Прослухати матеріал
08:05 хвилинНавколо фабрик із Китаю є водночас захоплення масштабами та нарікання на якість продукції. Четверо українських підприємців розповіли Forbes, як насправді працюють китайські виробництва, які з практик українці вже перенесли на власний бізнес і чому дзеркально копіювати Китай немає сенсу.
Новий журнал Forbes Ukraine – у продажу з безкоштовною доставкою
Четвертий номер Forbes Ukraine у 2026 році – про людей і бізнеси, які вже сьогодні визначають майбутнє країни. Усередині – «30 до 30», 15 перспективних ветеранських компаній, 20 франшиз із потенціалом зростання, Говард Баффет і $1,4 млрд допомоги Україні, ціна війни для бізнесу та українське мистецтво воєнного часу.
Китайські фабрики асоціюються з роботизацією, дешевою робочою силою та швидкістю, з якою складно конкурувати. Українські підприємці їдуть туди шукати нове обладнання, постачальників і виробничі практики, які можна перенести на власні підприємства. Але побачене не завжди відповідає цьому образу.
На частині китайських фабрик обладнання простіше, ніж на сучасних українських виробництвах, а цифровізації майже немає, зазначає Владислав Лісовський, засновник меблевого бренду Tivoli. Водночас заводи можуть випускати десятки тисяч однакових виробів, а потрібні комплектуючі, інженери й обладнання знаходяться в одному виробничому кластері, каже директор зі стратегічного розвитку компанії «Дверна Екосистема» Сергій Панченко.
