Найбільший шанс на покарання Путіна – створення спеціального трибуналу щодо України за аналогією з Нюрнберзьким процесом. У світі створюється нова архітектура міжнародного права, тому можна очікувати нових нестандартних рішень щодо Росії
Практичний МBA від Forbes на реальних кейсах, щоб прокачати навички управління на прикладі Володимира Кудрицького, ексголови правління «Укренерго».
Премʼєра другого сезону YouTube проєкту «Директорія» вже на каналі Forbes Ukraine!
Коли говоримо про Росію в трибуналі, розділимо в якому: щодо відповідальності країни чи особисто Путіна та всіх задіяних осіб.
Росія
Україна сьогодні отримала рішення по тимчасових заходах в Європейському суді з прав людини за поданим раніше позовом. Суд вимагає від РФ припинити знищувати цивільних людей та цивільні об’єкти, а також забезпечити безпеку медзакладів на території, де Росія веде війну.
Чи виконає РФ рішення?
Не виконає. Як і багато інших, бо нова редакція Конституції РФ дозволяє це, а перспектива стати країною, яка «нівелює права людини», вже є.
Другий механізм притягнення до відповідальності Росії – Міжнародний суд ООН.
Позов уже подано, слухання щодо тимчасових заходів будуть 7–8 березня. Суд ООН обмежений у своїй юрисдикції нормами Статуту Суду – учасники спору мають погодитися на юрисдикцію Суду, якщо тільки немає міжнародного договору, де це вже зроблено автоматично.
Прямого документу, який дозволить говорити про збройну агресію, немає. Тому наші юристи використовують дуже складну структуру. Ми йдемо від зворотного. В нас є документ з потрібним «автоматичним» пунктом про юрисдикцію – Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.
Якщо спрощено, логіка позову така: Росія каже, що Україна винна в геноциді росіян у Донецькій та Луганській областях, і через це проводить операцію з попередження та покарання; ми спростовуємо вчинення геноциду, і, як наслідок, дії РФ є протиправними. В практиці Суду ООН такого підходу ще не було. Чекатимемо розвитку.
І в ЄСПЛ, і в Суді ООН це не наші перші справи. Україна веде позови, пов’язані з подіями в Криму та на Донбасі.
Є ще й інші судові механізми. Наприклад, Трибунал з морського права. Там Україна веде справи щодо старих порушень із 2014 року. Наразі цей механізм не задіяний, і, як на мою думку, він не є ключовим.
Персональне покарання Путіну
Найважливішим у питаннях воєнних злочинів (а саме так варто кваліфікувати дії Путіна, командування військ РФ та часто окремих військових) є персональне покарання. Є декілька варіантів розвитку подій у цій площині.
Міжнародний кримінальний суд. Ця інституція створена на підставі Римського статуту. І в цьому одна з проблем, бо право міжнародних договорів забороняє покладати зобов’язання, передбачені договором, на країну, яка не є членом такого договору. Росія була учасницею Статуту, та завбачливо вийшла з нього в 2016 році.
Прокурор Міжнародного кримінального суду за власною ініціативою відкрив розслідування щодо подій в Україні. Немає сумнівів, що доказів, які збирають наші органи, буде достатньо для кваліфікації дій Путіна та вищого керівництва щонайменше як воєнні злочини. Ця справа має стати однією з перших, яка на практиці розкриє питання індивідуального покарання за злочин агресії. Деталі складу цього злочину були введені в Статут у 2010 році, а юрисдикція щодо нього з’явилася з 17 липня 2018 року.
Чи зможе цей Суд фізично привезти Путіна та ще кілька людей та судити їх?
Без фізичної присутності Суд не приймає рішення. Тут складно загадувати. Загалом усі керівники країн захищені абсолютним імунітетом від покарання за свої дії при перебуванні на посаді (абсолютний персональний імунітет). Посадовці нижчого рівня мають функціональний імунітет, і він захищає їх при виконанні офіційних функцій. Країни-учасниці Римського статуту відмовляються від імунітету для своїх посадовців. Але Росія – е учасниця.
В практиці Суду є один випадок, коли притягують до відповідальності посадовців і, зокрема, керівника держави, що не є учасницею Статуту. Це комплекс справ щодо Дарфуру (Судан). У цій ситуації провадження відкривали за резолюцією Ради Безпеки ООН S/RES/1593 (2005), яка містить вимогу для всіх країн-членів ООН та в першу чергу учасниць Статуту – співпрацювати з Судом.
Резолюції Ради Безпеки є обов’язковими, та конкретність зобов’язань у них потрібно визначати, виходячи з безпосереднього змісту документу. Так от конкретно це зобов’язання в цій Резолюції є ультимативним. У 2009 році Суд видав перший ордер на арешт. Для країн-членів Статуту, які не забезпечили передання Аль-Башира Суду, коли той був на їхніх територіях, мало наслідком рішення Суду щодо порушення норм про співпрацю.
Чи є реалістичним подібний сценарій у ситуації України? За відсутності рішення Ради Безпки ООН, де Росія – постійний член, шанси зменшуються.
Нюрнберзький трибунал
Варіант, який має найбільший шанс на успіх і процедурно, і з точки зору результативності, – створення спеціального трибуналу щодо України. Найвідоміший приклад схожого механізму – Нюрнберзький трибунал.
Вважається, що він став базисом для такої форми переслідування злочинців. З правової точки зору є більш досконалі форми – Міжнародний трибунал для колишньої Югославії та Міжнародний трибунал щодо Руанди.
Обидва механізми були створені на базі резолюцій Ради Безпеки ООН, а не країнами-переможницями. Знову ж таки, запобігти існуванню таких трибуналів може РФ в Раді Безпеки, використовуючи право вето. І хоча виключити РФ з ООН чи позбавити статуса постійного члена Ради Безпеки наразі способу немає, варто-таки стежити за розвитком подій в ООН. Там може народжуватися історія нової ООН.
Ще одна опція серед спеціальних трибуналів – гібридні суди – Надзвичайні палати в судах Камбоджі та Спеціальний суд по Сьєрра-Леоне. Вони є гібридними, бо створені урядами власних країн на підставі угод з ООН. При тому вони залишаються незалежними від ООН. Найближчою для нас опцією є формат Камбоджі, бо тільки він був створений без участі Ради Безпеки – на підставі резолюції Генеральної асамблеї ООН, де права вето немає.
Не можна забувати про виконавців злочинів, бо в силу обмеженості ресурсів жодний міжнародний трибунал не охопить кожного солдата. Менше ніж рік тому Україні вдалось ухвалити закон, який гармонізує наше законодавство з нормами міжнародного кримінального та міжнародного гуманітарного права. Вони будуть основою для притягнення посадовців низького рівня до відповідальності в наших судах.
На щастя, право стоїть на захисті суспільних процесів та народжується з них.
Ми можемо очікувати нестандартних правових рішень. Через певний правовий та процедурний спротив є багато варіантів притягнути Росію та особисто винних до відповідальності. І хоча немає визначеності щодо конкретної форми індивідуального покарання для вищих рангів, абсолютно зрозуміло, що безкарність буде тільки у разі, якщо Путін і його оточення оберуть закінчити свій шлях як Гітлер у Берліні в 1945 році.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.