstock

Можливість забезпечити світ доступним інтернетом з небес, наче магніт, притягує найбагатших людей планети. На індустрію супутникового інтернету до 2040 року прямо і опосередковано припаде 50–70% зростання космічної економіки, виторг якої має досягти $1 трлн, прогнозує Morgan Stanley. Йдеться не лише про плату за доступ до мережі, а й про виготовлення, запуск та обслуговування нових супутникових угруповань.

⚡️Даруємо 700 грн знижки на річну підписку на сайт Forbes. Діє з промокодом 700 до 28.04 Оформлюйте зараз за цим посиланням

Є що підключати. З 250 000 літаків та суден, що працюють поза зоною доступу стільникового сигналу, лише 15% користуються супутниковим інтернетом, підрахував Euroconsalt. Кожен четвертий житель Землі поки що не в мережі.

Першим за супутниковою мрією погнався Білл Гейтс. 1994‑го він разом із земляком із Сіетла Крейгом Маккоу інвестували по $5 млн у компанію Teledesic. Ішлося про виведення на орбіту 840 супутників, щоб забезпечити світ інтернетом. У Teledesic оцінювали вартість проєкту у $9 млрд (майже $17 млрд за нинішніми цінами). Інвестори дали близько $1 млрд, але ейфорія тривала недовго. Спочатку кількість супутників скоротили до 300, потім відклали запуск із 2001‑го на 2004 рік. У 2002 році Teledesic збанкрутувала.

2016 рік. Інженер Грег Вайлер продав супутникове угруповання O3b, яке налічує 20 апаратів, люксембурзькій SES і запустив нову компанію, OneWeb, із наміром вивести на низьку навколоземну орбіту (500–2000 км) близько 650 супутників. Партнер проєкту Airbus мав налагодити випуск компактних 150‑кілограмових супутників по $0,5 млн за штуку. Це на порядок дешевше за геостаціонарні супутники, які коштують мінімум $50 000 за кг, а важать кілька тонн.

Запускати угруповання планували на російських «Союзах» через європейську Arianespace. За кілька років компанія залучила $3,4 млрд і зафрахтувала доставку близько 228 супутників. 2020 року гроші закінчилися. OneWeb пройшла через банкрутство, але відродилася з попелу, позичивши грошей у індійського бізнесмена Суніла Бхарті Міттала та британського уряду.

OneWeb вивела на орбіту 358 супутників, які покривають територію Скандинавії, Великої Британії, Ірландії та Канади. Комерційну експлуатацію обіцяють розпочати з 2022 року.

Найбільше до мрії про всесвітній інтернет наблизився засновник SpaceX і Tesla Ілон Маск. Його Starlink вивів на орбіту понад 1800 супутників і розпочав тестування технології у 12 країнах. Маск має прямий доступ до найдешевшої ракети‑носія, багаторазової Falcon 9, а виробництво налагоджено на потужностях SpaceX.

Користувачі у США та низці європейських країн можуть за $499 купити моторизовану антену для прийому й платити $99/місяць за безлімітний доступ до мережі. За гарної погоди та відсутності природних перешкод це дає до 400 Мбіт/с при завантаженні. Затримка – близько 25 мс. Таку швидкість можна порівняти з оптоволоконним з’єднанням, затримка – на порядок менша за геостаціонарні супутники з їх 600–800 мс. Без інвестицій у маркетинг Starlink набрав близько 100 000 клієнтів і планує у 2022 році довести їхню кількість до пів мільйона.

Зростати є куди навіть у Штатах: 8 млн американців покладаються виключно на супутниковий інтернет. Найбільший провайдер країни, HughesNet, виставляє чек від $60 за 10 ГБ до $150 за 50 ГБ, і все це на середній швидкості близько 25 Мбіт/с зі значно більшою затримкою.

У найближчому майбутньому Starlink генеруватиме до $30 млрд виторгу на рік і стане дорожчим за саму SpaceX, вважає Маск. Знадобиться близько 25 млн клієнтів. Такі амбіції має і Amazon. Компанія Джеффа Безоса планує запустити на орбіту понад 3000 супутників у межах проєкту Kuiper. Частину команди вона перекупила у Facebook, який попрощався з амбіцією забезпечити світ інтернетом.

Чи будуть серед користувачів нового покоління супутникового зв’язку українці?

Глобальним гравцям Україна не цікава обсягом. «Ринок стагнує, оскільки на ньому використовуються технології 10‑річної давнини», – каже колишній власник «Датагруп» Олександр Кардаков. «Датагруп» – єдиний провайдер послуг супутникового інтернету в Україні.

«Попит стабільний. Нам це приносить до 10% доходів», – заочно сперечається із Кардаковим нинішній CEO компанії Михайло Шелемба. Йдеться приблизно про $5 млн. Утримувати супутники дорого, операційна маржа «Датагруп» у цьому сегменті – не більше $1 млн, запевняє Шелемба.

Аудиторія послуги є консервативною: це спецкористувачі, а також компанії, яким потрібно обслуговувати віддалену інфраструктуру або мати під рукою резервний канал зв’язку.

Для полярної станції «Академік Вернадський» супутник – єдиний спосіб зв’язку з навколишнім світом. До весни 2021‑го у розпорядженні дослідників був канал зі швидкістю завантаження в 500 Кбіт/с. У квітні IT‑компанія MacPaw оплатила встановлення супутникової системи від General Dynamics за $30 000. Тепер на «Вернадському» безліміт зі швидкістю до 4 Мбіт/с на завантаження та затримкою близько 560–700 мс.

«Зв’язок відмінний – проблеми з’являються лише під час снігової бурі», – розповідає заступник директора НАНЦ В’ячеслав Марченко. Проєкти на кшталт Starlink на «Вернадському» чекають із розкритими обіймами – річна абонплата у оператора, Marlink, перевищує вартість самого обладнання.

Starlink до України не добиває ще й тому, що просто роздавати інтернет із повітря в будь‑якій точці світу не можна. Потрібно отримати у користування ділянку спектра в кожній з юрисдикцій, а також розмістити шлюзові станції для координації сигналу.

Отримання спектра в Україні – процес із 10 етапів, включно з факсом до відділу ліцензування радіочастотного ресурсу (РЧР) Національної комісії зі зв’язку із ксерокопією довідки про оплату. Далі доведеться ліцензувати обладнання, включно з користувацькими терміналами. «Вартість, складність і тривалість процедур, як і ціна РЧР, можуть вплинути на вартість послуг Starlink в Україні», – пише про перспективи проєкту заслужений професор КПІ Михайло Ільченко. Керівництво Мінцифри казало, що обговорює Україну як тестовий майданчик для Starlink у Європі, але конкретики поки нема. «Супутник був, є і буде, – каже видавець журналу «Медіасат» Олександр Глущенко.– Просто нам до нього далеко».

Матеріали по темі

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Виправити
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий номер Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні