Кирило Карабиць, диригент. /Олександр Чекменьов
Категорія
Життя
Дата

Невдача – пальне для зростання. Кирило Карабиць — про диригента як топ-менеджера та інтерес до інвестицій

Кирило Карабиць, диригент. Фото Олександр Чекменьов

Головні матеріали Forbes Ukraine у email-розсилці. Раз на тиждень на вашій пошті.

Я вже тривалий час живу і працюю в Європі, але з роками дедалі більше відчуваю себе українцем. Мене тягне додому, і життя постійно повертає мене в Україну. Я дуже з цього радію, попри те, що музикантові вкрай складно тут реалізуватися. 

Я виріс у родині композитора Івана Карабиця, мене завжди вважали «сином». На початку кар'єри я хотів зламати цей стереотип і довести, що чогось вартий і без гучного прізвища. Поїхав навчатися до Віденської академії музики, став асистентом диригента Івана Фішера в Будапешті. Жив на кілька країн: Україна, Чехія, Австрія. Для 20-річного юнака, який народився у СРСР, це був вихід в інший світ, прорив, свобода.

Я живу у Франції, 12 років працюю в Англії, донедавна керував театром і оркестром у німецькому Веймарі. Багато пересуваюся по світові. З донькою говорю італійською, із сином – російською, з дружиною – французькою. Кордонів не відчуваю. Але, прокидаючись уранці, часто не можу зрозуміти, в якій країні перебуваю. Допомагає запитання «Що я вчора репетирував?».

Моя мета – максимально впливати на людей через музику. Я хочу бути провідником для слухача, заражати його музикою. Найцінніше для мене – коли людина прийшла на концерт, зовсім не розуміючись на класиці. І в якийсь момент зринає відгук – це може бути бурхлива емоція або тихе відчуття внутрішнього тепла. Із цього зернятка виростає інтерес і любов до музики.

Я можу робити те, що недоступне жодному політикові. Коли я став диригентом Борнмутського симфонічного оркестру, одного з найстаріших в Англії, то ініціював запис серії ранніх симфоній Прокоф'єва. Ми отримали гарну критику в британських виданнях рівня Guardian і Times, де Прокоф'єва назвали українським, а не російським композитором.

Я хочу створити музичний продукт, який наніс би Україну на європейську культурну карту.

Будь-яку великокаліберну мрію має супроводжувати легке відчуття тривожності і страху: «А раптом не вийде?» Це створює потрібне напруження й енергію. Переживаючи успіхи та поразки, я намагаюся триматися емоційної середини. 

Мене завжди цікавив тип інвестора. Занурення в цю тему просто підриває мій мозок – стільки там нового й цікавого. Особливо мені подобається те, як такі люди диверсифікують свої вкладення, формуючи портфель.

Моя діяльність – теж портфель. Диригент має вміти працювати з різними людьми у різних обставинах. Розуміти, як досягти мети. Секрет успіху – мати масштабну мету і розуміти, як до неї дійти. І ще – кризовий менеджмент. Усе може піти не за сценарієм, і тоді важливі холоднокровність і вміння швидко перелаштовуватися.

Рутина і творчість у моїй роботі збалансовані. Обидві частини мені подобаються.

Як диригент я намагаюся намацувати межі: до якого моменту я можу дійти в роботі з оркестром? Яка «маржа»? Іноді виникає дивна групова динаміка: зазвичай це відбувається на концертах, коли «зараз або ніколи». Стан потоку, коли ти настільки глибоко занурений у музику, що втрачаєш відчуття часу.

Одні композитори вимагають максимально дотримуватися написаного в партитурі. А інші дають максимум свободи: ти можеш робити з матерією твору що забажаєш. Публіка теж буває різною: одні чекають повної відповідності авторському задумові, інші готові до експерименту.

Найцінніші взаємини в мене з людьми, які замість порад дають теплоту і відчуття, що вони поруч. Ця безмовна підтримка є надзвичайно цінною. 

Я вмію занурюватися у процес спілкування цілком і повністю.

Мої найсильніші якості – впертість, цілеспрямованість, уміння домагатися свого. 

У світі дедалі більше жорсткості і прагматизму, і водночас люди щораз тонше відчувають фальш і прагнуть до живого спілкування, особливо після року ізоляції. 

Завдяки карантину я зрозумів, що є ще багато речей, яких я хотів би навчитися. Наприклад, краще освоїти і більше практикувати аштанга-йогу. 

Будь-яку невдачу я сприймаю як пальне для зростання. Уникаю оцінювати щось як провал.

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Виправити
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий номер Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні