Приватні мегавати: на що ставить бізнес. Дискусія на форумі «Енергія бізнесу»

Які проєкти запускають найбільші гравці, на які технології вони роблять ставку, що заважає масштабувати нову генерацію і які бар’єри має прибрати держава, щоб інвестиції рухалися швидше? 

Про це говорили учасники дискусії «Приватні мегавати. На що ставить бізнес». У ній взяли участь Василь Даниляк, CEO ОККО; Дарʼя Левчишена, комерційна директорка Electro Cable Group в Україні; Володимир Кудрицький, співзасновник «Еней»; Вадим Уткін, радник генерального директора ДТЕК ВДЕ. Модератором панелі виступив Андрій Мойсєєнко, член правління Укрексімбанку з питань корпоративного бізнесу.

Про ключові інсайти дискусії – далі у матеріалі.

Енергетика як окремий бізнес

Українська енергосистема переживає найбільшу трансформацію з моменту свого створення. Якщо в перші роки повномасштабного вторгнення компанії інвестували в енергетику, передусім щоб захиститися від перебоїв з електропостачанням, то у 2025–2026 роках сформувався новий тренд: приватні інвестиції в енергетику перетворилися на окремий бізнес-напрям. Вкладають у нього не лише професійні гравці енергетичного ринку, а й компанії, які раніше майже не працювали в цій сфері.

Це позначається і на попиті на фінансування енергетичних проєктів. В Укрексімбанку вже відчувають, як зростає роль енергетики в корпоративному кредитному портфелі. Строки фінансування таких проєктів сягають восьми років, а середній розмір кредиту становить €10–30 млн, каже Андрій Мойсєєнко, член правління Укрексімбанку з питань корпоративного бізнесу.

Водночас зі зростанням інвестицій постає питання довгострокової ефективності таких вкладень. «Сьогодні питання вже не в кількості мегаватів, адже приватний бізнес уміє працювати швидко, ефективно й на результат, – зазначає Андрій Мойсєєнко. – Ключове завдання – визначити, які технології та тренди врахувати, щоб проєкти залишалися економічно доцільними в довгостроковій перспективі та були привабливими для інвесторів. А також – як поєднати різні технології в єдину гнучку й стійку систему».

Ставка на гнучкість

Найважливіший принцип розвитку енергетики на найближче десятиліття – гнучкість, вважає Володимир Кудрицький, співзасновник компанії «Еней». Досягти її можна, поєднуючи різні типи генерації із системами накопичення енергії, які дають змогу віддавати електроенергію в мережу тоді, коли вона найбільше потрібна.

«Електроенергія з продукту стає сервісом, – наголошує він. – Такої гнучкості можна досягти лише завдяки мережі різних за типом і відносно невеликих електростанцій, які разом дадуть змогу забезпечувати споживачів тим обсягом електроенергії, якого вони потребують у конкретний момент».

Один зі способів забезпечити таку гнучкість – поєднувати генерацію із системами накопичення енергії. Бізнес уже застосовує цей підхід на практиці: в ОККО вирішили встановлювати батареї безпосередньо на вітрових електростанціях. Оскільки виробіток вітрової генерації залежить від погодних умов і його складно точно спрогнозувати, накопичувачі допомагають компенсувати відхилення від прогнозу та ефективніше керувати виробленою електроенергією.

Шлях від задуму до мегавата

Втім, між ухваленням інвестиційного рішення та запуском нових потужностей залишається чимало бар’єрів.

Одне з вузьких місць – земельні питання і тривалі процедури підключення до мережі, зазначає Василь Даниляк, CEO ОККО.

Компанія будує вітрову електростанцію потужністю 190 МВт. Проєкт розвивається вже три роки й потребує оформлення понад тисячі сервітутів. Це передбачає тривалі переговори із власниками та орендарями земельних ділянок. У результаті станцію, добудову якої планують навесні наступного року, зможуть підключити до мережі лише наприкінці 2027-го.

Ще один бар’єр – фінансування. Для великих енергетичних проєктів вибір джерел капіталу обмежений: переважно це міжнародні фінансові інституції та експортно-кредитні агентства. Водночас вимоги до позичальників, зокрема щодо екологічних, соціальних і управлінських стандартів ESG, подекуди жорсткіші, ніж ті, що висувалися до аналогічних проєктів у Європі кілька років тому.

Окрему проблему окреслив Вадим Уткін, радник генерального директора ДТЕК ВДЕ. За його словами, українським банкам бракує довгострокових прогнозів цін на електроенергію. Саме на такі прогнози західні фінансові установи спираються, оцінюючи економічну доцільність енергетичних проєктів на горизонті 15–20 років.

Системні рішення 

Щоб швидше вводити нові енергетичні потужності, потрібні системні рішення держави, наголошують учасники дискусії. Вони стосуються як спрощення процедур для будівництва нових об’єктів, так і фінансових умов, від яких залежить готовність інвесторів вкладати кошти в енергетику.

• Спростити погодження ліній електропередачі. Це пришвидшило б реалізацію проєктів із будівництва ліній завдовжки понад 20 км, вважає Василь Даниляк.
• Забезпечити розрахунки на балансуючому ринку. Погашення боргів і своєчасна оплата відхилень від запланованого виробництва чи споживання електроенергії дадуть змогу виробникам прогнозувати доходи, а банкам – оцінювати ризики кредитування, наголошує Вадим Уткін.
• Інтегруватися з ринком ЄС. Це допоможе зменшити можливості для ручного регулювання цін і зробить правила гри передбачуванішими для інвесторів, вважає Володимир Кудрицький.
• Розширити кредитування прифронтових регіонів. Щоб залучати інвестиції в нову генерацію поблизу фронту, потрібні механізми зниження ризиків, зокрема державні гарантії за кредитами. 

«Наше завдання – разом скоротити шлях від інвестиційного задуму до реальної потужності. Бізнес свою ставку зробив, – підсумовує Андрій Мойсєєнко. – Банки, держава та кредитори мають почути й відреагувати, щоб допомогти цьому відбутися».