30 до 30 Forbes Ukraine 2025: Провісники змін
Іван
Про себе одним реченням. Організовую безпечний опір там, де більшість боїться навіть думати про спротив.
Головне професійне досягнення за останні 12 місяців. Понад 10 000 людей на ТОТ із безпечним звʼязком, який не дозволяє росіянам ідентифікувати їх.
Хто або що дає вам сили? Люди, які під страхом вʼязниці клеять стікер із тризубом у своєму під’їзді.
Який фільм найбільше вплинув на вас? Якщо іронічно, то «День бабака», бо іноді на ТОТ все повторюється, як у зачарованому колі: ті самі обличчя, ті самі фрази, ті самі зради. А якщо серйозно, то «Дюна», бо спротив – це не завжди постріли, іноді це – мовчання, терпіння і знання.
Ціль на найближчі 12 місяців. Навчити 10 000 активістів правилам кібербезпеки, власній безпеці та базовим принципам планування виконання завдання ненасильницького спротиву (підхід, відхід, реалізація у безпеці).
Де і ким ви бачите себе через 10 років? У вільному Криму. З новою мережею, але тим самим спротивом – проти байдужості.
Алекс
Девіз. Ніколи не здаватись і працювати далі.
Що ви дізнались про себе під час війни? Ти ніколи не знаєш, на що здатен. Якби мені хтось сказав, що ми побудуємо найбільший ненасильницький рух спротиву, будемо в підручниках історії України для 11-их класів, отримаємо Премію Сахарова та будемо на зустрічі з президентом Європарламенту, я б ніколи не повірив.
Що для вас найвища насолода? Отримувати фото жовтих стрічок, наших стікерів та постерів з окупованих міст.
Чого ви обовʼязково навчитеся протягом найближчого року? Управлінню ризиками, аби ми могли і далі безпечно проводити акції спротиву.
Де і ким ви бачите себе через 10 років? У Донецьку, на матчі «Шахтар» – «Динамо» (Київ). Уболіватиму за «Динамо». «Жовта стрічка» буде допомагати людям зі звільнених від росіян територій з адаптацією та житлом.
Про що мрієте (після перемоги)? Щоб ця війна завершилась на наших умовах. І поїхати в Карпати.
Таміла Ташева, постійна представниця президента України в АР Крим (2022–2024), народна депутатка України
У 2022 році до мене як представниці президента України у Криму звернулися двоє хлопців — Іван та Алекс. Вони хотіли порадитися щодо безпечної та дієвої комунікації з кримчанами, які не підтримують окупацію півострова й виступають проти війни. Я вже знала про рух «Жовта стрічка», але особисто із засновниками не була знайома.
Перше враження? Розумні, світлі, знають, як будувати соцмережі, з досвідом волонтерства. Іван та Алекс змогли створити координований рух опору під жорсткою окупацією та перетворили хаотичні одиночні протести на найбільшу мережу спротиву на окупованих територіях. До цього у Криму люди протестували поодинці, безсистемно, намагаючись не афішувати проукраїнську позицію.
Вони вигадали безпечну (наскільки це можливо) схему координації: створили Telegram-бот для анонімного звʼязку, зібрали мережу активістів і прихильників, які спілкуються через захищені канали. У якийсь момент це спрацювало як снігова лавина: від малих скоординованих акцій до масового поширення по всій тимчасово окупованій території. Вони створили мережу, що сама себе відновлює та працює як павутина: якщо хтось випадає, вся система не руйнується.
Головний метод боротьби — поширювати проукраїнську символіку на окупованих територіях. Активісти розвішують у людних місцях жовті стрічки та українські прапори, клеять патріотичні плакати із закликами тощо. Завжди яскраво й помітно.
Для мене найважливіша акція відбулася 18 травня 2022 року, в День памʼяті жертв депортації кримських татар, коли вдалося таємно організувати мітинг у Сімферополі — перша відкрито проукраїнська акція за вісім років. 26 лютого 2023 року, в День опору окупації Криму, вони зробили акцію із пісочним годинником «Час свободи наближається» — нагадали, що час окупації спливає. Одна з останніх акцій «Жовтої стрічки» — 12 червня, у День Росії, українці фотографували російські паспорти на тлі записок «Це не наш вибір».
Щомісяця до руху долучаються десятки й сотні людей з окупованих регіонів, попри ризик арешту. На липень — майже 1500 випадків переслідувань у Криму за статтею про так звану дискредитацію збройних сил РФ.
Іван та Алекс створили не просто протестний рух, а геополітичний інструмент — довели світові, що окуповані території не здалися й там живуть українці, які не погоджуються з окупацією та війною.
- Категорія
- Рейтинги
- Дата
