30 до 30 Forbes Ukraine 2025: Провісники змін
Рольова модель. Українські десантники, які попри морози, перебої зі зв’язком та логістикою, постійні обстріли стримують росіян. У надскладних умовах вони надихають ставати кращим. Честь служити з такими воїнами.
Найкорисніша звичка. Читання. Чергую навчальну літературу, яка корисна мені як командиру, із художньою. Намагаюсь постійно розвиватися, бо на війні без цього ніяк.
Що ви дізнались про себе під час війни? У мене пропадає відчуття страху, коли багато завдань. Вперше зрозумів це, коли у 2022-му під час планування у 20 метрах від мене прилетіло по ангару. Навколо все палало, а я просто продовжував працювати.
Ціль на наступні 12 місяців. Зберегти максимальну кількість особового складу та звільнити якомога більше нашої території.
Де і ким ви бачите себе через 10 років? Продовжу служити у війську. Хочу змінити армію, зробити наші десантно-штурмові війська такими, аби на них рівнялись інші армії світу.
Про що мрієте (після перемоги)? Про тишу і дім. А ще відвідати могили всіх знайомих та друзів, вшанувати їхню памʼять. Я за всю війну лише один раз зміг вирватися з фронту на похорони побратима.
Олег Апостол, командувач Десантно-штурмових військ ЗСУ, бригадний генерал
Костянтин узяв слабкий батальйон і зробив його одним із найкращих, що підтвердили штурми під Тернами, бої за Торецьк і наступ на Курську область. Його сильна сторона — наступальні операції, як-от штурм Малої Локні аеромобільним батальйоном. Гнучкий і динамічний офіцер: завдання опівдні — до ранку батальйон уже в бою на новому рубежі.
Ми вчилися один в одного: я давав напрям, він бездоганно виконував. За 10 років бачу його заступником командира корпусу або командиром. Порада — залишатися людиною, дбати про підлеглих і служити чесно.
